Інклюзивні інновації в контексті соціальної відповідальності підприємства - Статья

У суспільстві відбувається переосмислення змісту категорії "економічне зростання" як із позицій, джерел, що створюють його на мікрорівні, так і формованих кількісних та якісних характеристик і одержуваного кінцевого результату на макрорівні. Актуальність розгляду як одного з факторів формування якості економічного зростання соціальної відповідальності підприємств повязана з тим, що забезпечення стабільності та довготерміновості темпів зростання економіки, його якісного складника можна досягти лише за узгодженої політики дій субєктів на мікро-і макрорівнях розвитку національної економіки. Взаємодія між бізнесом і владою, приватним підприємництвом і державою означає розуміння того, що рішення сформованих соціально-економічних проблем можливе лише в партнерстві з великими субєктами вітчизняного бізнесу, які поділяють відповідальність за безперервність відтворення та якісне накопичення людського капіталу. У звязку із цим актуалізується значимість дослідження процесу впливу соціальної відповідальності бізнесу на формування інклюзивного економічного зростання й обґрунтування заходів держави щодо стимулювання соціально відповідальної поведінки підприємств. Питання підвищення якості життя населення на основі активізації соціальної відповідальності бізнесу, освоєння інклюзивних інновацій залишаються недостатньо розробленими аспектом теоретико-методологічних підходів.Важливим аспектом в понятті "інновація" є позитивний ефект від упровадження нововведення, проте далеко не всі інноваційні рішення приносять безпосередній економічний результат. На сучасному етапі формування теорії інноваційного розвитку стався якісний стрибок у розумінні значення інновацій. Інновації сприймаються як засіб прискореного розвитку не тільки підприємств, а й галузей, регіонів, країн. Доводиться, що інновації проявляються не тільки як нові продукти, послуги або технологічні процеси, а й охоплюють також і соціальну сферу, стратегії і бізнес-моделі, що забезпечують фінансові та інші переваги. Однак за певних умов інновації можуть також посилювати соціальну нерівність та ізоляцію, саме тому все більш актуальним стає питання про "інклюзивні" інновації, спрямовані на поліпшення добробуту малозабезпечених і маргінальних груп, зокрема з погляду їх доступу до основних державних послуг (освіти, інфраструктури, охорони здоровя).Рушійна сила переходу бізнесу до реалізації своїх соціальних зобовязань полягає в обєднанні зусиль трьох економічних субєктів: держави, громадянського суспільства і бізнесу. При цьому провідна роль у процесі становлення інституту соціальної відповідальності бізнесу повинна належати державі. Соціальні проекти необхідні державі, оскільки дають можливість економити бюджетні кошти на соціальну сферу, підтвердженням чого є стрімкий розвиток цього напряму в Європі, де держава всіляко підтримує різні ініціативи соціальних підприємців.

Однією з головних рушійних сил розвитку виробництва і суспільства нині є інноваційна діяльність. Важливим аспектом в понятті "інновація" є позитивний ефект від упровадження нововведення, проте далеко не всі інноваційні рішення приносять безпосередній економічний результат. Ефект може бути, наприклад, соціальним, екологічним, що приносить у результаті користь суспільству в цілому. На сучасному етапі формування теорії інноваційного розвитку стався якісний стрибок у розумінні значення інновацій. Інновації сприймаються як засіб прискореного розвитку не тільки підприємств, а й галузей, регіонів, країн. Доводиться, що інновації проявляються не тільки як нові продукти, послуги або технологічні процеси, а й охоплюють також і соціальну сферу, стратегії і бізнес-моделі, що забезпечують фінансові та інші переваги.

Інновації є двигуном економічного прогресу і покликані сприяти поліпшенню добробуту різних груп суспільства. Однак за певних умов інновації можуть також посилювати соціальну нерівність та ізоляцію, саме тому все більш актуальним стає питання про "інклюзивні" інновації, спрямовані на поліпшення добробуту малозабезпечених і маргінальних груп, зокрема з погляду їх доступу до основних державних послуг (освіти, інфраструктури, охорони здоровя).

Під інклюзивними інноваціями розуміють створення і виведення на ринок нових якісних продуктів або послуг, які розроблені для і/або тих, хто позбавлений гідного рівня життя (наприклад, для осіб із низькими доходами, інвалідів, мігрантів, пенсіонерів та ін.). Такі інновації покликані поліпшити існування "виключених" груп людей, забезпечити їх більш повноцінне включення в життя суспільства.

