Аналіз стану інформаційного простору кримського регіону - суттєвої складової загальнонаціонального інформаційного простору періоду становлення України як незалежної самостійної держави. Тенденції трансформації інформаційної складової безпеки держави.
Такі проблеми є тим більш суттєвими тому, що Україна перебуває на шляху переходу від однієї суспільно-політичної формації до принципово іншої, а політичні інститути в країнах перехідного типу зазнають радикальної трансформації як за суттю покладених на них державних функцій, так і щодо технологій управління. Система глобальних інформаційних телекомунікацій та їх інформаційно-змістова насиченість, висока відкритість інформації, прагнення політичної еліти держав, що намагаються за рахунок інтеграційних процесів вийти із скрутного економічного становища, спричинили до утворення великої кількості міжурядових, міждержавних інституцій. Таким шляхом вирішили йти і країни Причорноморського басейну: Азербайджан, Албанія, Вірменія, Болгарія, Греція, Грузія, Молдова, Румунія, Росія, Туреччина й Україна. В цьому контексті неперевершену уваги для України набуває саме кримський регіон. Різні аспекти проблем національної безпеки, включаючи проблеми виявлення формату й методології дослідження, створення й функціонування систем безпеки в контексті глобалізації засобів масової комунікації цивілізації, розглядалися в наукових працях вітчизняних і закордонних дослідників: в Україні різним аспектам зазначених питань присвячені дослідження С.
Список литературы
Основний зміст дисертації викладено у авторський монографії і чотирнадцяти наукових публікаціях загальним обсягом двадцять чотири авторських аркуша, опублікованих у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України, матеріалах і тезах конференцій, пяти наукових статтях фахових видань, які написані здобувачем одноосібно, восьми матеріалах наукових конференцій, науковому проекті "Концепція Причорноморського Регіонального Інформаційного Центру країн-партнерів ЧЕС" - Державне свідоцтво ПА № 1581 від 08.12.1998 року.
Особистий внесок здобувача є достатнім.
Дисертаційне дослідження здійснено В.О. Козубським особисто. Дисертація спрямована на дослідження інформаційного простору кримського регіону як суттєвої складової національного інформаційного простору України в період становлення самостійної держави та в контексті особливостей міжнародних відносин країн Причорноморя. Всі наукові праці виконано дисертантом одноосібно.
У розробленій в співавторстві і запропонованій Концепції Причорноморського Регіонального Інформаційного Центру країн-партнерів Організації ЧЕС, як основи утворення єдиного інформаційного простору держав Чорноморського басейну в контексті геополітичного положення України, дисертантові належить ідеологія системи та структури адміністративного управління ОЧЕС.
Структура та обсяг дисертації.
Текст дисертації містить вступ, чотири основних розділи і висновки. Обсяг дисертації становить 181 сторінку друкованого тексту, в списках посилань 180 джерел.
Основний зміст роботи
У вступі обґрунтовано наукову і політичну актуальність теми, визначено головні завдання і конкретна мета, обєкт та предмет дисертаційної роботи, розкривається її наукова новизна, теоретичне і практичне значення, аналізуються використані документи та література, дана загальна характеристика дослідження.
У першому розділі: "Інформаційна безпека держави - онтологічні і гносеологічні коріння" порушуються методологічні аспекти дослідження проблеми національної безпеки у загальному контексті національних інтересів і пріоритетів держави і досліджується стан інформаційного простору кримського регіону періоду становлення незалежності України.
Розглянуто принципи і технології функціонування системи Echelon, що без перебільшення торкається й національних інтересів України: фактично Echelon порушує конституційні права й свободи громадянина, зачіпає інтереси державних і суспільних інституцій і є відкритою загрозою національній безпеці держави.
У цьому контексті й з урахуванням украй низького рівня розвитку інформаційної інфраструктури, з урахуванням використання компютерного обладнання й програмного забезпечення імпортного виробництва більш ніж проблематичним виглядає розгляд Верховною Радою України питання про надання е-підписам юридичної сили.
Відповідно до запропонованих засад структуровані і систематизовані інформаційні простори і середовища циркуляції інформації. Висновки, які зробив автор, спираючись на аналіз чинників безпеки держави, зводяться до наступного: найважливішим фактором сучасної політики й міжнародних відносин стала радикальна трансформація подання знань про світ, викликана наростаючим процесом глобалізації, і, як наслідок, значення й функцій національної держави. Фактично тотальна інформатизація ойкумени - штучне створення базису ноосфери призвела до істотного обмеження цієї функції;
інформаційна складова національної безпеки держави - це не тільки захист компютерних систем і телекомунікаційних мереж країни - особистого випадку системи національної безпеки, але й цілий комплекс проблем, які повязані з гуманітарною складовою національної безпеки як окремого індивіда, так і проблеми управління суспільною свідомістю нації;
середовище перебування цивілізації є природним інформаційним середовищем. Дослідження процесів як глобального, так і регіонального розвитку людства доцільно вести саме на цій основі, розглядаючи середовище існування людства крізь призму ноосферної парадигми інформації, тобто нації як інформаційного середовища;
проблему інформаційної безпеки держави варто розглядати в більш широкому розумінні - інформаційної уразливості системи.
