Інформаційне висвітлення конфліктів у Перській затоці та його еволюція (1991-2004 рр.) - Автореферат

У 1991 р. остаточно була зруйнована комуністична система, розпався Радянський Союз, і цього ж року США та їхні союзники завдали поразки Іраку у війні в Перській затоці, що стало не лише символом завершення "холодної війни" між наддержавами, а й знаменувало перехід до якісно нового етапу міжнародних відносин. Початок 1990-х рр. став ще й піком "інформаційного вибуху", коли внаслідок глобальних структурних змін у міжнародних відносинах в інформаційний обмін включились не лише розвинуті країни Заходу, а й країни третього світу, у тому числі арабського Близького Сходу. Участь у конфлікті значної кількості держав, відсутність ідеологічних суперечностей у протистоянні, як це свого часу було при суперництві двох наддержав, новітні досягнення в інформаційно-технологічній сфері, що дали змогу поширювати новини в глобальному світовому масштабі, - усе це призвело до того, що масова інформація, як основний продукт діяльності ЗМІ, у руках військових і політиків набула нового, не відомого до цього змісту й призначення. Власне, саме після подій у Перській затоці можна говорити про усталення терміна "інформаційна війна" та набуття ним конкретних характеристик. Мета роботи - проаналізувати різні підходи до інформаційного висвітлення воєнних конфліктів у Перській затоці та визначити їхні функції як складових "інформаційної війни".У першому розділі - "Методологічні проблеми висвітлення конфліктів у Перській затоці" - розкрито ступінь наукової розробленості теми, проаналізовано науково-методологічні підходи до масової комунікації, розглянуто сучасні теорії соціальної комунікації, а також визначено методологію наукової розвідки. У підрозділі 1.1 - "Конфлікти в Перській затоці 1991-2004 рр. у контексті глобальних процесів інформаційного суспільства" - констатується, що до робіт із цієї проблематики можна віднести дослідження з комунікативістики, в яких розглядається питання влади й контролю в інформаційній сфері, акцентується увага на трансформації сутності медіа на сучасному етапі, гуманітарних аспектах переходу до інформаційного суспільства та боротьби за володіння інформацією як ресурсом розвитку. Особливу увагу дослідників привертають владні аспекти переходу до інформаційного суспільства, такі як боротьба еліти за контроль над знаннями, демократія в інформаційному суспільстві, доступ до інформації та організація інформаційних потоків, інформаційні війни. Напруженість громадсько-політичної й наукової дискусії на тему "вільного потоку інформації" та "нового світового інформаційного порядку" ще більше відтіняє глобальну значущість і актуальність проблем боротьби за контроль над інформацією та засобами її поширення. Ця інформаційна війна мала на меті виправдати втручання західних держав у внутрішні справи Іраку, привернути на свій бік світову громадську думку, дискредитувати керівництво Іраку та його лідера Саддама Хусейна, переконати іракську армію в необхідності капітуляції, помякшити сприйняття наслідків війни та неминучих жертв як у самих США, так і в інших країнах.Під час воєнних конфліктів у Перській затоці американці не лише проводили потужні воєнні операції, але й активно використовували методи інформаційної війни, впливаючи на народ Іраку та його армію. Практика цієї війни показала, що пропаганда - явище надзвичайно широке, яке спрямоване на вирішення різних цілей і завдань. Діяльність учасників конфлікту (особливо США та їх союзників) була позначена старанним замовчуванням справжніх цілей пропаганди, хибною "надпартійністю", "нейтральністю" комунікатора, підміною поняття "пропаганда" - "інформацією", "спілкуванням", що повинно було зняти упередженість мас проти насильницького вторгнення у сферу роздумів, емоцій тощо. Конфлікти в Перській затоці, навпаки, показали еволюцію ЗМІ у бік ще більшої заангажованості, а стосовно західних медіа - ще й спробу встановити монополію на інформацію та ввести справжню інформаційну блокаду. Наявність представників ЗМІ дасть змогу громадськості дізнатись про реалії, які хотіли б приховати ворогуючі сторони: силу супротиву тим чи іншим військам, втрати серед військових, кількість жертв серед мирного населення, руйнування обєктів тощо.

2. Основний зміст роботи

В епоху інформаційного суспільства пропагандистська війна залучає не лише безпосередніх учасників бойових дій, але й цілі країни та народи. Саме це засвідчили конфлікти в Перській затоці. У цьому смислі інформаційна війна стає ключовим елементом підготовки безпосередніх бойових операцій. Її зброя - слово, телезображення, що націлені на розкол сил супротивника, дискредитацію його керівництва, вони здатні дезорганізувати все життя цієї країни.

Під час воєнних конфліктів у Перській затоці американці не лише проводили потужні воєнні операції, але й активно використовували методи інформаційної війни, впливаючи на народ Іраку та його армію.

Практика цієї війни показала, що пропаганда - явище надзвичайно широке, яке спрямоване на вирішення різних цілей і завдань. На одному полюсі це може бути просвітництво (хай і з елементами тенденційності, доктринерства), на іншому - справжня маніпуляція, тобто визначене наперед викривлення справжнього стану речей.

