Дослідження впливу стресового фактора на організм людини, внаслідок чого виникають зажиттєві ознаки ушкоджень в травмованих тканинах. Особливості визначення наявності стресу у судово-медичній практиці. Біохімічні та біофізичні методи його діагностики.
При низкой оригинальности работы "Новітні методи визначення зажиттєвості ушкоджень в судово-медичній практиці", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Перш ніж розглянути новітні методи визначення зажиттєвості ушкоджень, слід звернути увагу на ознаки танатоґенезу зажиттєвого ушкодження. Так, наприклад, танатоґенез при зажиттєвості повішення обумовлений здавленням сонних артерій і, як наслідок, виникнення гострої гіпоксії мозку, здавлення яремних вен провокує підвищення внутрішньочерепного тиску через порушення відтоку крові від мозку, і як наслідок, смерть настає внаслідок здавлення кори і центрів головного мозку. Так, ряд авторів пропонують за розширенням капілярів, збільшенням сегментоядерних лейкоцитів з їх пристінковим розташуванням, наявністю лімфоїдних інфільтратів, вираженості лейкоцитарного валу та макрофагальних реакціях з утворенням фібробластів визначати не лише саму зажиттєву реакцію, але й по цим ознакам встановлювати і давність заподіяння ушкоджень [4]. Слід зазначити, що зажиттєві зміни в ушкодженій тканині внаслідок дії на неї механічних чинників обумовлені стресовою реакцією організму на ушкодження, яка викликає стан динамічної неузгодженості [5]. В судовомедичній практиці при визначенні наявності стресу базуються на таких морфологічних критеріях, як: некроз міокарда (права половина серця), збільшення у розмірах надниркових залоз, дистрофічні зміни тиміко-лімфатичної системи, набряк та гіперемія слизових оболонок, легень та головного мозку, ерозії в шлунково-кишковому тракті, підвищення судинної проникливості [9].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
