Інноваційна діяльність як системний процес у конкурентній економіці - Автореферат

Останніми роками в Україні спостерігається помітна активізація політичного сприяння інноваціям на підставі використання інструментів економічної та фінансової політики, а також шляхом створення організаційно-юридичних умов, які стимулюють рух субєктів господарчої діяльності до інноваційної діяльності. Це відкриває для України перспективу щодо переходу на світові стандарти раціонального використання енергії, освоєння ресурсів природного середовища, підвищення рівня технологій, юридичного захисту інтелектуальної власності. Ці узагальнення повинні базуватись на найкращих досягненнях світової економічної думки і водночас брати до уваги специфіку конкретно-історичного розвитку України, враховуючи, з одного боку, необхідність забезпечення національних інтересів та економічної безпеки держави, а, з іншого, - необхідність функціонування економіки України в глобально-конкурентному середовищі. У процесі виконання досліджень було застосовано також: - методи системного аналізу - для структуризації життєвого циклу інновацій, процесів трансферу технологій; Дістали подальший розвиток: - існуючі уявлення про функціональну повноту оцінок ефективності нової техніки та інновацій на основі побудови інфраструктури, яка включає інформаційне, правове, документальне, фінансове, кадрове, технічне та організаційне забезпечення системи оцінки ефективності інновацій і відповідно покращує структурну якість інвестицій в інноваційний розвиток;Передбачається, що природа цієї самоорганізації закладена в деякому кооперативному ефекті взаємодії елементів мікроекономічного рівня, в результаті чого формуються деякі "параметри порядку" і реалізується загальний для систем із самоорганізацією "принцип підпорядкування", який фіксується на рівні структури з більш високою організацією. Але у звязку з багатозначністю цього процесу важливо знайти підходи, які дозволяють, врешті-решт універсальним чином описувати явища самоорганізації в економіці, прояснюють значення відкритості систем, конструктивну роль випадковості та хаосу, природу катастрофічних революційних змін і механізмів альтернативності в історичному розвитку економічних систем. Розглянуто численні фактори, що дестабілізують економіку, однак системно повязані з економічним ростом і розвитком. У другому розділі монографії “Інноваційна політика як фактор соціально-економічного розвитку держави” досліджено динаміку стану інноваційної сфери України та на цій основі сформульовано такі принципи державної інноваційної політики в Україні, які враховують необхідність забезпечення раціонального обєднання ринкових та державних важелів регулювання економіки. У третьому розділі монографії “Інноваційний розвиток як фактор техногенного і соціально-економічного ризику” найперше акцентується увага на те, що інновації виникають і поширюються під впливом певних природних стимулів, більшість з яких мають техногенну природу і тісно повязані з господарською практикою людини.Теоретичні та практичні результати роботи спрямовані на вдосконалення організаційно-економічного забезпечення управління інноваційною діяльністю в конкурентній економіці України, сприяють прискоренню освоєння нововведень, підвищенню інноваційної активності підприємств та установ, поліпшенню якості продукції, яка виробляється. На основі дослідження вітчизняного та зарубіжного досвіду переходу економік на інноваційний шлях розвитку виявлено ключові проблеми формування державної інноваційної політики в умовах тісного взаємозвязку економічних, соціальних і політичних процесів. У звязку з цим запропоновано при формуванні державної економічної політики перенести центр уваги з вивчення інваріантів економічної системи на вивчення станів її нестійкості, механізмів перебудови структурних елементів, які забезпечують сприйняття виробництва до нововведень. При цьому як система централізованих органів науково-технічної інформації, так і незалежний сектор інформаційних послуг у вигляді різних аналітичних центрів, консалтингових компаній і груп повинні враховувати, що інформація, яка циркулює в економічній системі, має компоненти, що характеризують інтелектуальний зміст будь-якого товару чи будь-якої послуги. Маючи на увазі, що активізація трансферу технологій є одним з ефективних засобів стимулювання інноваційної діяльності, на основі згаданої моделі розроблено проект типового центру обміну технологіями, який відповідає вітчизняним нормативам, але може працювати за протоколом європейської мережі центрів обміну інноваціями (IRC).

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень вирішена актуальна наукова проблема теоретичного обґрунтування ролі ефектів інновацій у процесі самоорганізації економічних систем у відповідь на вплив зовнішніх факторів. Теоретичні та практичні результати роботи спрямовані на вдосконалення організаційно-економічного забезпечення управління інноваційною діяльністю в конкурентній економіці України, сприяють прискоренню освоєння нововведень, підвищенню інноваційної активності підприємств та установ, поліпшенню якості продукції, яка виробляється. Основні теоретичні та науково-практичні висновки, отримані в процесі досліджень, дають підстави для наступних узагальнень.

1. На основі дослідження вітчизняного та зарубіжного досвіду переходу економік на інноваційний шлях розвитку виявлено ключові проблеми формування державної інноваційної політики в умовах тісного взаємозвязку економічних, соціальних і політичних процесів. У звязку з цим запропоновано при формуванні державної економічної політики перенести центр уваги з вивчення інваріантів економічної системи на вивчення станів її нестійкості, механізмів перебудови структурних елементів, які забезпечують сприйняття виробництва до нововведень. Це відповідає концепції дослідження закономірностей самоорганізації складних систем.

2. Ґрунтуючись на уявленні про головну роль фактору в забезпеченні переходу від індустріального до інформаційного суспільства, доведено, що інформаційна складова науково-технологічного розвитку повинна мати проблемно-орієнтований характер. При цьому як система централізованих органів науково-технічної інформації, так і незалежний сектор інформаційних послуг у вигляді різних аналітичних центрів, консалтингових компаній і груп повинні враховувати, що інформація, яка циркулює в економічній системі, має компоненти, що характеризують інтелектуальний зміст будь-якого товару чи будь-якої послуги. З цих позицій запропоновано оригінальну структурну модель потоків економічної інформації, а також метод виявлення інформаційної підлеглості між субєктами економічної діяльності в межах інноваційної системи. Ці результати пропонується використовувати, зокрема, при розробці єдиних реєстрів науково-технічної продукції та при плануванні переходу підприємства до випуску нової чи покращеної продукції.

