Інформаційне право - Курсовая работа

Співробітництво держав у сфері інформації базується на загальновизнаних міжнародно-правових принципах, таких, як суверенна рівність держав, зобовязання держав утримуватися в міжнародних відносинах від застосування сили або загрози силою, невтручання у внутрішні справи держав, зобовязання співробітничати за Статутом ООН, рівність і самовизначення народів, заборона пропаганди війни, расової та національної ворожнечі. Наразі склалися, діють і розвиваються спеціальні норми і принципи, які безпосередньо регулюють питання міжнародного обміну інформацією. В міжнародно-правових документах можна виділити такі спеціальні принципи, на яких організується співробітництво в інформаційній сфері: 1) питання закордонного поширення інформації повинні регулюватися міжнародними документами; 4) держави несуть міжнародну політичну відповідальність за відповідність міжнародної діяльності національних ЗМІ загальновизнаним нормам міжнародного права Практично в той же час була розроблена південно - американська угода про радіомовлення (підписана 1935р. в Буенос-Айресі і переглянута у 1937р. в Ріо-де-Жанейро), яка закріпила чинний принцип між латиноамериканськими державами заборони передачі недостовірної інформації та програм, метою яких є порушення дружніх відносин між країнами, образливих для національних почуттів, а також протиправних для підтримання миру і стабільності, суверенітету та цілісності держав.Декларація підкреслює важливу роль ЗМІ у справі "поширення серед молоді ідеалів миру, гуманізму, свободи і міжнародної солідарності, а також всіх інших ідеалів, що сприяють зближенню народів", ознайомлення молоді з роллю ООН як інструмента збереження і підтримання миру, а також сприяння міжнародному взаєморозумінню і співробітництву; Декларація про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про захист їх незалежності і суверенітету 1965р., яка проголошує, що "всі держави повинні утримуватися від того, щоб організовувати, допомагати, створювати, фінансувати, заохочувати або сприяти збройній, підривній або терористичній діяльності, спрямованій на зміну устрою іншої держави", і що "практика втручання в будь-якій формі не тільки є порушення духу і букви статуту ООН, але призводить до ситуації, що загрожує міжнародному миру і безпеці"; Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН 1970р., в якій йдеться про таке: "Агресивна війна є злочином проти миру, який витікає з принципу відповідальності міжнародного права. Декларація про неприпустимість інтервенції або втручання у внутрішні справи держав 1981р., яка закликає держави "утримуватися від будь-яких наклепницьких кампаній, образливої або ворожої пропаганди, а також проголошує "право і зобовязання держав боротися в рамках своїх конституційних повноважень проти фальсифікованої або перекрученої інформації, яка може розглядатися як втручання у внутрішні справи інших держав або як такі, які завдають шкоди зміцненню миру, співробітництву і дружніх відносин між державами і націями. Ця колективна безпека охоплює: 1) основні принципи міжнародного права; 2) процедури мирного вирішення спорів; 3) колективні дії для попередження загрози миру; 4) повноваження ГА ООН та Ради Безпеки ООН з розгляду питань роззброєння та обмеження озброєнь.Захрейн (Єгипет), 18.11.1998р.) "Роль науки і техніки в контексті міжнародної безпеки і роззброєння", коли було проголосовано (за - 77, переважно держави Південної Америки, Африки, Тихоокеанського регіону та Близького Сходу, тобто, країни, що розвиваються; проти - 43, переважно держави Північної Америки, Європи, Балтії, Австралії та Нової Зеландії, утримались - 16, переважно держави СНД, Японія, деякі країни Південної Америки та ПАР) проект резолюції А/С.1/53/L.15 "Роль науки і техніки в контексті міжнародної безпеки і роззброєння". В ній зазначалися положення про подвійну природу досягнень науки і техніки (як у цивільній, так і у воєнній сферах), про застосування новітніх досягнень у модернізації сучасних озброєнь, зокрема зброї масового ураження, про здатність досягнень науки і техніки здійснювати негативний вплив на міжнародну безпеку. В резолюції підкреслюється, що новітні технології (пристрої, послуги "ноу-хау" подвійного призначення) мають важливе значення для економічного і соціального розвитку держав і водночас висловлюється занепокоєність щодо розповсюдження спеціальних та особливих режимів і механізмів регулювання експорту продукті і технологій подвійного призначення, здатних негативно вплинути на економічний та соціальний розвиток країн так званого "третього світу". У проекті резолюції вказується на застосування узгоджених, на багатосторонній основі, загальноприйнятих, недискримінаційних керівних принципів, які мають врахувати законні оборонні потреби всіх держав і потреби з підтримання міжнародного миру і безпеки, сприяти використанню досягнень науки і техніки на основі перед

Зміст

Вступ

1. Ідея про розвиток міжнародного інформаційного права

2. Нормотворча діяльність ООН

3. Принципи у сфері міжнародної інформаційної безпеки

Список використаних джерел