Норма і варіативність у системі дифтонгів британського та американського варіантів англійської мови (на матеріалі лексикографічних джерел) - Автореферат

Реферована робота присвячена дослідженню закономірностей мовного варіювання фонем як форми прояву динамізму мовної системи, що й зумовило детальний аналіз вільного фонемного варіювання дифтонгів у кодифікованих нормах вимови британського та американського варіантів англійської мови. Метою більшості досліджень, присвячених проблемі дифтонгів, було встановлення специфічних умов виникнення та діахронічного розвитку системи дифтонгів британського варіанта англійської мови (Л.С.Лещенко, С.Ю.Коміссарчик, Л.О.Забулєнє), аналіз основних артикуляційних і спектральних параметрів для виявлення інваріантних характеристик (В.М.Бухаров, О.К.Демідов, Т.В.Міронова), встановлення інвентаря для визначення тенденцій розвитку підсистеми дифтонгів британського варіанта англійської мови (Г.К.Кенжебулатова), виявлення джерел варіативності, що зумовлюють якісно-кількісні зміни дифтонгів британського варіанта (І.О.Шишкова). Саме цим зумовлюється актуальність обраної теми, яка визначається необхідністю виявлення сучасних тенденцій у вимовній нормі двох найбільш поширених у світі варіантів англійської мови, які в даний час активно взаємодіють, поглибленням знань про вільне фонемне варіювання дифтонгів у звязку з загальною тенденцією до розгляду мовних одиниць з погляду їх комунікативної значущості, що є важливим при навчанні усного мовлення, а також у встановленні особливостей їх функціонування в усному мовленні. Мета дослідження - виявлення та обґрунтування специфіки процесу вільного варіювання дифтонгів в підсистемах голосних фонем південноанглійської та загальноамериканської вимовних норм шляхом встановлення інвентаря ВФВ дифтонгів і чинників, які сприяють або обмежують їх варіювання у фонемній структурі слова - визначила необхідність розвязання таких завдань: виявити, систематизувати та дати лінгвістичну інтерпретацію інвентаря вільного варіювання дифтонгів у фонемних варіантах слів британського та американського варіантів сучасної англійської мови; У роботі комплексно використовуються такі методи й прийоми лінгвістичного аналізу: загальнонауковий метод узагальнення - з метою огляду загального стану проблеми вільного фонемного варіювання дифтонгів; емпірико-теоретичні методи (аналіз, синтез, зіставний аналіз паралельних засобів вираження семантичної тотожності одного і того ж слова) - для встановлення інвентаря ВФВ дифтонгів в аналізованих нормах вимови; експериментально-фонетичний метод аудитивного аналізу - для мовленнєвої перевірки результатів опрацювання лексикографічного матеріалу; елементи статистичного методу опрацювання даних (метод кореляції) - з метою встановлення залежності між частотою дифтонгів обох досліджуваних варіантів у ВФВ та у мові.Сучасна англійська мова являє собою унікальне лінгвістичне явище-поліетнічну мовну єдність, котра сформувалась у першій половині ХХ століття і варіанти якої утворюють соціально-комунікативну систему, що зберігає так звану “комунікативну придатність”, спрямовану на забезпечення взаєморозуміння між носіями цих варіантів. Особливою рисою вимовних норм сучасної англійської мови є співіснування в межах норми фонемних варіантів слів, утворених засобами вільного фонемного варіювання, тобто видозміни фонетичної структури слів, яка не має смислорозрізнювальної функції, оскільки в результаті заміни однієї фонеми на іншу в одній і тій же позиції утворюється не нове слово, а модифікація фонетичної структури того самого слова, його вимовні варіанти (Г.Є.Мальковський, Д.П.Венцкуте, В.Ю.Паращук). У результаті обстеження лексикографічних джерел нами виділено фонемні варіанти 7434 слів, у фонемних структурах яких відбувається ВФВ дифтонгів, що складає 9,3% від загальної кількості слів-загальних назв, зареєстрованих у вимовному словнику, причому з них 76,9% становить ВФВ дифтонгів британського варіанта з дифтонгами американського; 13,9% - ВФВ лише серед британських дифтонгів і 9,2% - ВФВ лише серед американських дифтонгів. Дифтонги обох варіантів переважно варіюють із дифтонгами однакового глайду, наприклад, deictic (77,1% - RP; 78,6% - GA), що підтверджує особливість їх ВФВ, оскільки завжди глайд вважався слабким, ненапруженим елементом порівняно з ядром, більш сильним, складоутворюючим елементом дифтонга. Більш активну участь у процесі ВФВ дифтонгів з однаковим глайдом, порівняно з ВФВ дифтонгів з іншим глайдом, використовуючи теорію М.Трубецького, пояснюємо тим, що дифтонги з однаковим глайдом як члени одномірних опозицій характеризуються більшою акустичною й артикуляторною близькістю, і це сприяє їх більшій участі у міжфонемному варіюванні, ніж фонем у багатомірних опозиціях.Дифтонги варіюють з дифтонгами або з монофтонгами, що в загальному вигляді характеризується так: дифтонг - дифтонг, дифтонг - монофтонг. У вільному варіюванні в структурі слів південноанглійської вимовної норми беруть участь вісім дифтонгів із восьми, однак вони виявляють різну частоту у ВФВ: ядро варіювання складають дифтонги /a?, м, e?/; до периферійної підсистеми варіювання належать дифтонги /ем, ?м, a, ??/; дифтонг /м/ -

2. Основний зміст роботи