Інформаційне мовлення Національної радіокомпанії України: сутність і структура - Автореферат

Поява на мас-медійному ринку значної кількості теле - і радіомовників та збільшення питомої ваги їхнього інформаційного продукту стимулює Національну радіокомпанію України до пошуку оптимальної і конкурентоспроможної моделі свого подальшого інформаційного мовлення. Проведений у межах цього дослідження контент-аналіз показав, що наявна наукова база, яка створена відомими українськими теоретиками і практиками радіожурналістики, свідчить про те, що прямо або опосередковано ними вивчалася діяльність Національної радіокомпанії України. Вивчення природи інформаційного мовлення НРКУ протягом зазначеного історичного періоду також зумовлено набуттям нових змістових і формотворчих характеристик радіо, які незначною мірою відображені у сучасній теорії української інформаційної радіожурналістики. До структури інформаційного мовлення Національної радіокомпанії України належить також новинне мовлення творчо-виробничого обєднання “Всесвітня служба радіомовлення України”. Мета дослідження - визначити сутність, структуру, жанрові пріоритети інформаційного мовлення Національної радіокомпанії України та шляхи вдосконалення професійної діяльності журналіста-інформаційника.У першому розділі дисертації “Історичні та теоретичні засади становлення українського інформаційного радіомовлення” окреслені періоди розвитку інформаційного мовлення Українського радіо, що передували хронологічним межам дослідження (20-80-і роки ХХ століття). Цей період засвідчив тотальну підконтрольність радіо партійним органам, унаслідок чого інформаційне мовлення та радіо в цілому перетворилися на інструмент діяльності партії та держави. У другому підрозділі “Національна радіокомпанія України як обєкт історіографії” йдеться про інформаційне мовлення радіомовної структури як предмет дослідження науковців у сфері радіо-та тележурналістики. Становлення радянського радіомовлення від 1917 до 1945 років учений класифікує наступним чином: 1917-1927 рр. - від радіотелеграм до регулярних програм масового радіомовлення; 1917-1920 рр. - роки революції та становлення Радянської влади; 1921-1927 рр. - відбудовний період і початок індустріалізації; 1928-1941 рр. - радіо - потужна зброя партії; 1928-1932 рр. - роки першої пятирічки; 1933-червень 1941 рр. - період передвоєнних пятирічок; 1941-1945 рр. - радіомовлення в роки Великої Вітчизняної війни. Учені застосовують таку періодизацію історії радіомовлення: 1921-1927 рр. - становлення радіопрограм; 1928-1941 рр. - радіо тоталітарної держави; 1941-1945 рр. - радянське радіомовлення в роки Великої Вітчизняної війни; 1945-1970 рр. - радіо тоталітарної держави (продовження); 1970-1985 рр. - радіо епохи соціального застою; 1985-1991 рр. - радіо “перебудови і гласності”; 1991-1999 рр. - вітчизняне радіомовлення в умовах ринку.Узагальнені результати огляду джерельної бази дають можливість визначити можливі перспективні напрями дослідження інформаційного мовлення НРКУ, інформаційного мовлення комерційних радіостанцій та представництв закордонних радіостанцій, що діють в країні. Такими напрямами можуть бути український інформаційний радіопростір: структура, зміст, способи трансформації, персоніфікація інформаційного мовлення, порівняльні особливості функціонування інформаційного мовлення НРКУ та комерційних радіостанцій і представництв закордонних радіостанцій, творчі аспекти діяльності інформаційного мовлення НРКУ тощо. Початок функціонування інформаційного мовлення повязаний із виникненням радіо як технічного засобу звязку в 20-х роках ХХ століття, що зумовлювалося необхідністю оперативного поширення суспільно-політичних відомостей про діяльність держави. Стрімкий розвиток радіосправи перетворили інформаційне мовлення із технічного засобу звязку на інструмент пропаганди та агітації, здійснюваних партією та державою. Процеси державотворення започаткували глобальні зміни інформаційного мовлення Національної радіокомпанії України, що підтверджується науковими фактами.

Основний зміст роботи

Аналіз сутності та структури інформаційного мовлення Національної радіокомпанії України дозволяє зробити такі висновки: 1. Українське інформаційне радіомовлення як важливий і чутливий суспільний механізм під впливом динамічного розвитку комунікативних технологій привертає увагу науковців до переосмислення ролі новинного мовлення в глобальних інформаційних процесах. Узагальнені результати огляду джерельної бази дають можливість визначити можливі перспективні напрями дослідження інформаційного мовлення НРКУ, інформаційного мовлення комерційних радіостанцій та представництв закордонних радіостанцій, що діють в країні. Такими напрямами можуть бути український інформаційний радіопростір: структура, зміст, способи трансформації, персоніфікація інформаційного мовлення, порівняльні особливості функціонування інформаційного мовлення НРКУ та комерційних радіостанцій і представництв закордонних радіостанцій, творчі аспекти діяльності інформаційного мовлення НРКУ тощо.

2. Початок функціонування інформаційного мовлення повязаний із виникненням радіо як технічного засобу звязку в 20-х роках ХХ століття, що зумовлювалося необхідністю оперативного поширення суспільно-політичних відомостей про діяльність держави. Стрімкий розвиток радіосправи перетворили інформаційне мовлення із технічного засобу звязку на інструмент пропаганди та агітації, здійснюваних партією та державою. Всі історичні етапи розвитку, що їх пройшло інформаційне радіомовлення, слугували підгрунтям для формування обєктивного інформування громадян в кінці ХХ - на початку ХХІ століття.

