Інноваційний чинник розвитку промисловості - Автореферат

Разом з тим спеціалістами всіх рівнів управління визнається, що в Україні на сьогодні не існує законодавчо та методично оформленого ефективного механізму управління інноваційною діяльністю в національній економіці, хоча перші спроби вже робляться. Вимагає уточнення сутність і роль інновацій як економічної категорії, оцінка інноваційної діяльності й її впливу на економічний розвиток як економіки в цілому, так і окремої галузі чи окремого підприємства, регулювання інноваційної сфери на регіональному та національному рівнях та ін. Виконане дослідження тісно повязане з тематикою науково-дослідних робіт Інституту економіки НАН України, зокрема: „Відтворення основних і оборотних фондів” (номер державної реєстрації 0198U001456), при виконанні якої роль автора полягала в оцінці стану та оновлення основних фондів промислових підприємств; „Становлення ринку інвестицій” (номер державної реєстрації 010U007508), в межах якої автором розроблено концептуальні підходи стимулювання інвестицій в інноваційну сферу. Мета дисертаційного дослідження полягає у розкритті основних характеристик сучасного економічного механізму інноваційної діяльності в промисловості України, виявлення взаємозвязку між підприємницькою активністю й активністю держави в інноваційних процесах, вимірювання впливу інноваційної діяльності на економічний розвиток, обґрунтування основних напрямів формування макроекономічного механізму інноваційних процесів. Для досягнення цієї мети були поставлені та розвязувались такі задачі: § розкрити сутність „інновацій” та „інноваційної діяльності” підприємств як економічної категорії, умови та фактори її активізації при реформуванні української економіки;У першому розділі „Інноваційна теорія економічного розвитку: огляд літератури” розглянуто основні чинники економічного зростання, особливу увагу приділено інноваціям як головному фактору економічного розвитку. На основі узагальнення літературних джерел запропоновані такі визначення понять: „інновація” - цілеспрямований процес створення, розробки, впровадження та використання ідей з метою отримання економічної чи соціальної вигоди; „інноваційний процес” - це соціально-техніко-економічний процес, що через виявлення суспільних потреб приводить до розробки науково-технічної продукції, практичне використання якої сприяє розвитку соціально-економічної системи, підтримує намічений режим її функціонування; „інноваційні системи” - економічні структури, головною функцією яких є забезпечення здійснення інноваційної діяльності. У другому розділі - „Технологічний та економічний стан промисловості України” здійснено аналіз стану промисловості, її інноваційного розвитку та технологічного оновлення, виявлено їх вплив на ефективність виробництва. У роботі запропоновано методику визначення впливу впровадження інновацій на показник валового доходу, створеного в промисловості вплив інновацій визначається як розмір дії залишкового фактору після врахування впливу праці та приросту основних виробничих фондів. У 2000 р. приріст валового доходу промисловості за рахунок впровадження інновацій склав 83,2% Проте, з огляду на ситуацію, що склалася в промисловості та науково-технічному секторі України, можемо говорити про деяку невідповідність даного показника реаліям, основною причиною є та, що даний метод був розроблений в умовах планової економіки, відповідно потребує удосконалення, що є завданням подальших наукових досліджень.Інновації в економіці є основою підвищення конкурентноздатності підприємств, поліпшення якості продукції умовою їхнього виживання в ситуації конкуренції, що посилюється. Підвищення ефективності, конкурентноздатності виробництва забезпечується органічним поєднанням інвестицій та інновацій, ринкового й державного регулювання. Інновації в економіці є основою підвищення конкурентноздатності підприємств, росту якості продукції, що випускається. Перехід до ринкових відносин істотно змінив структуру джерел фінансування інвестицій та інновацій. Разом з тим застосовуються й методи державного регулювання цієї сфери, переважно непрямі, зокрема податкові пільги приватному секторові, що спрямовує свої кошти в інновації.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У сучасній економіці інновації стали фактором виробництва нарівні з працею, капіталом і підприємництвом. Більше того, без нововведень неможливо забезпечити підвищення рівня віддачі факторів і ефективності розвитку виробництва. Інновації в економіці є основою підвищення конкурентноздатності підприємств, поліпшення якості продукції умовою їхнього виживання в ситуації конкуренції, що посилюється.