3. Запропоновано формалізоване представлення процедури трансферу технологій як феномену соціально-економічного розвитку. Ця формалізація дозволяє розглядати з єдиних концептуальних позицій процеси трансферу технологій різного рівня: міждержавного, міжрегіонального, міжгалузевого, комбінованого. Обґрунтовано евристичну модель трансферу технологій, яка призначена для організаційного проектування та порівняння дієздатності діючих механізмів передачі технологій (знань). Маючи на увазі, що активізація трансферу технологій є одним з ефективних засобів стимулювання інноваційної діяльності, на основі згаданої моделі розроблено проект типового центру обміну технологіями, який відповідає вітчизняним нормативам, але може працювати за протоколом європейської мережі центрів обміну інноваціями (IRC).

4. Зясовано сучасну роль експертних методів оцінки нововведень щодо їхнього впливу на ефективність капіталовкладень в інноваційні проекти та запропоновано нові технологічні елементи організації і проведення наукової та науково-технічної експертизи, сутність яких складається у формуванні експертно-консультаційної сфери підприємницької діяльності. Пропозиції адаптовано до інституціональних умов України щодо управління науково-технологічним та інноваційним розвитком країни. При цьому процес прийняття управлінських рішень в проблемних ситуаціях, які характеризуються великою складністю, невизначеністю і слабкою структурованістю, представляється як інтерактивна інформаційна технологія, що має високий ступінь інтелектуалізації.

5. Проведено структуризацію існуючих методів оцінки ефективності нової техніки з метою побудови системи оцінки ефективності інновацій. Розкрито змістову суть розрахунків економічної ефективності інноваційних проектів на тлі вимог щодо посилення впливу інновацій на ринкові компоненти економіки країни. Доведено, що багато вимірність критеріїв оцінки ефективності, розмаїття часових інтервалів, на які розраховано оцінки за окремими критеріями ефективності, потребують певної організаційної інфраструктури, розподіленої в просторі та в часі, яка забезпечує ефективну реалізацію проблемно-орієнтованої методології і методів при вирішенні питань техніко-економічного обґрунтування інноваційних проектів.

6. Сформульовано принципи переходу від вартісних та матеріальних показників якості інноваційних процесів до показників інформаційної природи, для кожного етапу життєвого циклу інновацій виявлено принципи підпорядкованості та проблемно-орієнтовані параметри порядку, а також закономірності формування інформаційних характеристик продукування і передачі знань субєктами господарчої діяльності на різних етапах життєвого циклу інновацій. Це дозволяє диференційовано визначати державну підтримку елементів інноваційної інфраструктури. Справедливість та ефективність рекомендацій і пропозицій, які сформульовані як результат досліджень, доведені шляхом їхньої апробації в процесі підготовки проектів багатьох правових і нормативних актів, а також при створенні на державному і регіональному рівнях експериментальних інноваційних структур. Результати цієї апробації дозволяють рекомендувати основні теоретичні й прикладні розробки даного дисертаційного дослідження міністерствам, відомствам, науковим установам для впровадження і подальшого розвитку, що буде сприяти активізації вітчизняних підприємств у напрямі розробки і виводу на світові ринки інноваційних товарів і послуг, прискоренню переходу економіки України на інноваційний шлях розвитку.

СПИСОК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ інноваційний капіталовкладення економіка

1. Соловьев В.П. Инновационная деятельность как системный процесс в конкурентной экономике (Синергетические эффекты инноваций). - Киев: Фенікс, 2004. - 560 с. - 29,4 друк. арк.

2. Соловьев В.П. Кибернетическая схема познания и генезис научной картины мира // Методологические проблемы кибернетики и информатики. - Киев: Наук. думка, 1986. - С. 96-102.

3. Соловьев В.П. Проблемы формирования организационно-правового механизма инновационного развития экономики. - Киев: ЦИПИН НАНУ, 1996. - 69 с. - 5,5 друк. арк.

4. Концепция построения автоматизированной системы экологического контроля вод Украины: Кол. монография / Под ред. В.А. Гайского и В.Н. Еремеева. - Севастополь: НАН Украины, МГИ, 1997. - 223 с. (авт. матеріал: методика проведення науково-технічної експертизи екологічно небезпечних обєктів - 0,5 друк. арк.).

5. Избранные вопросы современного инновационного менеджмента для малых и средних предприятий / Под ред. Р. Мюллера и В. Соловьева. - Киев, Украина; Дрезден, ФРГ: ДЕМІУР, 2000. - 284 с. - 17,2 друк. арк. (авт. матеріал: розділи 1.1, 1.3, 1.6, 3.1, 3.2 - 2,6 друк. арк.).

6. Методологические вопросы науковедения / Под ред. В.И.Оноприенко. - Киев: УКРИНТЭИ, 2001. - 332 с. - 19,3 друк. арк. (авт. матеріал: розділ “Методологические проблемы трансфера технологий и передачи знаний”, с. 195-226 - 2,1 друк. арк.).

7. Актуальні питання методології та практики науково-технологічної політики / Під. ред. Б.А. Маліцького. - К.: УКРІНТЕІ, 2001. - 204 с. (авт. матеріал: розділ “Інноваційний потенціал економічного розвитку”, с. 133-199 - 2,8 друк. арк.).

Размещено на .ru