Якщо дослідити сутність поняття "інклюзія", то воно близьке за значенням до поняття "інтеграція" та протилежне до сегрегації та екстракції. Інклюзія полягає в адаптації системи до потреб людини. У ній усі зацікавлені сторони повинні брати активну участь для отримання позитивного результату за рівних можливостей. У рамках інклюзивної моделі люди адаптуються, змінюються, враховуючи і задовольняючи потреби кожного члена суспільства.

Концепція інклюзивного розвитку передбачає, що кожен субєкт економіки є важливим, унікальним, цінним для суспільства і має можливості, щоб задовольнити свої потреби. Інклюзивне зростання економіки є багатофакторним і багаторівневим процесом, основою якого є економіка максимальної зайнятості та взаємодії усіх субєктів у контексті гуманного розвитку суспільства, Сучасне громадянське суспільство неможливе без активного залучення усіх членів у різні види діяльності, поваги прав і свобод кожної окремої людини, забезпечення гарантій безпеки і рівноправності. Можна виділити такі типи соціально-економічного розвитку: 1. Сегрегація (лат. segregatio - відділення) - будується на поділі людей у суспільстві на категорії за ознакою відмінності соціальних статусів, що призводить до обмеження сфери життєдіяльності і взаємодії.

2. Інтеграція (лат. integratio - поповнення, відновлення) - передбачає пристосування членів суспільства до єдиної соціально-економічної системи.

3. Екстракція (лат. ЕХЙАСИТ - витяжка) - поділ суспільства на складові частини за допомогою створених умов, у яких вони розподіляються неоднаково.

4. Інклюзія (англ. inclusion - включення) - це процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціумі через доступ до можливостей і справедливий розподіл результатів праці [4, с. 20].

Концепція інклюзивної інноваційної діяльності зявилася в країнах, що розвиваються, де бідність, з якою стикаються багато жителів, позбавляє їх не тільки переваг науково-технічного прогресу, а й доступу до засобів задоволення їх базових потреб.

Усесвітній банк визначає інклюзивну інноваційну діяльність як будь-яку інноваційну діяльність, яка допомагає розширювати легкий доступ до якісних продуктів і послуг, що створює і збільшує можливості маргіналізованих верств населення отримувати кошти. Він виділяє пять характерних ознак інклюзивної інноваційної діяльності: прийнятний доступ; стійке виробництво; товари і послуги, що створюють можливості для отримання коштів для існування; орієнтованість на маргінальні верстви населення, передусім осіб з обмеженими можливостями [2].

Інклюзивна інноваційна діяльність спирається не тільки на технологічні інновації, а й на автоматизацію робочих процесів, системи доставки й інновації в рамках бізнес-процесів для зниження витрат і розширення доступу. Це означає, що інклюзивні інновації можуть розроблятися на основі передових досліджень або з використанням раніше відомих технологій.

Інклюзивна інноваційна діяльність спрямована, головним чином, на сприяння забезпеченню доступу до основних товарів і послуг і на розширення економічних прав і можливостей за рахунок зусиль зі створення, одержання, адаптації, засвоєнню і поширенню знань, безпосередньо орієнтованих на задоволення потреб маргіналізованих верств населення [1].

Інклюзивна інноваційна діяльність охоплює також розроблення, поширення й упровадження інновацій, здатних поліпшити умови життя груп населення, що знаходяться в менш сприятливому положенні, які не перебувають з малозабезпечених осіб.

Дослідники вважають, що приватний сектор у змозі допомогти поліпшити умови життя осіб з обмеженими можливостями, головним чином, трьома способами: шляхом створення робочих місць і підвищення продуктивності, шляхом задоволення деяких їхніх потреб у рамках ініціатив соціальної відповідальності корпорацій і шляхом розроблення доступних за ціною продуктів і послуг, що відповідають потребам споживачів із низькими доходами. Інклюзивна інноваційна політика спрямована на те, щоб особи з обмеженими можливостями могли брати участь в інклюзивній інноваційній діяльності або як новатори, або як користувачі інновацій.

У всьому світі інклюзивні інновації застосовуються для поліпшення якості та рівня життя, підвищення добробуту громадян, вирішення соціально значущих і екологічних проблем, тому не меншу увагу слід приділяти впровадженню соціальних інновацій, що сприяють побудові громадянського суспільства, здатного прийняти і запропонувати інноваційні проекти різної спрямованості.

Так, у США невідємним елементом реалізації інновацій і розвитку соціально орієнтованого бізнесу виступають державно-приватне партнерство, реалізація приватних і громадських ініціатив за підтримки держави. При цьому нерідко важлива роль відводиться критерію прибутковості проекту.

