Дослідження теоретичних засад і практичних механізмів та інструментів формування і реалізації інноваційного потенціалу євроінтеграції України. Визначення ролі міжнародного співробітництва в інноваційному процесі при формуванні євроінтеграційної стратегії.
Включення України в глобальний економічний простір та створення в країні довгострокових умов її конкурентоспроможного розвитку обумовлюють необхідність формування, ефективного використання і розвитку національного інноваційного потенціалу, що виступатиме, з одного боку, головною передумовою успішної адаптації національної економіки до жорсткого конкурентного середовища після приєднання країни до СОТ, а з іншого - сприятиме конвергенції України та ЄС. На цьому підґрунті стає можливим формування сучасної євроінтеграційної політики України, а дослідження умов формування і використання інноваційного потенціалу євроінтеграції становить значний науковий і практичний інтерес. Теоретичні та практичні аспекти міжнародного науково-технічного трансферу, міжнародної торгівлі ліцензіями, розвитку форм співробітництва у науково-технічній сфері розглядались у працях І. Особисто автором підготовлено матеріали до розділу 1 "Дослідження мікро-та макростратегій розвитку в глобальному середовищі" стосовно формування механізмів фінансового стимулювання міжнародної інноваційної діяльності, розробки організаційних форм технологічної євроінтеграції України, що відображені у підрозділі 3.2 (Фінансове забезпечення реалізації інноваційного потенціалу України і ЄС) та підрозділі 3.3 (Організаційні форми інтеграції інноваційних потенціалів України і ЄС). запропоновано авторський підхід з аналітичним інструментарієм виміру й оцінки інноваційного потенціалу інтеграції шляхом виділення трьох складових (ресурсної, продукуючої, результативної) та використанням показників міжнародної конкурентоспроможності країни - макроекономічних, розвитку технологій, рівня патентної активності, параметрів високотехнологічного експорту, готовності до функціонування у глобальних мережах; розраховано інтегральні показники інноваційного потенціалу України (освітні, фінансові, мотиваційні, економічної сфери) на основі використання "Таблоїду європейських інновацій" та здійснено їх порівняння з аналогічними європейськими, що дозволило виявити ступінь ефективності освітніх, фінансових, мотиваційних, господарчих та інституціональних механізмів і обґрунтувати шляхи підвищення конкурентоспроможності національної економіки за рахунок посилення її інноваційності; підтверджена необхідність посилення державного регулювання в інноваційній сфері з пріоритетом нарощування інтелектуального капіталу та дієвою мотивацією національного підприємницького менеджменту до постійного науково-технологічного прогресу;У розділі 1 "Теоретичні основи міжнародної інтеграції в інноваційній сфері" здійснено аналіз еволюції наукових поглядів на міжнародну економічну інтеграцію в умовах глобалізації, досліджено роль міжнародної інноваційної діяльності в інтеграційному процесі, виявлено специфіку формування і розвитку інноваційного потенціалу та проаналізовано методи його оцінювання. Розгляд концептуальних положень теорії митних союзів, ринково-інституційного напрямку сучасного неолібералізму, структурної школи, моделі двошвидкісної та багатошвидкісної Європи, теорії концентричних кіл та концепції селективної інтеграції дозволив виявити, з одного боку, ключові методологічні вектори їх еволюції, а з іншого - розбіжності в оцінці ролі міжнародної інтеграції для країн з різним рівнем економічного розвитку в умовах глобалізації. В дисертації показано, що незважаючи на зменшення кількості інноваційно активних підприємств (2000р. - 1705 од., 2006р. - 1118 од.), незначні обсяги реалізації інноваційної продукції (у 2006 р. її реалізовувало 918 підприємств обсягом 31 млрд. грн., або 6,7% загального обсягу промислової продукції), відбулися позитивні зміни в експорті: продукцію, що зазнала суттєвих технологічних змін або заново впроваджена протягом трьох останніх років поставляли 385 підприємств, або 38% їх загальної кількості, що є свідченням відносно високого експортного потенціалу інноваційно активних підприємств України і водночас демонструє низький внутрішній попит на інновації. Серед найбільш суттєвих проблем, що стримують розвиток національного інноваційного потенціалу, автор відзначає: деформовані структурні співвідношення в системі "наука - виробництво" (надконцентрація вчених в академічному і університетському секторах на противагу галузево-корпоративному сектору); нерозвиненість сучасних форм організації, спеціалізації і кооперування у сфері інноваційної діяльності; критично низький рівень фінансування науки і освіти, що дискредитує соціально-економічний статус вченого-дослідника і формує пасивне ставлення суспільства до інновацій. Узагальнення світового досвіду інноваційного розвитку дозволило автору зробити висновок про те, що головне завдання для України полягає у розвитку національної інноваційної системи, яка б заохочувала нововведення і забезпечувала формування попиту на інновації та зростання віддачі від внутрішніх та іноземних інвестицій в інноваційну сферу.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового з
План
Основний зміст роботи
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
