Інформаційно-комунікативні технології як засіб удосконалення бібліотечної системи України в умовах становлення інформаційного суспільства - Статья

Необхідність розвязання цієї суперечності потребує кардинальної активізації робіт зі створення та впровадження в практику діяльності бібліотек новітніх компютерних технологій. Вони мають забезпечити перехід до корпоративних технологій оброблення документних потоків і формування єдиного науково-інформаційного простору, а також розроблення інтелектуальних технологій аналітико-синтетичної переробки інформації та екстракції знань. З вищевикладеного однозначно випливає мета та сутність трансформаційних процесів у бібліотеках в умовах переходу від індустріального суспільства до суспільства знань - забезпечення розроблення, створення та впровадження наукомістких (насамперед інтелектуальних) інформаційних технологій. Формуванню єдиного науково-інформаційного простору сприятиме й організація поточної підготовки та розповсюдження на компакт-дисках галузевих серій наукових електронних видань «Бібліотека - суспільству», що створюватимуться шляхом оброблення новітніх вітчизняних і світових потоків електронної інформації. До принципово нових завдань, повязаних з трансформацією сайта бібліотеки у науково-інформаційний портал, потрібно віднести і розроблення компютерних технологій інтелектуальної аналітико-синтетичної переробки інформації та екстракції знань.Нині розвиток цивілізації відбувається під величезним впливом глобального інформаційного суспільства, яке проголошує інформацію, знання та постійне самовдосконалення особистості рушійними силами суспільного прогресу. Настає якісно новий етап у розвитку процесів обміну інформацією. Інформація перетворилася на товар, ціна якого досить висока через використання в інформаційній сфері новітніх технологій. Останнім часом інформаційні послуги поповнилися послугами з компютерного оброблення даних; професійні послуги, повязані з обслуговуванням інформаційних мереж; послуги і інформації, які надаються через компютерні мережі. Нові економічні відносини змушують підприємства, установи і організації некомерційних галузей розширювати межі самофінансування, а поява конкуруючих установ, які генерують бази даних, забезпечують доступ користувачів до масивів інформації, здійснюють її підготовку і збут, різного роду служб, котрі спеціалізуються на поставках різноманітної інформації, зокрема інтерактивних служб, які виконують функції телекомунікаційного шлюзу до різних інформаційно-пошукових систем, вимагають від них перегляду своєї діяльності в бік комерціалізації і пошуку своєї ніші в ринковому процесі.

Нині розвиток цивілізації відбувається під величезним впливом глобального інформаційного суспільства, яке проголошує інформацію, знання та постійне самовдосконалення особистості рушійними силами суспільного прогресу. Настає якісно новий етап у розвитку процесів обміну інформацією. Інтенсивне впровадження та переплетення глобальних, локальних інформаційних мереж створює принципово нові засоби надання інформаційних послуг.

Інформація перетворилася на товар, ціна якого досить висока через використання в інформаційній сфері новітніх технологій. Інформаційні, комунікаційні послуги на сьогодні є найважливішими складниками сфери послуг. Їх продукування стало основним індикатором рівня соціального, економічного, політичного, духовного і культурного потенціалу суспільства.

Існуючі номенклатури інформаційних послуг наводять опис близько сотні різних їх видів за такими основними напрямами: • аналітичний;

• патентно-ліцензійний;

• перекладацький;

• інформаційне і бібліотечно-бібліографічне обслуговування;

• обмін науково-технічними досягненнями, передовим досвідом і інноваціями;

• науково-технічна пропаганда і реклама;

• редакційно-видавнича діяльність;

• методична робота.

Останнім часом інформаційні послуги поповнилися послугами з компютерного оброблення даних; професійні послуги, повязані з обслуговуванням інформаційних мереж; послуги і інформації, які надаються через компютерні мережі.

Весь цей спектр послуг тією чи іншою мірою надається закладами освіти, культури та мистецтва, зокрема: інформаційними відділами вишів, бібліотеками всіх систем і відомств, музеїв тощо.

Нові економічні відносини змушують підприємства, установи і організації некомерційних галузей розширювати межі самофінансування, а поява конкуруючих установ, які генерують бази даних, забезпечують доступ користувачів до масивів інформації, здійснюють її підготовку і збут, різного роду служб, котрі спеціалізуються на поставках різноманітної інформації, зокрема інтерактивних служб, які виконують функції телекомунікаційного шлюзу до різних інформаційно-пошукових систем, вимагають від них перегляду своєї діяльності в бік комерціалізації і пошуку своєї ніші в ринковому процесі.

Аналіз сучасних інформаційних послуг дає змогу виявити деякі тенденції їх розвитку: • кількість підприємств, зайнятих інформаційним бізнесом, зростає як за рахунок створення самостійних фірм, так і інформаційних служб великих комерційних структур у вигляді відділів або самостійних субєктів підприємницької діяльності;

• зростає заінтересованість провідних зарубіжних фірм у сфері інформаційних послуг, що веде до заповнення інформаційного вакууму, який склався в Україні. Про це свідчить, зокрема, відкриття представництв таких компаній, як Dun & Breadstreet, KPMG, Price Waterhouse, PEOPLENET та ін.;

• розширюється спектр послуг, які надаються інформаційними підприємствами.

