Визначення ролі інфузійних розчинів у медицині, вимоги до їх виготовлення. Технологія виробництва та допоміжні речовини що використовують у виготовлені інфузійних розчинів. Характеристика методів контролю якості парентеральних лікарських засобів.
При різних патологічних станах, що супроводжуються втратою крові, шоком, порушенням водно-електролітного і кислотно-лужного стану організму, виникає необхідність введення в кровяне русло значних обємів інфузійних розчинів. Інфузійні розчини лікарських засобів випускаються як у готових до застосування формах, призначених для внутрішньовенних вливань без попереднього розбавлення в інфузійних середовищах, так і у формі концентрованих розчинів для інфузій, що містять лікарські речовини в малому обємі носія. Однією з додаткових вимог до концентратів для інфузій є сумісність їх з відповідними розчинами, що використовуються для розведення концентратів, стабільність після розбавлення і можливість внутрішньовенного введення. Для парентерального живлення застосовуються інфузійні розчини, які є гідролізатами, що отримуються з білків крові великої рогатої худоби або людини, казеїну та інших білків, а також такі, що є розчинами «чистих» амінокислот. Крім загальних вимог, предявлених до розчинів для інєкцій (апірогенність, стерильність, стабільність, відсутність механічних включень), до плазмозамінних препаратів висувають і специфічні вимоги.Проводжувані дослідження в галузі удосконалення технології інєкційних лікарських форм спрямовані на підвищення ефективності і якості продукції, що вимагає розвязання основних проблем - це стабілізація, забезпечення відсутності механічних домішок у препаратах, оптимізація процесу одержання і його апаратурного оснащення. Зараз поширений хімічний метод стабілізації, що передбачає додавання різних допоміжних речовин-стабілізаторів до лікарських препаратів, що не є оптимальним способом одержання стабільних ліків з біологічної точки зору.
Вывод
Безперечно, що промислове виробництво парентеральних лікарських засобів є дуже перспективним, а наукові дослідження, спрямовані на створення нових препаратів і розробку сучасних технологій та виробничого устаткування, мають актуальне значення.
Проводжувані дослідження в галузі удосконалення технології інєкційних лікарських форм спрямовані на підвищення ефективності і якості продукції, що вимагає розвязання основних проблем - це стабілізація, забезпечення відсутності механічних домішок у препаратах, оптимізація процесу одержання і його апаратурного оснащення.
Зараз поширений хімічний метод стабілізації, що передбачає додавання різних допоміжних речовин-стабілізаторів до лікарських препаратів, що не є оптимальним способом одержання стабільних ліків з біологічної точки зору. Заслуговує на увагу фізичний, правильніше технологічний спосіб стабілізації, що дозволяє отримати стійкі препарати без додавання будь-яких допоміжних речовин-стабілізіторів. З біологічної точки зору фізичний спосіб стабілізації найбільш раціональний і вимагає значного розширення досліджень у цьому напрямку.
Особливу увагу привертають комбіновані, інфузійні і полііонні препарати, які вимагають вивчення питань сумісності і стабільності.
Комплексне розвязання основних проблем з урахуванням інших факторів, дозволить одержати інєкційні лікарські форми високої якості.
Список литературы
1. Ажгихин И.С. Технология лекарств. Москва: “Медицина” - 1980, 440 с.
