Нормативне забезпечення у сфері працевлаштування молоді в Україні - Статья

15 грудня 1992 р. та Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 р., у яких було визначено загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молоді, основні напрями реалізації державної молодіжної політики в Україні. З аналізу чинного законодавства вбачається, що забезпечення зайнятості молоді належить до головних напрямів державної молодіжної політики в Україні, що є цілком закономірно, оскільки ще не маючи достатнього професійного і життєвого досвіду, навичок та кваліфікації у роботі, особи віком від 14 до 35 років є менш конкурентоспроможні на ринку праці, порівняно з іншими віковими економічно активними групами населення. Забезпечення зайнятості молоді реалізується шляхом: прийняття законодавчих актів, рішень державних органів, спрямованих на реалізацію державної молодіжної політики; проведення у Верховній Раді України щорічних слухань про становище молоді та підготовки доповіді з цього питання Верховній Раді України, Президенту України; діяльності в органах державної влади та управління всіх рівнів структурних підрозділів, що займаються проблемами молоді; створення соціальних служб для молоді та підготовки соціальних працівників; розробки та реалізації державних цільових програм з питань молодіжної політики; виділення у державному та місцевих бюджетах цільових коштів на фінансування державної молодіжної політики, залучення матеріальних і фінансових ресурсів підприємств, установ і організацій, обєднань громадян, зацікавлених у роботі з молоддю; утворення спеціальних фондів [2]. Так, однією з юридичних гарантій є встановлення квоти робочих місць для підприємств, установ і організацій із чисельністю штатних працівників понад 20 осіб у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік для таких категорій молоді, як: 1) молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, молодь, яка звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби), молодь, якій надається перше робоче місце; 2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування; 3) особи, яким виповнилось пятнадцять років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу [5]. 6 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, передбачено, що молоді, яка закінчила або припинила навчання в загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової служби та потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце, у разі реєстрації в установленому порядку як безробітної надається допомога по безробіттю тривалістю 180 календарних днів протягом двох років з дня її призначення в мінімальному розмірі, що встановлюється правлінням Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.