Проведене дослідження стану та перспектив інноваційного розвитку промисловості України дозволяє зробити наступні висновки: 1. Починаючи із середини XX століття як фактори, що забезпечують економічне зростання, особливе місце займають наука та технології. Науково-технічні відкриття й інноваційна діяльність стали явищем, що постійно присутні в економічному розвитку. Сучасний процес розширеного відтворення необхідно трактувати як відтворення інноваційного й інтенсивного типу. Підвищення ефективності, конкурентноздатності виробництва забезпечується органічним поєднанням інвестицій та інновацій, ринкового й державного регулювання.

2. У сучасній економіці різко зростає роль інновацій, вони стають обєктивним елементом функціонування економіки. Інновації в економіці є основою підвищення конкурентноздатності підприємств, росту якості продукції, що випускається. Інновації є цілеспрямованим процесом створення, розробки, впровадження і використання ідей з метою отримання економічної чи соціальної вигоди.

3. Визначальною особливістю передачі результатів наукових досліджень для їх освоєння у виробництві є створення й розвиток системи комерційних форм взаємодії науки та виробництва. Завданням держави є забезпечення сприятливих правових і інституційних умов для розвитку ефективності інвестиційної та інноваційної діяльності.

4. Вивчення стану інноваційної діяльності промислових підприємств України свідчить про низький рівень їх інноваційної активності. Основною причиною цього є брак коштів для фінансування інновацій (власних, позикових, державних). Необхідна інтенсифікація інноваційної діяльності підприємств, що вимагає мобілізації внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування.

5. Перехід до ринкових відносин істотно змінив структуру джерел фінансування інвестицій та інновацій. У даний час основним джерелом є власні кошти підприємств. Структура джерел інвестицій у технологічне переозброєння української промисловості наблизилась до структури світового інвестиційного ринку, де 65 - 70% становлять власні кошти підприємств, з них приблизно 80% припадає на амортизацію і 20% на чистий прибуток. В Україні є вже певний позитивний досвід нових форм інноваційної діяльності - технополісів, технопарків. У цих структурах забезпечується безперервне відтворення інновацій, їх прискорена апробація, поєднання фундаментальних наукових досліджень і прикладних науково-технічних розробок, впровадження їх у виробництво.

6. Аналіз досвіду розвинутих країн в інноваційній сфері дозволяє зробити висновок про те, що її розвиток в найбільшою мірою стимулюється ринковою конкуренцією. Разом з тим застосовуються й методи державного регулювання цієї сфери, переважно непрямі, зокрема податкові пільги приватному секторові, що спрямовує свої кошти в інновації. Виходячи з цього, в дисертації розроблено рекомендації щодо вдосконалення української державної інноваційної політики, її координації з інвестиційною, амортизаційною, податковою, кредитною та митною політикою. Запропоновано відмовитись від продовження радянської практики державної підтримки неефективних, збиткових і екологічно шкідливих підприємств.

7. З огляду на обмежені можливості державної фінансової підтримки інноваційного процесу необхідно розробити гнучку систему пріоритетів інноваційної сфери, що забезпечуватимуться державними інвестиційними ресурсами для того, що б вкладання коштів в пріоритетні напрямки забезпечило їх використання в якості локомотива інноваційного розвитку країни, що спроможний активізувати та підтягнути за собою інші напрямки інноваційної сфери. Пріоритети повинні класифікуватись за такими ознаками: за стадіями інноваційного процесу; за напрямками наукових досліджень; за субєктним складом учасників інноваційного процесу; за галузями інноваційного розвитку; за регіонами. В дисертації рекомендується також притримуватися запропонованого диференційованого підходу щодо джерел та форм фінансування інноваційного процесу залежно від його стадій.

8. Держава за допомогою прямих і непрямих заходів повинна викликати інноваційних резонанс в масштабі всієї економіки. Інноваційний процес, таким чином, повинен мати характер ланцюгової реакції, поступово передаючись з галузі в галузь, слідкуючи, в той же час за змінами платоспроможного попиту та вибірково стимулюючи його. Для забезпечення таких цілей, ефективним є податковий механізм перерозподілу коштів.