Діяльність учасників конфлікту (особливо США та їх союзників) була позначена старанним замовчуванням справжніх цілей пропаганди, хибною "надпартійністю", "нейтральністю" комунікатора, підміною поняття "пропаганда" - "інформацією", "спілкуванням", що повинно було зняти упередженість мас проти насильницького вторгнення у сферу роздумів, емоцій тощо. Всі ці та схожі на них прийоми камуфляжу суті справи не міняють: пропаганда залишається значущою функцією системи масової інформації в сучасному світі. Проаналізовані події підтверджують, що цей факт соціально-історично зумовлений та політично неминучий.

Проте така безпрецедентна відкритість насправді виявилась уміло і всебічно контрольованою, що викликало критику і змусило сумніватись у незалежності американської преси. Аналітики вважають, що в цьому конфлікті преса не лише не аналізувала його причин і мотивів, а й перетворилась на інформаційне доповнення воєнних дій, стала стратегічним резервом військових. Не випадково уряд США щорічно витрачає понад мільярд доларів на підтримку поширення своєї позиції та покращення іміджу держави в інших країнах.

Не можна не погодитись з відомим афоризмом, що істина - перша жертва будь-якої війни. Однак він має змушувати ЗМІ обєктивно й неупереджено висвітлювати події, щоб хоча б у наші дні спростувати його. Конфлікти в Перській затоці, навпаки, показали еволюцію ЗМІ у бік ще більшої заангажованості, а стосовно західних медіа - ще й спробу встановити монополію на інформацію та ввести справжню інформаційну блокаду.

В урядових установах США було сформульовано та розіслано в усі телеграфні агенції й провідні ЗМІ країни директиви, які відкрито вимагали працювати в інформаційному просторі таким чином, щоб це сприяло зміцненню патріотичних настроїв у суспільстві та відповідало стратегічним інтересам США. Жодна з редакцій, які є незалежними від уряду, не насмілилась проігнорувати ці рекомендації, висвітлюючи події навколо Іраку так, як це було вигідно владним структурам країни.

Воєнні конфлікти в Перській затоці засвідчили появу тенденції в розвинутих демократичних країнах - поставити пресу під контроль влади, що, безумовно, є загрозою для демократичних цінностей і свобод.

Питання про те, чи повинні незалежні журналісти супроводжувати військові підрозділи та передавати неупереджену інформацію з театру військових дій, є риторичним. Наявність представників ЗМІ дасть змогу громадськості дізнатись про реалії, які хотіли б приховати ворогуючі сторони: силу супротиву тим чи іншим військам, втрати серед військових, кількість жертв серед мирного населення, руйнування обєктів тощо. Саме свідчення, зібрані журналістами, становлять найбільш цінний та обєктивний матеріал, який дає змогу проаналізувати воєнні дії з погляду міжнародного права й міжнародних угод і конвенцій.

Події воєнного конфлікту ще раз довели, що ЗМІ не просто повноправно увійшли в життя людства, але й почали створювати відповідне інформаційне середовище, де ми, згідно з теорією М. Маклюена, із самостійних особистостей зі своєю індивідуальною точкою зору перетворюємося на жителів "глобального села" без права на самостійні судження та висновки. Неповна, часом навіть спотворена картина дій у висвітленні журналістів, на думку багатьох дослідників, - це вже наслідок не військової цензури та інших обмежень, а добровільно накладеної на себе самоцензури, небажання йти проти домінуючої точки зору. Хоча головна етична і професійна установка журналіста якраз і полягає в тому, щоб шукати істину, намагаючись не ототожнювати себе з однією із сторін конфлікту.

У звязку із цим необхідно розробити міжнародні документи про основи взаємодії сил, втягнутих у військові конфлікти, з представниками преси різних країн, щоб надалі уникнути тих порушень свободи преси, які мали місце в конфліктах між США та Іраком. Повинні бути визначені також заходи для захисту журналістів від ворожих дій, щоб звести до мінімуму ризики під час їх роботи в зоні конфліктів.

Основні результати дослідження викладено в публікаціях

1. Джарала Аббас. Телеканал "Аль-Джазира": мнения, оценка, критика / Аббас Джарала // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Літературознавство. Журналістика. - Дніпропетровськ, 2003. - Вип. 6. - С. 112-116.

2. Джарала Аббас. Інформаційна політика сучасних арабських телевізійних каналів / Аббас Джарала // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Літературознавство. Журналістика. - Дніпропетровськ, 2005. - Вип. 7. - №4. - С. 56-60.

3. Джарала Аббас. Роль ЗМІ у висвітленні міжнародних конфліктів (на прикладі війни у Перській затоці 1990-1991 рр.) / Аббас Джарала // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Літературознавство. Журналістика. - Дніпропетровськ, 2006. - Вип. 8. - №1. - С. 74-76.

4. Джарала Аббас. Номінативні аспекти інформаційної війни (на прикладі висвітлення ЗМІ воєнних конфліктів в Іраку) / Аббас Джарала // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Літературознавство. Журналістика. - Дніпропетровськ, 2007. - Вип. 9. - №1. - С. 86-89.

Размещено на .ru