Інформаційне суспільство: сучасні теорії та моделі (соціально-філософський аналіз) - Автореферат

Поняття “інформаційне суспільство” сьогодні використовують для визначення суспільства, у якому економіка, політика та культура залежать від створення, збереження і доступності інформації у національному і світовому масштабах. Важливо дослідити досвід становлення інформаційного суспільства в розвинених країнах світу для того, щоб Україна не залишилась осторонь цього процесу і, беручи за орієнтир європейські стандарти, могла вибудувати стратегію власного розвитку, рухатись у напрямку європейської інтеграції. Сьогодні практично кожна країна постала перед необхідністю здійснення інноваційних реформ шляхом використання інформаційно-комунікаційних технологій, сучасних знань та інформації як найважливішого ресурсу життєдіяльності суспільства ХХІ століття. Оскільки інформаційне суспільство будується в межах двох його моделей (західна і азійська), і стало глобальним політичним, ідеологічним, соціально-практичним явищем, то актуальним постає завдання осмислити концептуальні засади інформаційного суспільства, вивчити досвід інших країн щодо його побудови. Пріоритет у розробці теорії інформаційного суспільства із самого початку належав західним соціологам, які називали становлення майбутнього інформаційного устрою по-різному: “посткапіталістичним”, “постмодерним”, “постцивілізаційним” тощо.“Концептуальні основи теорій інформаційного суспільства” вказується, що в останні десятиліття відбулися структурні зрушення у всіх життєво важливих сферах, розпочався перехід до нових форм організації праці, почали змінюватися її характер, система суспільних відносин, трансформуватися структура світової економіки. По-друге, можна піти від “абстрактного до конкретного”, вказавши, що інформаційне суспільство - це наступна стадія в історичному розвитку людства по ланцюгу “аграрне - індустріальне - постіндустріальне” суспільство, повязати становлення інформаційного суспільства з реалізацією концепції стійкого розвитку або з ідеєю Вернадського про ноосферу. Проте, протягом останніх десятиліть стрімкий розвиток і поширення інформаційно-комунікаційних технологій, а також збільшення обсягів інформації та знань створили належне підґрунтя для сприйняття нового устрою суспільства саме у практичному контексті. Уебстера “Теорії інформаційного суспільства” проаналізовано основні критерії інформаційного суспільства, а саме: технологічний - інформаційна технологія використовується у сферах виробництва, управлінні, побуті; економічний - інформація виступає як економічний ресурс; критерій, повязаний зі сферою зайнятості - суспільство входить в інформаційну добу тоді, коли більшість зайнятих працює в інформаційній сфері. У другому розділі “Основні моделі побудови інформаційного суспільства”, який охоплює два підрозділи, досліджується процес становлення інформаційного суспільства, який проходить в різних країнах з різною інтенсивністю і особливостями.Реалізуючи поставлені дослідницькі завдання, автор дійшов наступних висновків: Прорив в інформаційне суспільство відбувається в умовах прискореної автоматизації, роботизації і компютеризації, що призводить до корінних змін соціально-економічних структур і переходу працівників в інформаційну галузь діяльності й в сферу послуг. Саме завдяки інформаційно-комунікаційним технологіям стало можливим широке розповсюдження ідей науково-технічної революції, новітніх технологій, вільне переміщення фінансового капіталу і стрімке зростання “гуманітарного капіталу”. Оскільки інформаційно-комунікаційні технології мають відношення до всіх сфер сучасного життя і постійно впливають на розвиток суспільства й окремої людини, то вони, таким чином, є сучасним універсальним і багатофункціональним інструментом розвитку держави та суспільства в глобалізованому світі. Автор характеризує інформаційне суспільство як суспільство, в якому політична, соціально-економічна сфери тісно повязані з науковими знаннями і способами використання інформації. Держава у становленні інформаційного суспільства відіграє роль координатора діяльності різних субєктів суспільства, цілеспрямованою політикою сприяє інтеграції людей в нове інформаційно-технологічне середовище, розвитку галузей інформаційної індустрії, забезпеченню прогресу демократії.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Реалізуючи поставлені дослідницькі завдання, автор дійшов наступних висновків: Прорив в інформаційне суспільство відбувається в умовах прискореної автоматизації, роботизації і компютеризації, що призводить до корінних змін соціально-економічних структур і переходу працівників в інформаційну галузь діяльності й в сферу послуг. Інформаційно-комунікаційні технології - це не просто технічні засоби, повязані з інформатизацією або компютеризацією. Перш за все, це - інструмент глобального перерозподілу ідей, капіталів і праці, що визначає парадигму розвитку глобалізованого світу. Стрімко розвивається також нова інтелектуальна технологія, завдяки чому стало можливим здійснювати математичне моделювання, що дозволяє розробляти сценарії, застосовувати систематичний аналіз і здійснювати управлінські розробки для виявлення оптимальних способів вирішення інженерних, економічних і соціальних проблем. Саме завдяки інформаційно-комунікаційним технологіям стало можливим широке розповсюдження ідей науково-технічної революції, новітніх технологій, вільне переміщення фінансового капіталу і стрімке зростання “гуманітарного капіталу”. Інфокомунікаційні технології сприяють відкритості і транспарентності політичних інститутів, дозволяють розширити права громадян шляхом надання доступу до різноманітної інформації. Оскільки інформаційно-комунікаційні технології мають відношення до всіх сфер сучасного життя і постійно впливають на розвиток суспільства й окремої людини, то вони, таким чином, є сучасним універсальним і багатофункціональним інструментом розвитку держави та суспільства в глобалізованому світі.