9. З метою розширення інвестиційного потенціалу в інноваційній сфері необхідно законодавчо регламентувати інвестиційні функції в інноваційній сфері та порядок їх здійснення низкою інституційних інвестиційних структур (страхових, пенсійних, позикових фондів) з метою залучення їх до інвестування в інноваційну діяльність. Їм необхідно надавати пільги, які більш привабливі для спрямування коштів в інноваційну сферу порівняно з іншими сферами, а також сприяти створенню на їх базі структур венчурного капіталу.

10. Інноваційно-орієнтованим підприємствам слід надавати значні пільги при використанні амортизаційного фонду на інноваційні потреби; розширювати список витрат, що включаються в собівартість продукції за рахунок віднесення до них витрат, повязаних з здійсненням інноваційної діяльності, а саме витрат, повязаних з отриманням права на комерційне використання патенту, ліцензії, ноу-хау та інших обєктів інтелектуальної власності. Окремим найбільш ефективним категоріям субєктів інноваційного процесу доцільно надавати право вираховувати з оподаткованого прибутку суми, що дорівнюють фактичним витратам в інноваційну сферу (як це характерно для Канади, Німеччини).

11. Важливим напрямком інвестиційної політики може також стати залучення грошових коштів населення для інвестування інноваційної сфери. Система стимулів в цьому напрямку повинна передбачати значні податкові пільги для індивідуальних вкладників, такі як вирахування з податку на прибуток фізичних осіб суми внесків в різні організації, що фінансують інноваційну діяльність. Ефективним в плані відновлення довіри населення до акцій та інших цінних паперів фінансово-кредитних структур бачиться такий механізм звільнення частини прибуткового податку, коли спрямування вирахуваних з оподаткованої бази коштів в інвестиційні та інші фонди забезпечило б громадянам-донорам отримання акцій (чи інших цінних паперів) на суму здійснених відрахувань.

Публікації у фахових виданнях

1. Висоцька І.Б. Визначення пріоритетів інноваційного розвитку промисловості України // Проблеми науки. - 2004 р. - № 3. - С. 23-27.

2. Висоцька І.Б. Розробка державного механізму управління інноваційною діяльністю промисловості // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Інноваційний розвиток економіки (Збірник наукових праць). Вип. 6. В 4-х ч. / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відп. ред. Академік М.І. Долішній. - Ч. 4 - Львів, 2003. - С.12-18.

3. Висоцька І.Б.Сучасний стан інноваційної діяльності української промисловості // Вісник Вінницького політехнічного інституту. - 2003. - №3. - С. 29-34.

4. Висоцька І.Б. Технологічне оновлення промисловості як чинник її ефективності. // Напрями стабілізації економічного розвитку України: Зб. наук пр./ Редкол.: Л.К. Безчасний (відп. ред.).) та ін. - Київ, Ін-т економіки НАН України, 2002. - С. 36-41.

5. Висоцька І.Б. Чинники економічного зростання. //Фактори економічного зростання: Зб. наук. пр. НАН України, Ін-т економіки. Редкол.: Л.К. Безчасний (відп. ред.) та ін. - Київ, 2001. - С. 4-11.

Публікації в інших виданнях

6. Висоцька І.Б. Інноваційна політика держави як фактор розвитку промисловості. // Україна в глобальному середовищі: нові алгоритми управління економікою: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Чернівці, 17-19 квітня 2002 року. - Чернівці: Рута, 2002. - С. 189-192.

7. Висоцька І.Б. Проблеми розвитку інноваційної діяльності в пострадянських країнах. // Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку: Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції. Львів, 7-8 травня 2003. - С. 39-41.

8. Висоцька І. Б. Інновації як чинник забезпечення економічної безпеки // Актуальні проблеми економічної безпеки України: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. Львів, червень 2003р. - С. 307.

9. Висоцька І.Б. Проблеми забезпечення економічної безпеки промисловості (інноваційний аспект) // Актуальні проблеми протидії економічній злочинності, тонізації економіки та корупції в Україні: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. Львів, 4 червня 2004 р. - С.136.