У другому розділі: "Національний інформаційний простір як середовище інформаційних операцій” проведено аналіз традиційних уявлень і технологій дослідження систем і робиться спроба комплексного аналізу методологічних засад виявлення критеріїв стану і трансформації середовища безпеки як відповідної системи, запропоновано і розглянуто технологію взаємозвязку різних типів інформаційних просторів і середовищ циркуляції інформаційних потоків.
Виявлено, що для проведення досліджень інформаційного впливу як на окремо взятого індивіда-комунікатора, так і на соціум, і на цивілізацію в цілому, необхідно визначити сферу відповідних досліджень. У цьому контексті доцільно сфери досліджень представити у вигляді наступної тріади семіосфера - мінісеміосфера - індісеміосфера, де: семіосфера - система знаків цивілізації;
мінісеміосфера - система знаків соціуму;
індісеміосфера - система знаків індивіда.
Відзначено при цьому, що інформація в цьому випадку це не тільки те, що вже відомо, але й те, що ще можна довідатися.
На запропонованих засадах структуровано інформаційні простори біосфери та середовища циркуляції інформації і на цій підставі розглянуто кримську реальність і стереотипи її сприйняття інформаційними установами України. Виявлено чотири базових стереотипи, які були впроваджені засобами масової комунікації і притаманні громадській думці на протязі періоду незалежності: стереотип перший: Крим - регіон міжетнічних напруг; стереотип другий: Крим - регіон сепаратизму; стереотип третій: Крим - економічно неспроможний регіон; стереотип четвертий: Крим - криміногенний регіон.
Зазначено, що виявлені стереотипи - лише частина, нехай і основна частина фактично навязаних ЗМК суспільній думці. Однак уже на підставі зазначених тенденцій можна зробити низку висновків.
І загальноукраїнським, і республіканським засобам масової інформації варто усвідомити, що історично сформовану й обєктивно існуючу кримську своєрідність не можна скасувати або безкарно ігнорувати. Тільки її урахування може дозволити здійснювати ефективну державну й насамперед інформаційну політику стосовно Криму; Крим є складовою частиною України, і ставитися до нього треба як до українського регіону, проблеми якого є проблемами України, а успіхи - її успіхами, імідж регіону - відповідні штрихи на портреті держави; інтеграція Криму в інформаційне поле України є державним завданням, яке можна порівняти хіба що із завданням збереження територіальної цілісності держави. Розглянуто питання щодо спеціальних інформаційних операцій та їх впливу на становище національної безпеки.
На підставі матеріалів розділу зроблено наступні висновки: стереотипи свідомо й/або неусвідомлено насаджувані державними засобами масової комунікації можна віднести до базових інформаційних матриць;
незбалансованість державної інформаційної політики сприяє регіональній поляризації країни;
процеси глобалізації й насамперед інформаційно-телекомунікаційне нарощування міці ойкумени, радикально трансформують середовище перебування й, як наслідок, потребують принципово нові технології управління. Аналіз проведеної державою інформаційної політики - будь то замовчування значимих подій або ангажоване інформаційне нагнітання - фактично дозволяє виявляти рівень політичного й соціально-економічного стану суспільства і його політичної системи.
У третьому розділі: "Проблеми регіональної інформаційної політики в Криму" визначено, що невідємною функцією кожної держави як суспільного утворення є забезпечення національної безпеки, що покликано гарантувати сприятливі умови для життя й продуктивної діяльності громадян, державних інститутів, захищати життєво важливі інтереси людини, суспільства й держави від зовнішніх і внутрішніх погроз. Оцінка загального стану системи національної безпеки є основою для розробки стратегічної державної політики й розробки конкретних заходів щодо мети втілення її в життя.
Аналіз чинного законодавства показує, що, незважаючи на його роль у встановленні основ правової бази інформаційних відносин у нашій країні, на сьогодні воно гальмує не тільки становлення цивілізованих інформаційних відносин, але й процес забезпечення інформаційної безпеки, і тому має потребу в досить терміновій і істотній доробці.