В Європейському Союзі проводиться політика забезпечення співробітництва в соціальній сфері, спрямована на боротьбу з бідністю і соціальною нерівністю, а також на підвищення значущості цієї проблеми і визнання основних прав людей, які перебувають у тяжкому становищі, з наданням для таких людей можливостей гідно жити і брати активну участь у суспільному житті. До пріоритетних напрямів належать розроблення й упровадження програм підтримки соціальних інновацій для незахищених верств населення на основі надання інноваційних технологій у навчанні та освіті, забезпечення робочими місцями, які давали б їм змогу задіяти весь робочий потенціал.

Так, у розвинених країнах формується обєднання соціальних підприємців, які впроваджують соціально орієнтовані проекти, спрямовані на вирішення конкретних проблем суспільного розвитку і приносять прибуток. Зростає увага до глобальних і регіональних проблем. Відносини соціально орієнтованих підприємців, громадських організацій і держави будуються на принципах державноприватного партнерства, підтримки громадської та приватної ініціативи, спрямованої на вирішення актуальних соціальних проблем та отримання доходу [16].

Основні пріоритети соціальної та економічної політики зосереджені у сфері розвитку людського потенціалу: поширення стандартів здорового способу життя; перехід до індивідуалізованої безперервної освіти, доступної всім громадянам; упровадження інноваційних технологій в освіті; поширення механізмів соціального партнерства, забезпечення збалансованості заробітної плати та продуктивності праці; інтеграція національної інноваційної системи в глобальну інноваційну систему; інтеграція науки, освіти і бізнесу; перетворення високотехнологічних виробництв і галузей економіки знань у значимий фактор економічного зростання; забезпечення інтенсивного технологічного оновлення масових виробництв на базі нових енергоі ресурсозберігаючих екологічно безпечних технологій; вирішення проблеми забезпечення економіки високопрофесійними кадрами.

Яскравим прикладом інструменту політики, орієнтованої на задоволення потреб малозабезпечених споживачів, служить пропозиція щодо створення індійського фонду інклюзивних інновацій. Фонд буде, головним чином, надавати компаніям необхідний капітал для комерціалізації їх ідей. Підтримувані фондом підприємства будуть спрямовувати свої зусилля на основні сектори, такі як освіта, охорона здоровя і сільське господарство, а також забезпечувати одночасно соціальну та комерційну віддачу. Робота цього фонду призведе до створення інноваційних рішень за рахунок спрямування основного творчого потенціалу Індії на подолання найбільш важливих проблем.

Досвід роботи з інклюзивними інноваціями показує, що створення нових послуг навколо будь-якого продукту може бути успішною альтернативою надання субсидій. У звязку із цим можна навести приклад компанії "СЕЛКО", яка надає панелі сонячних батарей сільським громадам в Індії. Ця компанія робить сонячну енергію доступною для сільських жителів й є прикладом того, як можна створити нову екосистему послуг навколо певного продукту. У цьому разі в рамках традиційної політики розширення доступу до сонячної енергії в сільських громадах вона вважалася б продуктом, при цьому банки отримували б від державних органів субсидії для видачі кредитів споживачам на покупку панелей сонячних батарей. Однак такий підхід не був реалістичним, ураховуючи обмеженість коштів у сільських жителів в Індії. У відповідь на це компанія "СЕЛКО" розробила інноваційний підхід, згідно з яким сонячна енергія стала вважатися не продуктом, а послугою. Замість використання субсидій ця компанія створила модель оплати конкретної послуги, за якої підприємці придбали технологію і стали стягувати щоденну невелику плату за використання сонячних освітлювальних пристроїв, які вони роздають щовечора і забирають на наступний ранок. Упроваджена цією компанією модель, яка гарантує платоспроможність посередників і скорочує адміністративні витрати "СЕЛКО" завдяки тому, що ця компанія працює не з численними споживачами, а з обмеженим числом підприємців, дає змогу згодом покривати всі витрати на виробництво сонячної енергії. У 2012 р. завдяки компанії "СЕЛКО" в будинках 120 тис. домогосподарств у штаті Карнатака (Індія) зявилося світло [13; 15].

Під час вивчення малобюджетних сегментів ринку слід також ураховувати важливу роль взаємодії та участі малозабезпечених громад та інших нетрадиційних зацікавлених сторін, таких як місцеві громади. Крім того, під час розроблення інновацій важливо також залучати бенефіціарів, тобто в даному разі - малозабезпечені верстви населення й інші групи, схильні до ризику соціального відчуження. Учасники малобюджетних сегментів ринку можуть найкраще визначити їх потреби.