Автор характеризує інформаційне суспільство як суспільство, в якому політична, соціально-економічна сфери тісно повязані з науковими знаннями і способами використання інформації. Основні його критерії: технологічний, економічний, повязаний зі сферою зайнятості, просторовий критерій та культурний.

Держава у становленні інформаційного суспільства відіграє роль координатора діяльності різних субєктів суспільства, цілеспрямованою політикою сприяє інтеграції людей в нове інформаційно-технологічне середовище, розвитку галузей інформаційної індустрії, забезпеченню прогресу демократії. Інформаційна взаємодія держави і суспільства є найбільш оптимальною при використанні інформаційних і телекомунікаційних технологій для підвищення загальної ефективності діяльності державного механізму, формування інформаційно відкритого суспільства.

Сьогодні далеко не всі країни готові перейти у нову стадію розвитку суспільства або навіть наблизитись до неї. Однак, якщо оцінювати світовий розвиток в цілому, процес формування глобального інформаційного суспільства є незворотнім. Можна виділити наступні головні тенденції цього процесу. По-перше, інформація розцінюється і використовується як стратегічний ресурс держави. Відбувається інтенсивне формування інформаційного сектору економіки, який розвивається більш швидкими темпами, ніж інші галузі. По-друге, у всіх країнах інформація все більше стає предметом масового використання населенням. Рух до глобального інформаційного суспільства - загальна тенденція, але, передовсім, для розвинених країн.

Процес становлення інформаційного суспільства проходить в різних країнах з різною інтенсивністю і особливостями. Можна виділити у загальному вигляді дві моделі такого становлення: “західну” і “азійську”. В “західній” моделі основна роль відводиться лібералізації ринку інформаційних супермагістралей і їх універсальному обслуговуванню. В “азійській” приділяється більше уваги співробітництву держави і ринку, спостерігається прагнення встановити звязок між традиційними культурними цінностями і невідворотними соціальними змінами. В той же час в рамках кожної з цих моделей існують свої відмінності, які багато в чому визначаються рівнем економічного і соціально-політичного розвитку того чи іншого соціуму.

Всебічний аналіз національних моделей розвитку інформаційного суспільства та їх практичної реалізації дозволив визначити відмінності між ними. На цій основі автор досліджував засади, на яких ґрунтуються сьогоднішні пріоритети світових лідерів у процесі формування інформаційного суспільства. Для країн, де такий процес перебуває на початку свого розвитку, важливим є формування моделі і стратегії побудови інформаційного суспільства, а також якнайповніше використання міжнародного досвіду. У даному контексті незаперечною є теза про те, що кожній країні слід виходити з власних реалій, можливостей, а вже потім переймати досвід інших держав.

Становлення інформаційного суспільства в найближчій перспективі носитиме характер якісної зміни природи суспільних відносин. Тому ми не маємо права не уявляти собі можливих наслідків цієї цивілізаційної перебудови, ігнорувати можливі небезпеки.