Підвідомчі інформаційні центри і служби, довідково-бібліографічні відділи через брак фінансування змушені або згортати свою діяльність, або шукати шляхи продажу своєї інформаційної продукції, тобто вступати в бізнесові відносини зі споживачами. Не знаючи основ маркетингу ціноутворення, багато інформаційних підрозділів галузі культури, мистецтва і освіти зупинилися на роздоріжжі у своєму поступі, вилучивши з обігу найбільш трудомісткі і фінансово витратні послуги і продукцію, законсервувавши свої інформаційні ресурси «до кращих часів». А «кращі часи» можуть настати лише за умови, коли ці підрозділи вважатимуть себе не додатком управлінського процесу, а бізнесовим, діловим партнером галузевих управлінських структур і споживацької аудиторії, шукатимуть і знаходитимуть споживачів своїх інформаційних продуктів і послуг. Така позиція допоможе зміцнити свою матеріально-виробничу базу, залучити до інформаційної роботи науковців і гідно оплачувати їх працю. Це відразу ж відібється на якості, а відтак і на товарній цінності інформаційної продукції.

Особливо це стосується бібліотек, які споконвічно виконували інформаційну функцію. Підвищення ролі бібліотек, їхніх довідково-інформаційних служб у процесі інформатизації суспільства є закономірною необхідністю. Володіючи величезними інформаційними ресурсами у вигляді різних фондів, каталогів та картотек і, по суті, виступаючи банками знань, маючи кваліфікованих спеціалістів, які вміють формувати інформаційні банки і бази, можуть зібрати цілісну інформацію з фрагментів і створити нову, організувавши її так, щоб споживачеві було зручно з нею працювати, бібліотеки просто зобовязані очолити інформаційний бізнес для широких верств населення і спеціалістів різних галузей науки і практики. На заваді цьому стає лише їхня некомпетентність у питаннях організації, ведення малого бізнесу, маркетингу інформаційної продукції і відсутність уміння виживати в умовах жорсткої конкуренції. Для зміни ситуації потрібно зовсім небагато - переглянути традиційну роль бібліотеки як некомерційної установи та шукати шляхи просування її інформаційних продуктів та послуг до тих, хто їх конче потребує і згоден за них платити.

Впровадження в Україні передових надбань сучасного менеджменту інформаційних послуг дасть змогу забезпечити позитивні зміни в життєдіяльності кожної людини і суспільства загалом, а саме: • піднести рівень захисту прав і свобод людини та її добробуту, активізувати участь громадян в управлінні державою, сприяти розвитку демократії;

• підвищити конкурентоспроможність України, ефективність державного управління, продуктивність праці в усіх сферах економіки, рівень інформаційної безпеки людини, суспільства, держави, ступінь розвитку інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури, зокрема українського сегмента Інтернету;

• забезпечити перехід вітчизняної економіки до моделі науково-технічного та інноваційного розвитку, збільшити частку наукомісткої продукції, сприяти якості та доступності послуг освіти, науки, культури, охорони здоровя за рахунок упровадження інформаційно-комунікативних технологій;

• розширити можливості людини отримувати доступ до національних та світових інформаційних електронних ресурсів;

• створити нові робочі місця, поліпшити умови життя і праці громадян;

• чітко окреслити нормативно-правові засади формування інформаційного суспільства, значно прискорити динаміку цього процесу.

бібліотечний інформаційний документний науковий

1. Гиляревский Р.С. Электронные издания в библиотеке: проблемы и пути их решения // Библиотечное дело и проблемы информатизации общества : тез. докл. междунар. научн. конф. ; Москва 27-28 апреля 1999 г. - М., 1999. - С. 17-19.

2. Державна програма розвитку діяльності Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського на 2005-2010 роки : постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N° 1085 // Офіційний вісн. України. - 2004. - № 34. - C. 29. - Ст. 2253.

3. Каратигін С. В. Бази даних: найпростіші засоби опрацювання інформації; системи управління базами даних. - М. : ABF, 1995.

4. Коннолли Т., Бегг К., Страчан А. Базы данных: проектирование, реализация и сопровождение. - М.: «Вильямс», 2001. - 1112 с.

5. Крейнер С. Библиотека избранных трудов о бизнесе: книги, сотворившие менеджмент / пер. с англ. - М.: ЗАО Олимп-Бизнес, 2005. - 355 с.

6. Лебедівський В. А. Виступ на Парламентських слуханнях з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні 21 вересня 2005 р. // Матеріали Парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні. - К. : Секретаріат Верховної Ради України, 2005. - С. 40-42.

7. Макаренко Є. А. Інформаційне суспільство, політика, право в програмній діяльності ЮНЕСКО: монографія. - К. : Наша культура і наука, 2000. - 384 с.

8. Омельчук В. Ю. Національна бібліографія України: тенденції розвитку, проблеми розробки // Бібл. вісн. - 1995. - № 5. - С. 1-13.

9. Ухвалений Радою Міністрів Закон про утворення Фонду «Національної Бібліотеки Української Держави» // Держ. Вісн. - 1918. - № 32. - С. 2.

10. Чепуренко Я. О. Державне забезпечення системи обовязкового примірника творів друку України: етапи розвитку / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. - К., 1998. - 69 с.

11. Чубатенко О. Інформаційні технології - майбутнє України // Дзеркало тижня. - 2001. - 6 січня.

12. Щедролосьев Д. Е. Использование слабоструктурированной модели данных при построении открытых информационных систем // Вісник Херсонського державного технічного університету. - 2001. - № 3 (12). - С. 327.

Размещено на .ru