Програми інклюзивних інновацій повинні також передбачати створення механізмів, які будуть спонукати незаможне населення спільно розробляти й удосконалювати інклюзивні рішення. Як відзначив Всесвітній банк у 2013 р., віддача від інклюзивних інновацій буде більш значною в довгостроковій перспективі, якщо країни, що розвиваються. будуть зміцнювати потенціал для розроблення власних інклюзивних інноваційних рішень у партнерстві з національними, регіональними та глобальними організаціями в області інновацій [14].

Підвищення рівня інформованості підприємців із низькими доходами про те, як будь-яка конкретна інновація може змінити спосіб отримання ними засобів до існування, сприяє не тільки зміцненню їх підприємницьких навичок, а й подальшого поширенню цих інновацій. Підприємці з низьким рівнем доходів к країнах, що розвиваються, часто потребують освоєння як загальноосвітніх предметів, так і фінансових та комерційних навичок, а також у розвитку таких ділових якостей, як уміння розпізнавати вигідні можливості, наполегливість і впевненість у своїх силах. Наявність стартового капіталу не може компенсувати відсутність належної компетенції і підготовки у сфері підприємництва, і часто кредити, що надаються менш компетентним підприємцям, погашають. Зміцнення потенціалу сприяє підвищенню ефективності та зростанню їх підприємств, а також їх особистому розвитку. Державна політика в інтересах підприємців із низьким рівнем доходів повинна забезпечувати, щоб така підготовка пропонувалася не тільки в рамках традиційної системи освіти, а й за допомогою інших механізмів, таких як неформальні громадські, сільські та професійно-технічні програми. інклюзивна інновація соціальна відповідальність

Таким чином, можна зробити висновок, що у світовій практиці інновації в соціальній сфері є інструментом подолання економічних, екологічних та соціальних проблем. Соціально орієнтовані інноваційні проекти реалізуються для боротьби з бідністю, подолання нерівності доходів, підвищення рівня й якості життя соціально незахищених верств населення, підвищення толерантності, дотримання прав людини, соціалізації громадян з обмеженими можливостями та іммігрантів, ефективного використання людських ресурсів. У західному суспільстві розроблення й упровадження соціальних інновацій є завданням не лише держави, а й підприємців та громадських організацій.

Сучасна системна модель розвитку соціальної відповідальності субєктів господарювання має отримати визнання та підтримку у вітчизняному середовищі підприємців, громадських діячів, політиків, науковців та стати аксіомою для українських підприємств, запорукою їх ринкового успіху, гарантією сталого розвитку суспільства. Саме збалансована система соціальної відповідальності субєктів господарювання здатна позитивно вплинути на формування інклюзивних інновацій, завдяки чому сформуються умови для стійкого зростання середнього класу як головного носія соціального капіталу, сформується громадянське суспільство як форма суспільної самоорганізації.Рушійна сила переходу бізнесу до реалізації своїх соціальних зобовязань полягає в обєднанні зусиль трьох економічних субєктів: держави, громадянського суспільства і бізнесу. При цьому провідна роль у процесі становлення інституту соціальної відповідальності бізнесу повинна належати державі. Соціальні проекти необхідні державі, оскільки дають можливість економити бюджетні кошти на соціальну сферу, підтвердженням чого є стрімкий розвиток цього напряму в Європі, де держава всіляко підтримує різні ініціативи соціальних підприємців. Соціальні підприємництво є досить цікавим ресурсом для інноваційних, ініціативних і далекоглядних підприємців, що можуть створити реальну конкуренцію традиційному бізнесу. У рамках соціальних проектів інклюзивних інновацій налагоджуються партнерські стосунки між державним, приватним та громадським секторами, а також створюється мережа підтримки соціальних підприємців, співробітництва, обміну досвідом та навчання.

Розроблення і реалізація інклюзивної інноваційної політики здатні допомогти досягти більш рівноправного, стійкого та інклюзивного розвитку. Для включення соціальних цілей у стратегію політику у сфері інновацій необхідно вивчити характерні особливості осіб з обмеженими можливостями, то, як вони живуть і що їм потрібно для поліпшення їх існування. Важливо розробити цілі і стратегії щодо того, як заохочувати і здійснювати інклюзивну інноваційну діяльність, тому необхідно, щоб інклюзивні інноваційні програми розроблялися на основі комплексного підходу, що враховує особливості не тільки субєктів, що беруть участь у реалізації таких програм, але й їх обєктів, осіб з обмеженими можливостями, які здебільшого живуть у злиднях, та інші групи, особливо схильні до соціально-економічної ізоляції.