3. Закономірним є тісний взаємозвязок теоретичних засад журналістики та теоретичних засад радіомовлення, хоч останні мають свою специфіку. Сукупність принципів, методів і форм дозволяє забезпечити процес виробництва, зберігання та поширення новин. Окрім того, принципи, методи та форми інформаційного мовлення кінця ХХ - початку ХХІ століття значно урізноманітнилися та збагатилися за рахунок змішування між собою та вдосконалення.

4. Процеси державотворення започаткували глобальні зміни інформаційного мовлення Національної радіокомпанії України, що підтверджується науковими фактами. Трансформація ідеологічно-сутнісних та структурно-жанрових засад мовлення означала піднесення якості інформування громадян. Зміни дозволили створити власне українське інформаційне мовлення та наблизити його до світових стандартів, унаслідок чого підвищилася зацікавленість слухачів в отриманні обєктивних відомостей про події держави та світу. Еволюція інформаційного мовлення НРКУ зазначеного періоду призвела до трансформації жанрової системи інформаційної радіожурналістики. У передачах новин помітною була та залишається тенденція витіснення одного жанру іншим внаслідок їх тісного взаємозвязку, поява жанрів більшої та меншої частотності використання. Ідеологічні, змістові, структурні та жанрові зміни інформаційного мовлення НРКУ дозволили зробити прорив у багаторічній діяльності радіокомпанії та суттєво демократизувати новинні передачі. Наукові факти щодо структурних змін доводять демократичну спрямованість сутнісно-ідеологічних перетворень мовлення, а зміни в структурі інформаційних програм НРКУ кінця ХХ - початку ХХІ століття свідчать про формування модернізованої системи мовлення.

5. Розглядаючи шляхи вдосконалення професійної діяльності модератора (ведучого) програм, звертаємо увагу цих працівників на необхідність володіти такими рисами та якостями, як креативність, комунікабельність, мобільність та оперативність, глибока ерудиція та широкий кругозір. Керівним особам радіо та всім працівникам потрібно виходити з того, що модератор (ведучий) є найбільш перспективним у фаховому відношенні. Його престижність залежить від розуміння того, що неприпустимо применшувати значення професії, нівелювати яскраві творчі та особистісні риси модераторів (ведучих), знижувати стандарти якості інформаційного мовлення в цілому.

6. У ході проведеного дослідження були визначені головні чинники оптимізації інформаційного мовлення Національної радіокомпанії України ХХІ століття. Ними, зокрема, є такі: використання творчих надбань новинного мовлення попередніх періодів його розвитку та приведення їх у відповідність до новітніх вимог; повне дотримання принципів достовірності, обєктивності, чесності в подачі інформації; неприпустимість внутрішньоредакційної цензури; визначення та дотримання основних ідеологічно-змістових і структурно-жанрових напрямів діяльності інформаційного мовлення; широке використання та урізноманітнення інтерактивних форм мовлення; відмова від здійснення інтерпретаторської функції у викладі новин; напрацювання механізмів розширення творчої самореалізації модераторів (ведучих) інформаційних програм; підвищення творчими працівниками свого професіоналізму.

1. Нагорняк М. В. Проблеми формування інформаційного простору України // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. - Журналістика. - 1997. - Вип. 5. - С. 54-59.

2. Нагорняк М. В. Мовна культура ведучого інформаційних радіопрограм // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка.Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. - 1998. - Вип. 7. - С.52-56.

3. Нагорняк М. В. Імідж радіожурналіста-ведучого // Літературно-художній, суспільно-політичний та теоретико-методологічний журнал “Слобожанщина”. - 1998. - № 8. - С. 210-227.

4. Нагорняк М. В. Державне і комерційне радіомовлення України як невідємна складова системи засобів масової інформації: “ творчий тандем” чи “по різні сторони барикад” // Сучасне та майбутнє журналістики в плюралістичному суспільстві. - К., 1999. - С. 294-298.

5. Нагорняк М. В. Нехтування мовною культурою як одна із загрозливих тенденцій розвитку національного радіомовлення // Нові тенденції розвитку ЗМІ в посттоталітарний період. - К., 1999. - С. 211-220.

6. Нагорняк М. В. Нова ера у розвитку Українського радіо // Українська журналістика-99. - К., 1999. - С.155-159.

7. Нагорняк М. В. Новітні тенденції розвитку вітчизняного радіомовлення як визначальний фактор формування іміджу ведучого інформаційної програми 1-го каналу Національної радіокомпанії України // Українська журналістика - 98. - К., 1998. - С. 37-40.

8. Нагорняк М. В. Особистість радіоведучого інформаційної програми Національної радіокомпанії України у контексті формування національного інформаційного простору // Роль ЗМІ в процесах державотворення. - К., 1998. - C. 118-120.

9. Нагорняк М. В. Проблеми формування і захисту інформаційного поля України // Інформація у глобальному вимірі: Зб. наук. пр. - К., 1998. - С. 39-41.

10. Нагорняк М. В. Проблеми формування інформаційного простору України // Українська журналістика - 97. - К., 1997. - С. 22-25.