Перехід до інформаційного суспільства може мати непередбачувані наслідки. Небезпечний поворот у розвитку людства цілком ймовірний. Досить уявити собі ситуацію у випадку монополізації планетарної інформаційної системи виникнення інфократії (влади власників інформації) і її підпорядкуванні егоїстичним інтересам окремих груп людей.

Вже сьогодні неоднаковий доступ до інформаційно-комунікаційних технологій став причиною виникнення нової форми соціальної диференціації - цифрової нерівності. Серед причин - величезне відставання ряду країн світу в плані забезпечення комунікаційною інфраструктурою, низький рівень освіченості населення і нестача кваліфікованих фахівців. За цих умов можна зробити висновок про те, що новітні технології не лише сприяють створенню єдиного “глобального світу”, а й можуть надати елітарного характеру процесу глобалізації.

Розвиток інформаційних технологій, компютеризація різних сфер діяльності додали до сукупності відомих чинників інформаційної нерівності ще один, що робить кардинально нерівними можливості сталого розвитку окремих верств населення, країн і навіть регіонів. Цей барєр виник внаслідок практично суцільного перенесення знань, накопичених людством, з паперових та інших традиційних носіїв інформації у так звану бінарно-кодовану форму. Доступ до цієї інформації стає можливим лише за умов володіння відповідними засобами обчислювальної техніки, їх підключення до всесвітніх комунікаційних мереж, необхідного фахового рівня споживачів інформації. Неможливість залучення значної частини населення до цих засобів через технологічну відсталість країни, де вони мешкають, низького рівня доходів, фізичних вад консервує їхній розвиток.

Формування інформаційного суспільства в Україні є необхідною умовою її поступального розвитку. Україна поки не змогла скоротити відстань від промислово розвинених країн за рівнем інформатизації економіки. Це є наслідком як загальноекономічної ситуації, так й інших чинників, таких як: невідповідність правової бази реаліям нової доби; недостатнє впровадження сучасних компютерних і інформаційних технологій в галузі державного управління; низький рівень обізнаності громадян про переваги інформаційного суспільства.

Розробка національної стратегії розвитку інформаційного суспільства та реалізація положень її плану дій, а також здійснення поетапного інституційного забезпечення цього розвитку повинні стати ключовими напрямками державної політики на шляху переходу українського суспільства до життєдіяльності в умовах нового устрою.

Забезпечення переходу України до нового етапу розвитку можливо за наступних умов: модернізація інфокомунікаційної структури; розвиток інформаційних, телекомунікаційних технологій; ефективне формування і використання національних інформаційних ресурсів і забезпечення широкого доступу до них; забезпечення громадян суспільно значимою інформацією, розвиток незалежних засобів масової інформації; створення необхідної правової бази побудови інформаційного суспільства.

1. Скалацький В.М. Інформаційне суспільство: нові тенденції розвитку // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - 2004, № 69. - С. 81-84.

2. Зелінський М.Ю., Скалацький В.М. Інформаційне суспільство як новий тип організації життєдіяльності особистості // Теорія і практика управління соціальними системами // Щоквартальний науково-практичний журнал. Харків: НТУ “ХПІ”. - 2002, № 4. - С. 107-113.

3. Скалацький В.М. Україна на шляху до інформаційного суспільства // Політологічний вісник: Зб. наук. праць: № 15. - К.: Знання України, 2003. - С. 187-195.

4. Скалацький В.М. Соціальна інформація, прогноз і суспільство // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість: Зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф., Київ, 27-28 березеня 2003 р.; У 5-ти т. / Редкол.: М.І. Шкіль (відп. ред.) та ін. - Вид-во Європ. ун-ту, 2003. - Т. 1. - С. 331-333.

5. Скалацький В.М. Творчий потенціал інформаційного суспільства // Творчість врятує світ: Матеріали 7-ї Міжнар. наук.-практ. конф. (22-23 травня 2003 р., М. Київ) / Уклад.: Б.В. Новіков, Г.В. Лобанова. - К.: ІВЦ “Видавництво >”, 2003. - С. 355-356.

6. Скалацький В.М. Теоретико-методологічні аспекти дослідження інформаційного суспільства // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - 2003, № 56 - С. 44.

7. Скалацький В.М. Критерії визначення інформаційного суспільства // Філософські проблеми гуманітарних наук. - 2004, № 1-2 - С. 116-117.

Размещено на .ru