Для підвищення ефективності інклюзивних інновацій у контексті соціальної відповідальності підприємств необхідно активізувати розвиток системи державноприватного партнерства щодо реалізації соціальних інновацій; створення стимулів для інвестування бізнесом соціальних інновацій; створення умов, необхідних для прояву приватних ініціатив у соціальній сфері, розвитку соціального підприємництва; формування інститутів розроблення, впровадження та масштабування успішної практики соціальних інновацій.

1. Федулова Л.І. Інклюзивні інновації в системі соціально-економічного розвитку / Л.І. Федулова // Економіка: реалії часу. - 2016. - № 3(25). - С. 56-65.

2. Затонацька Т.Г. Фінансове забезпечення інклюзивного зростання та подолання бідності в Україні: існуюча практика та перспективи / Т.Г. Затонацька // Теоретичні та прикладні питання економіки. - 2014. - Вип. 1(28). - Т. 2. - С. 102-112.

3. Тараненко І.В. Модифікація глобалізаційно-інноваційної моделі світової економіки на засадах сталого розвитку: нові виміри конкурентоспроможності / І.В. Тараненко // Європейський вектор економічного розвитку. - 2013. - Вип. 1(12). - С. 172-185.

4. Базилюк А.В. Інклюзивне зростання як основа соціально-економічного розвитку / А.В. Базилюк, О.В. Жулин // Економіка та управління на транспорті. - 2015. - Вип. 1. - С. 19-29 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/eut_2015_1_5.

5. Богдан Н.И. Инновации для инклюзивного развития регионов Беларуси / Н.И. Богдан, С. Вархурст // Економічний вісник університету. - 2014. - № 22/1. - С. 14-20.

6. Аджемоглу Д. Почему одни страны богатые, а другие бедные / Д. Аджемоглу, Дж. А. Робинсон // Происхождение власти, процветания и нищеты. - М.: АСТ, 2015. - 720 с.

7. Хакимов Х.А. Методические подходы к оценке инклюзивного роста / Х.А. Хакимов // Science and world. - 2016. - № 5(33). - Т. ІІ. - С. 159-162 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://scienceph.RU/d/413259/d/ science_and_world_ no_5_33_may_vol_ii.pdf.

8. Філіппова С.В. Соціальна відповідальність у стратегії управління вітчизняним підприємством: проблемні питання інтегрування механізму / С.В. Філіппова // Економіка: реалії часу. - 2017. - № 2(30). - С. 5-17 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://economics.opu.ua/files/ archive/2017/No2/5pdf.

9. Антошко Т.Р. Впровадження корпоративної соціальної відповідальності на промислових підприємствах: [монографія]/ Т.Р. Антошко, П.В. Круш, Ю.В. Тюленєва. - К.: НТУУ "КПІ", 2013. - 275 с.

10. Баюра Д.О. Формування системи корпоративного управління на засадах соціальної відповідальності / Д.О. Баюра // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Серія "Економіка". - 2013. - № 151. - С. 18-22.

11. Петрашко Л.П. Корпоративна відповідальність у парадигмі глобального управління: автореф. дис.... д-ра. екон. наук: спец. 08.00.02 "Світове господарство і міжнародні економічні відносини" / Л.П. Петрашко. - Київ, 2013. - 40 с.

12. Сухотеріна М.І. Механізм реалізації корпоративної соціальної відповідальності машинобудівних підприємств / М.І. Сухотеріна // Економічний форум. - 2014. - № 2. - С. 163-167.

13. Atkinson A.B. Analysing and Measuring Social Inclusion in a Global Context. United Nations / A.B. Atkinson, E. Marlier. - New York, 2010 [Electronic resource]. - Mode of access: http://www.un.org/esa/socdev/publications/ measuring-social-inclusion.pdf.

14. Darvas Zsolt An anatomy of inclusive growth in Europe / Zsolt Darvas, Guntram B. Wolf // Bruegel 2016. - P. 106 [Electronic resource]. - Mode of access: http://bruegel.org/wp-content/uploads/2016/10/BP-26-26_10_16-final-web.pdf.

15. Gupta Joyeeta Sustainable development goals and inclusive development / Joyeeta Gupta, Courtney Vegelin // International Environmental Agreements: Politics, Law and Economics. - June 2016. - Volume 16. - Issue 3. - P. 433-448 [Electronic resource]. - Mode of access: https://link.springer.com/article/10.1007/ s10784-016-9323-z.

16. The Inclusive Growth and Development Report 2017: Insight Report the World Economic Forum. - January 2017 [Electronic resource]. - Mode of access: http://www3.weforum.org/docs/WEF_Forum_INCGRWTH_2017.pdf.

Размещено на .ru