Номінація людини та її рис у східнослобожанських українських говірках - Автореферат

Вивчення окремих тематичних груп діалектної лексики з погляду закономірностей вияву ознак номінації сприяє розкриттю природи називання, зясуванню особливостей становлення й функціонування номінативних одиниць. Лексиці різних тематичних груп притаманні як загальні, так і специфічні ознаки номінації, що зумовлено не в останню чергу особливостями обєктів номінації, їх пізнання й закріплення цих результатів засобами мови. Ця тематична група включає найменування, які характеризують людину щодо її розумової й практичної діяльності, стосунків з іншими людьми, ставлення до предметів і явищ довкілля, до суспільства та його інститутів тощо. Але здебільшого дослідження стосувалися вузьких тематичних груп лексики або окремих аспектів їх вивчення. Пропозитивні номени - це найчастіше образні вислови, які функціонують у мовленні як дублетні одиниці до однослівних найменувань або словосполучень різних структурних типів Так, зі значенням ‘людина з довгим носом’ зафіксовано вислів н?іс на двох віз / а од|ному дос|таус?а, який уживається паралельно з суфіксальними іменниками но|сач’, но|сан?, но|сул?, композитом доуго|носиек, субстантивованими прикметниками но|сатиi, доуго|носиi; зі значенням ‘кирпата людина’ разом з іменниками |кирпа, киер|пул?а, субстантивованими прикметниками киер|патиi, кур|носиi відзначено вислови н?іс на |сонце |дивиец?:а, н?іс |сонце |баче; синонімами до дериватів підс|тупниек, лу|кавеиц?, лу|кауниек, йе|хида, підха|л?ім, композитів двух|л?ічниек, лицеи|мір, субстантивованих прикметників лу|кавиi, підс|тупниi, йе|хидниi, |подлиi, |хитриi у значенні ‘підступна людина’ виступають вислови у |вічі йак лис / а за |очі йак біс, у|кусит? i |зуби захо|ва; репрезентантами семи ‘гордій, гордий чоловік’ є деривати гор|д?ак, гор|д?ii, субстантивовані прикметники |гордиi, гордо|витиi, а також пропозитивний номен неи |дуже л?у|деi на|виде / сам со|бойу неи|сец?:а.Відзначено, що в слобожанському говорі відсутнє чітко виражене протиставлення діалектних зон, найбільша кількість відмінностей повязана з неоднаковим репертуаром лексем на позначення окремих сем у різних мікроареалах регіону, а також різною функціональною активністю репрезентантів семи, наявністю лексичних дублетів. Картографування показало, що для дослідженого регіону характерними є кілька типів ареальної поведінки репрезентантів сем: 1) мінімальна здиференційованість, яка може виявлятися на двох рівнях: за кількістю репрезентантів семи або за поведінкою репрезентантів у мовному просторі і спостерігається переважно в тих випадках, коли кількість дублетних утворень є незначною (переважно 2-3 номени), а репрезентантами семи в більшості говірок виступають лексеми, спільні з літературною мовою, а тому функціонально підтримувані останньою; 2) ареальна мозаїка, зумовлена, перш за все, однією з найхарактерніших особливостей оцінної лексики - значною кількістю дублетних утворень у межах говірки та наявністю значної кількості ареальних опозитів на позначення тієї ж семи; 3) окреслення мікроареалів, які в мовному плані не є абсолютно ізольованими структурами. На заході мікрозони утворюють лексеми ваiлу|ватиi ‘опецькуватий’, кул?|гавиi ‘клишава людина’, теирпеи|ливиi ‘посидющий’, нас|тирниi ‘наполегливий’, ка|бел? ‘звідник’, хап|киi ‘злодійкуватий’; під|леслиевиi ‘улесливий’, сором|ливиi ‘здатний відчувати сором’, бойаз|киi ‘який усього боїться’, фран|тиха ‘чепуруха’; гиед|киi ‘миршавий’, г|рубиi ‘нечемний’, пеис|тушка ‘жінка, якій догоджають в усіх бажаннях’, неио|теса ‘недотепа’, марнот|рат ‘людина, яка без потреби витрачає гроші’. У центральній частині обстеженого регіону виділено мікроареали для репрезентантів тоус|тул?а ‘гладуха’, ба|з?ікуватиi ‘балакучий’, опі|кун: опі|кунша ‘дбайлива людина’, йе|хида ‘підступна людина’, прие|вітлиевиi ‘гостинний’; неи|віруйучii ‘недовірливий’, по|кірниi ‘слухняний’, рас|путниец?а ‘безпутна жінка’, спо|куса ‘звідник’; кр?іп|киi ‘присадкуватий’, пла|зучіi ‘улесливий’, йумо|ристка ‘жартівниця’, г|рамотниi ‘розумний’, робо|т?ашчii ‘працелюбний’; л?і|нивиi ‘вайлуватий’, разго|ворчіевиi ‘балакучий’, спо|собниi ‘умілий’, сп|л?уха ‘соня’, до|кашчіец?а ‘донощиця’, гриез|ло ‘сварлива людина’, |мизаниечок ‘пестун’, |мизаниечка ‘пестунка’, беиз|душниi ‘жорстокий’; за|йідиестиi ‘задерикуватий’, бан?|д?уга ‘розбійник’, шут|ник ‘жартівник’, ска|жениi ‘жорстокий’; ваi|ло ‘неповортка жінка’, о|хаiниi ‘який дотримується чистоти’, бриед|ливиi ‘який відчуває огиду’, неис’|мелиi ‘нерішучий’; коро|тишка ‘низькоросла людина’, |модниек ‘чепурун’, болт|ливий ‘балакучий’, шут|ливиi ‘пустотливий’. На сході мікрозони формують лексеми на|топтаниi ‘присадкуватий’, прац?о|витиi ‘працелюбний’, за|мурзаниi ‘неохайний’; раст|р?опа ‘нечеса’, гун|дослиевиi ‘гугнявий’, теирп|лачіi ‘посидющий’, |шустриi ‘спритний’, лицеи|мір: лицеи|мірка ‘підступна людина’, пад|л?ец ‘підла людина’, бойаз|киi ‘який усього боїться’; соплиес|тон ‘хлопець, у якого течуть з носа соплі’, загра|вал?ниек ‘залицяльник’, соп|листиi ‘сопливий’, ву|хач’ ‘людина з великими вухами’, піклу|вални