Сутність та зміст системи нормативності в суспільстві. Світова філософська думка щодо існуючих концепцій правової нормативності. Відмінності різних нормативних соціальних регуляторів. Роль процедури легітимації у функціонуванні нормативності права.
Необхідність більш широкого підходу до проблеми нормативності обумовлюється потребами юрисдикційної діяльності Конституційного Суду України (рішення від 27.12.01 у справі № 1-2/2001) та потребами законодавчої політики і практики (зокрема проекти Закону України "Про нормативні правові акти в Україні" № 0923 від 05.01.95 та № 2577 від 20.11.06). Ті існуючі праці, де порушується питання нормативності права, були написані ще в середині минулого століття за умов ідеологічного монополізму. Тому, зважаючи на іманентність нормативності праву, нагальним є питання дослідження особливостей прояву нормативності права в умовах перехідного суспільства. Таким чином, на сьогодні існує потреба у філософсько-правовому переосмисленні існуючих знань стосовно нормативності права та здійсненні на цій підставі комплексного дослідження феномену нормативності права, зясування особливостей його прояву в умовах перехідного суспільства. Виходячи із сучасного стану наукового дослідження проблеми, мета роботи полягає у визначенні способів обґрунтування правової нормативності та виявленні на цій основі оптимальної моделі їх застосування задля визначення природи нормативності права, а також встановлення на цій підставі місця права в системі соціальної нормативності.У вступі обґрунтовано актуальність, ступінь наукової розробки, звязок з науковими програмами, темами, планами, визначено мету і завдання, обєкт та предмет дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів роботи, наведені дані про апробацію й структуру роботи.У підрозділі 1.1 "Філософське осмислення нормативності як соціокультурного явища: історичний аспект" досліджується історичний розвиток філософського розуміння нормативності, на підставі чого виявлено певну еволюцію поглядів на нормативність та доведено, що нормативність є соціокультурним феноменом, який визначає взаємодію соціальних субєктів на основі їх відношення до сфери належного. Підрозділ 1.2 "Сутність та зміст системи нормативності в суспільстві" присвячений визначенню поняття нормативності як соціокультурного феномену, зясовано взаємозвязок нормативності з соціальними нормами та цінностями, а також сферою належного. Очевидно, що відповідь на питання про те, чому та яким чином соціальна норма є обовязковою, або, іншими словами, у чому полягає нормативна сила соціальних норм (чому субєкт має виконувати норму?) слід шукати у площині звязку категорій "належне", "норма", "нормативність". Констатуючи взаємообумовленість норми та цінності, слід відзначити, що, з однієї сторони, цінність проявляється через норму і, будучи інтегрованою в останню, інтерналізується субєктом, іншої - саме цінність, несучи у собі елемент належності, надає соціальнім нормам загальнообовязковість та загальнозначущість. У підрозділі 1.4 "Правова система в суспільстві, що трансформується" з огляду на взаємозалежність суспільства та його правової системи виявлено особливості функціонування правової системи в суспільстві, що трансформується; зясовано роль і місце нормативності права у правовій системі.Автор виходить з розмежування категорій "норма" і "нормативність". Латинське слово "norma", яке означає "правило", "зразок" та похідні від нього "нормальність", "нормальний" не є тотожним до "normatio" ("впорядкування") та похідним від нього "норматив", "нормативний", "нормативність". Нормативність є самостійним соціокультурним феноменом, у звязку з чим не можна розглядати нормативність як явище похідне від соціальної норми; Правова нормативність може бути визначена та пояснена у трьох вимірах: по-перше, як функція правової системи, яка полягає в упорядкуванні (врегулюванні) її структурних елементів, зокрема суспільних відносин; по-друге, як визначаюча риса права, яка, ґрунтуючись на рефлексивній здатності людини, є способом обєктивації (формою) правового належного (правових цінностей) та зорієнтована на виникнення відношення належності певних моделей поведінки у соціальних субєктів; по-третє, як рефлексивне поєднання загальнообовязковості та загальнозначущості права для необмеженого кола субєктів, які задаються елементом належності, закладеним у нормі (чи в іншому носієві) через інтегровану нею цінність; Норми та цінності є взаємообумовленими феноменами: цінність проявляється через норму (деонтичне судження) і будучи інтегрованою в останню інтерналізується субєктом.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
