Норми права в системі нормативного регулювання - Курсовая работа

Однак, для того щоб ті чи інші фактичні суспільні відносини чи придбали мало характер правовідносини, воно повинне регулюватися нормою права. Правові норми регулюють відносини усередині субєкта керування, визначаючи компетенцію, структуру і функції всіх керуючих підсистем і їхніх елементів - органів держави, посадових осіб, інших субєктів керування колективами людей. Яку б зі своїх функцій право не виконувало, воно завжди визначає міру, обсяг належного, забороненого чи дозволеного поводження, визначає правове положення людей і наділяє їх правами й обовязками по відношенню друг до друга і до держави. Впливаючи на свідомість і поводження людей, на діяльність органів, що застосовують норми права, ці норми складають основу механізму правового регулювання. Система права включається в механізм правового регулювання в якості однієї з підсистем і діє як регулятор через свідомість людей на їхнє поводження.Саме в руслі й у рамках такого процесу прогресуючого розрізнення і розбіжності між тваринним і суспільно-соціальної виникли і розвивалися нові форми життєдіяльності людей, нові типи їхньої орієнтації в навколишньому світі, нові види і кошти регуляції. Норма не є тим, що коштує поза суспільними відносинами, над ними, вона органічна уплетена в діяльність людей і виражає найбільш типові і стійкі суспільні звязки і відносини. Суспільні відносини виникають тільки в процесі взаємодії людей, обміну діяльністю і її результатами. Щоб робити, люди вступають у визначені звязки і відносини, тільки в рамках цих суспільних звязків і відносин, існує їхнє відношення до природи, має місце виробництво». У постійній і активній взаємодії людини зі світом - природою і суспільством - здійснюється його індивідуальний розвиток, реалізація його потреб і здібностей.Вона визначає типові риси життєвих ситуацій, у яких підлягає реалізації, видові ознаки суспільних відносин і їхніх учасників, чиє поводження регулюється нормою, саме правило виражене в загальній формі як модель поводження, у загальній формі визначені примусові заходи, застосовувані до порушників норми. Безвідносно до словесного формулювання, у якій виражена та чи інша норма в статті нормативного чи акта в інших юридичних джерелах (заборона, дозвіл, установлення тощо), вона завжди містить ладне, обовязкове розпорядження держави щодо визначеного поводження людей, визначеного порядку в їхніх відносинах; б) вихідних (відправних, установчих) норм, до яких відноситься норми початку, норми принципи, норми дефініції. Ці норми, хоча і не є безпосередньо регулятивними, не закріплюють прав і обовязків субєктів, проте також носять правовий характер: установлюють загальні початки, вихідні положення і направляють у ньому, діючи опосередковано, у системному звязку і єдності з нормами - правилами поведінки, деталізується і реалізується через них. Як свідчить практика, правове регулювання немислиме без органічного сполучення в системі права, в усьому його галузях відправних (вихідних, установчих) норм і норм правил поведінки.Відношення членів суспільства до правових норм задано однозначно, можна сказати з одним ступенем волі «-усі члени суспільства» повинні їх дотримувати. Основним критерієм моральності тих чи інших норм є прояв у них відносини людини до іншого людині і самому собі як до справді людської суті особистості. Усвідомлення цієї залежності служить необхідною умовою волі вибору і моральної відповідальності особистості перед суспільством, найважливішим фактором підтримки життєздатності суспільства, соціального прогресу. І тому, у силу громадськості своїх норм, мораль відображає більш глибинні шари соціально-історичних умов людського буття, виражає його сутнісні потреби. У дійсній роботі ми зосередили увагу переважно на розгляді соціальних функцій моралі, усвідомлюючи, що гносеологія моралі і спеціальний аналіз мови моралі складають істотну задачу подальшого вивчення моральних відносин.Ці норми спеціально не виділялися в самостійний вид соціальних норм, чи обмежувалися лише постановкою питання про існування таких норм. У результаті такого вузького-конкретного підходу і відсутності глибоких і чітких методологічних основ при аналізі економічних норм. з полючи зору, як правило, випадав їхній соціальний зміст, звязане з механізмами використання цих норм у регуляції економічного поводження людей. Одна з особливостей економічних норм укладається в тому, що вони, як правило, закріплюються юридично, здобуваючи статус правових норм і встановленні з усіма наслідками, що випливають, у тому числі наділяються відповідними коштами контролю (санкціями) за дотриманням цих норм. У людини, що реалізує технічні норми, завжди є вибір, що виявляється як дотримання цих чи норм їхнє ігнорування, відношення до них може бути як чітке чи недбале, халатне, як уміння знайти і прийняти оптимальне рішення в нестандартних чи ситуаціях виявити розгубленість, чи відповідальність безвідповідальність і т. п. Названі вище норми (економічні, соціальні і технічні нормативи), як правило, знаходять своє вираження і закріплення

Зміст

Вступ

1. Соціальні норми і нормативні регуляції

2. Сутність правової норми

3. Система правових норм

4. Державне регулювання економіки

Висновки