Норми матеріального та процесуального права: до питання співвідношення - Статья

Норми матеріального та процесуального права: до питання співвідношення Дашковська Т. М. Ключові слова: норми права, процесуальні норми, матеріальні норми, система права. Сьогодні для регулювання суспільних відносин законодавець встановлює не тільки стандарти та взірці поведінки (матеріальні норми права), а й процедури, які допомагають реалізовувати ці стандарти (норми процесуального права). Розглядаючи проблему визначення співвідношення норм матеріального та процесуального права в загальному, досить спрощеному вигляді, у літературі зазначається, що якщо норми матеріального права встановлюють варіант поведінки шляхом гарантування прав, закріплення обов’язків чи заборон, то процесуальні вказують на послідовність дій, починаючи з їх втілення в життя, розкривають процедуру реалізації можливої або належної поведінки. Процесуальні й матеріальні норми права були предметом дослідження таких учених, як С.С. Алексєєв, В.К. Бабаєв, Ю.М. Бисага, С.В. Бобровник, Н.В. Вітрук, І.О. Галаган, В.В. Гомонай, В.М. Горшеньов, В.М. Коваль, І.Є. Криницький, О. Лучин, П.Є. Недбайло, С.М. Олейніков, Н.М. Оніщенко, О.В. Підлубна, П. Погребняк, І.М. Погрібний, П.М. Рабінович, О.І. Харитонова, Є.О. Харитонов, Р.В. Шагієва, С.В. Шевчук, Л.С. Явич та інші. Зокрема, М.С. Шакарян і А.К. Сергун зазначають, що існування певного всеосяжного глобального процесуального права, «процесуального права взагалі» й ділення радянського права на дві частини (матеріальну й процесуальну) є зрозумілим положенням, вихідним постулатом, постає проблема лише щодо того, щоб виробити систему. За такого підходу процесуальне право представлене такими галузями, як цивільне процесуальне, господарське процесуальне, кримінальне процесуальне право й адміністративне процесуальне право, що регламентує порядок здійснення адміністративного судочинства; процесуальні норми права розглядаються як правила, що встановлюють не тільки судову, а й адміністративну процедуру вирішення юридичного конфлікту; процесуальне право розглядається як система правил поведінки, якими регламентується будь-яка процедура правозастосування, незалежно від підстав, що зумовили необхідність у цій правовій формі діяльності (вирішення спору про право, встановлення юридичного факту тощо); процесуальне право розглядається як система норм, що встановлюють порядок не тільки правозастосовної, а й будь-якої правової форми діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування (зокрема, порядок надання роз’яснень норм чинного законодавства органами державної влади, порядок видання нормативно-правових актів та інше); процесуальне право являє собою систему норм, що встановлюють порядок реалізації прав та обов’язків учасників суспільних відносин, коли в процесі реалізації бере участь уповноважений орган державної влади або місцевого самоврядування (наприклад, порядок реалізації права на пенсію, у якому бере участь орган Пенсійного фонду України), а також коли відбувається реалізація норм права поза участю будь-яких владних суб’єктів (наприклад, порядок укладення господарського договору: Господарський кодекс України передбачає, у який спосіб може бути запропоновано укласти договір, у які строки може бути надана відповідь на таку пропозицію, а також інші процедурні моменти); процесуальне право регламентує не тільки процес реалізації норм матеріального права, а й процес нормотворчості - процедури, результатом якої внаслідок проходження певної послідовності дій стає прийняття й набрання чинності актом, що закріплює норми права [10, с.