Поняття та сутність конституційно-правової норми. Порівняння норми конституційного права України з іншими правовими нормами та визначення її місця і особливостей серед інших соціальних норм. Функції конституційно-правової норми, критерії їх класифікації.
Обєктивно існуючі методологічні підходи до аналізу норм права не задовольняють потреби вітчизняної науки конституційного права і практики конституційного будівництва в незалежній Україні. Спираючись на досягнення вітчизняної наукової думки з конституційного права в дореволюційний, радянський і пострадянський періоди, автор намагається дати своє бачення теоретичних проблем норм конституційного права України з урахуванням тих змін, які відбуваються в системі конституційного права і системі права України в цілому. Актуальність обраної теми дослідження підтверджується також тим, що всебічне визначення категорії “норма конституційного права” має виключне значення як для науки конституційного права України, так і для повсякденної державно-правової діяльності. Після прийняття 28 червня 1996 року Конституції України теоретичні питання норм конституційного права України не були предметом комплексного дисертаційного дослідження. Мета дослідження полягає у проведенні комплексного теоретико-правового аналізу категорії “норма конституційного права України”, вирішенні теоретичних проблем, що повязані з правовою природою, поняттям, особливостями, структурою і функціями конституційно-правових норм, узагальненні вже існуючих положень з цієї теми.“Поняття норми конституційного права України” автор звертається до наукової розробки категорії “норма конституційного права України”, враховуючи здобутки загальної теорії права в дослідженні юридичної природи правової норми, адже тривалий час поняття “норма” продовжує існувати в конституційному праві України під впливом загальної теорії права. Основними серед них, на думку автора, є: 1) конституційно-правові норми є пріоритетними за характером вираженої в них волі Українського народу і держави; 2) за змістом вони наділені вищою, а деякі з них (норми Конституції України) найвищою юридичною силою; 3) за способом регулювання суспільних відносин у переважній більшості мають імперативний, категоричний характер; 4) формою їх вираження є розгалужена система джерел конституційного права України; 5) особливість структури конституційно-правової норми; 6) інтегративний характер норм; 7) особливе функціональне навантаження; 8) найбільша стабільність норм конституційного права України; 9) спеціальний механізм реалізації норм; 10) існує спеціальний механізм захисту конституційно-правових норм. Аналізуючи відмінні ознаки норм конституційного права України, дисертант приходить до висновку, що конституційно-правові норми відрізняються від інших соціальних норм: 1) за змістом - вони регулюють найважливіші суспільні відносини, що пов”язані з реалізацією влади Українського народу; 2) за сутністю - виражають свідоме волевиявлення Українського народу та держави; 3) за формою вираження - норми конституційного права є формально визначеними і закріпленими у письмовій формі; 4) за джерелами походження - своїми витоками мають Український народ, державу; 5) за структурою - конституційно-правові норми мають специфічні санкції; 6) за гарантіями - існують нормативно-правові та організаційно-правові гарантії; а це, в свою чергу, дозволяє стверджувати про їх особливі, визначальні роль і місце в системі соціальних норм. Аналіз проведених вітчизняними та зарубіжними вченими досліджень щодо виявлення класифікації конституційно-правових норм дозволив автору зробити висновок, що критеріями класифікації останніх є: 1) предмет правового регулювання (розподіл норм за основними інститутами конституційного права України); 2) метод правового регулювання (імперативні та диспозитивні норми); 3) юридична сила (норми Конституції України, законів України, нормативних актів Верховної Ради України, Президента України, органів виконавчої влади, Конституційного Суду України, органів судової влади, суб”єктів місцевого самоврядування); 4) субєкти нормотворення (конституційно-правові норми, прийняті Українським народом, державою, суб”єктами місцевого самоврядування); 5) призначення у механізмі правового регулювання (матеріальні і процесуальні конституційно-правові норми); 6) ступінь конкретизації правового припису (конституційно-правові норми загального та конкретного змісту); 7) характер складових елементів (за характером диспозиції - уповноважуючі, установчі та зобов”язуючі; за характером санкції - норми з прямими, бланкетними чи солідарними санкціями); 8) територія дії (загальнодержавні і місцеві норми); 9) час дії (постійні, тимчасові, виключні норми). Проведений автором аналіз структури норми з позиції загальної теорії права має допоміжний характер для виведення авторських висновків, адже, відзначаючи значні наукові здобутки щодо дослідження структури норми права в цілому, дисертант вважає, що механічне перенесення вчень про структуру норми права на конституційно-правову норму було б невиправданим.
План
Основний зміст роботи
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
