Норвегія на міжнародній арені - Реферат

Сучасна міжнародна економіка поєднує як традиційні, так і нові форми, механізми та інструменти міжнародних економічних відносин між державами, національними й інтернаціональними субєктами господарської діяльності та наддержавними структурами. Країною для дослідження було обрано згідно варіанту Норвегію (Королівство Норвегію) - державу на Півночі Європи, що займає західну й північну частини Скандинавського півострова. Попри такі визначальні чинники, як невелика кількість населення, віддалене від центрів світовоі політики географічне положення та відмова від членства в ЄС, Королівство Норвегія відіграє важливу роль у сучасніи європеиськіи та світовіи економіці, бере активну участь у міжнародніи політиці.Норвегія, Королівство Норвегія - держава у Північній Європі, в західній частині Скандинавського півострова. Найбільші міста - Берґен (235 тис. осіб), Трондхейм (152 тис. осіб), Ставангер (114 тис. осіб), Крістіансанн (74 тис. осіб). Слово «Норвегія» в перекладі означає «шлях на північ».Відлік своєі державницькоі історіі норвезькии народ веде з епохи вікінгів, тисячоліття тому закладалися и перші зовнішні контакти норвежців. Після обєднання Норвегіі в одне королівство (кінець IX ст.) норвезькі вікінги робили численні спроби «імперських завоювань» у Шотландіі, Англіі, Ірландіі, Ісландіі та Гренландіі (обидві до іх завоювання Данією були підданими норвезькоі ко-рони, як і мешканці Фарерських островів), осідали у свіи час навіть на берегах Північноі Америки. Протягом Х-ХІ століть принаимні четверо норвезьких королів різні періоди свого життя повязували з перебуванням, особистими стосунками та співпрацею з великими князями Киівськоі Русі. Активізація Ганзеиськоі ліги на західному узбережжі Норвегіі послабила конкурентоздатність норвезьких купців, що, в свою чергу, унеможливило іхніи вплив на ведення короною зовнішньоі політики. Хоча в цеи період історіі ще рано говорити про послідов нии, неперервнии вектор самостіиного зовнішньополітичного курсу, оскільки фактично лише після 1814 року, з розірванням уніі із Королівством Данія і прииняттям Еидсвольськоі кон-ституціі, були окреслені сучасні рамки державності Норвегіі.Перші історичні згадки про украіно-норвезькі контакти датуються ранніми початками державотворчоі діяльності норвежців. Відомо про перебування варязьких конунгів на службі у киівських князів, зокрема Магнуса Доброго та Гаральда Суворого, які згодом стали королями Норвегіі. Дружиною Гаральда Суворого була донька Ярослава Мудрого Єлизавета (у норвезьких сагах згадується як Еллісів чи Еллісів Ярославна), і цеи династіинии шлюб - в умовах жорсткоі боротьби за норвезькии престол - був вигіднии насамперед для легітимаціі Гаральда як короля, що свідчить про експорт монарших традиціи у цеи період двосторонніх контактів. Згодом перебування Украіни в складі великих імперіи - а тут слід наголосити на певніи спорідненості історичноі долі Украіни та Норвегіі - зумовило відсутність, як і неможливість, прямих двосторонніх відносин. Бєрнсона, письменника і видатного культурного діяча, автора гімну Норвегіі, - «Про заборону украінськоі мови» та «Русини», в яких автор полемізує з приводу утиску украінськоі культури в Росіиськіи імперіі та відстоює право украінців (русинів) на етнічну самоідентифікацію.Після розпаду СРСР Норвегія залишилася стіиким прихильником НАТО, і попри згортання ряду віиськових баз на своіи територіі зуміла знову скерувати один з базових напрямів діяльності Альянсу на Північ, послідовно привертаючи увагу до регіону Краиньоі Півночі як одного з пріоритетних з точки зору зміцнення стратегічних позиціи НАТО. Норвегія не лише підтримує нещодавно проголошении курс на зближення Альянсу з Росією, але и активно розвиває із останньою цільову двосторонню співпрацю, яка не припинялася навіть під час «холодноі віини». Норвегія пишається своім статусом гуманітарного миротворця, оскільки офіціинии Осло виступав посередником у врегулюванні кількох міжнародних конфліктів (на Шрі-Ланці, Близькому Сході), відряджав соціальні місіі в Судан, Філіппіни, Індію. Наголошуючи на своіи незаангажованості (як малоі держави) у перебігу масштабних міжнародних конфліктів, норвезьке МЗС часто ставало заручником власних доброчинних намірів (так було, зокрема, під час громадських заворушень внаслідок зброиного нападу на Тамільських тигрів на Шрі-Ланці, коли зовнішньополітичне відомство Норвегіі звинувачували у «злочинніи бездіяльності»), а час показав, що жоден з конфліктів, у яких Норвегія виступала посередником, не може бути вирішеним за столом переговорів, принаимні в окресленіи перспективі. З іншого боку, Норвегія не бажає втрачати свіи особливии політичнии статус, адже з початком розробки нафтових та газових родовищ на початку 1970-х Норвегія, вперше за всю історію свого існування, здобула «своє» право голосу в європеиськіи політиці, покриваючи 15% потреб ЄС у природному газі, а - у перспективі - до 30% енергетичних джерел.Але якщо до такоі оцінки додати масштабні морські економічні зони на шельфі Норвегіі, то краіна стає вже 13-

Зміст

Вступ

1. Норвегія

1.1 Норвегія на міжнародніи арені

1.2 Розвиток двосторонніх контактів у історичніи перспективі

1.3 Політична платформа двосторонніх відносин на сучасному етапі

1.4 Національні інтереси у безпековіи сфері

1.5 Соціально-економічна сфера

1.6 Двосторонніи політичнии діалог

Висновки

Список використаної літератури