Показано, що інформаційний підхід є основою критеріїв виміру політико-соціальної стабільності регіону. І для реалізації такої політики потрібне створення нового іміджу Кримського півострова як території політичного й соціального миру, території верховенства права, території стабільності економічної й правової політики, благополуччя й екологічної чистоти. У рамках загального завдання необхідно зробити основний наголос на геополітичне розташування Криму як транзитного регіону на шляхах Схід - Захід і Північ - Південь. Курортні й туристичні можливості півострова сьогодні, як ніколи, вимагають посилення інформаційного впливу на потенційних туристів та інвесторів, протиставляючи обєктивну інформацію про Крим явній і завуальованій контрпропаганді закордонних засобів масової інформації.
Відповідно, системам управління необхідно перейти від несистемного відношення до структури інформаційного середовища до методологічно вивіреного системного впливу, тобто формувати систему інформаційного середовища регіону у форматі не тільки як таку, що самостабілізується, але і як, таку, що самоорганізується. Отже, для динамічної кореляції інформаційних потоків формування суспільної свідомості, необхідно безупинно досліджувати інформаційне середовище, з метою досягнення сформованих системою управління тактичних і стратегічних цілей.
Виявлені в розділі особливості розуміння інформаційної безпеки дозволили зробити наступні висновки: проблеми, повязані з інформаційною безпекою, для різних категорій субєктів істотно відрізняються;
закрити національний інформаційний простір від зовнішнього інформаційного впливу адміністративними заходами неможливо;
інформаційний простір держави потрібно оберігати так само, як наземний, повітряний і водний;
інформаційна безпека довільної системи не зводиться винятково до захисту відомостей і даних. Субєкт інформаційних відносин може зазнати шкоди не тільки від несанкціонованого доступу, але й від виходу (або виводу) з ладу інформаційної системи. Відповідно, для більшості відкритих організацій захист інформації стоїть за важливістю аж ніяк не на першому місці;
винятково швидкий розвиток інформаційних технологій приводить до того, що законодавча база практично завжди відстає від потреб практики, і це створює в суспільстві певну напругу;
Кримський регіон має досить високий потенціал для реалізації державних програм інформатизації.
У четвертому розділі: "Причорноморський Регіональний Інформаційний Центр як базовий елемент системи безпеки країн-партнерів Організації Чорноморського Економічного Співробітництва" розглянуто місце і потенційна роль України в Причорноморському регіоні.
Визначено, що довільна держава є складовою частиною світового співтовариства, де вже все розподілено, включаючи місця. І наявність і/або відсутність інформаційних телекомунікацій і технологій строго фіксує координатну привязку конкретної держави до світової системи координат. Відповідно, потрібно не тільки визначити місце, але й постійно коректувати його координати у світовому інформаційному просторі. Коректувати через власну інформаційну політику. І от тільки тут доцільно говорити про технології корекції - про спеціальні інформаційні операції. Причому ці операції повинні мати два базових вектори: внутрішній, спрямований на власний соціум (населення країни - через реалізацію державної інформаційної політики регіональними органами влади й управління) і зовнішній, спрямований насамперед на політичні системи країн як партнерів, так і конкурентів (боротьба за "місце під сонцем”). Відповідно, і технології проведення спеціальних інформаційних операцій будуть мати свої специфіку й особливості.
Світовий досвід показує, що саме інтеграційні процеси - найбільш реальний шлях вирішення не тільки зовнішніх, але й внутрішніх проблем держав. Підписавши в Стамбулі 25 червня 1992 року на вищому рівні Декларацію про створення Організації Чорноморського Економічного Співробітництва (ОЧЕС), цим шляхом вирішили йти й країни Причорноморського регіону: Азербайджан, Албанія, Вірменія, Болгарія, Греція, Грузія, Молдова, Румунія, Росія, Туреччина й Україна.
Імовірно, ключову роль у технології інтегрування, насамперед економік країн-партнерів ОЧЕС, буде відігравати єдиний інформаційний простір. Саме ідея створення єдиного інформаційного простору ОЧЕС, що поєднує власні інформаційні простори з перспективою наступної інтеграції в міжсередовищний інформаційний простір, і послужила вихідним імпульсом у генеруванні Концепції ПРІНЦ.
Аналіз можливостей використання наявних в Україні космічних засобів та технологій дозволяє стверджувати, що існує реальна матеріально-технічна й наукова база для створення єдиної інформаційної інфраструктури Організації Чорноморського Економічного Співробітництва із центром у Криму.
Перераховані вище факти дозволили синтезувати й висунути пакет власних ініціатив як для представників країн-партнерів, так і представників країн-спостерігачів Організації Чорноморського Економічного Співробітництва: створити Штабквартиру Ради міністрів закордонних справ Організації Чорноморського Економічного Співробітництва - постійно діючий виконавчий орган управління ОЧЕС - і визначити місцем її знаходження місто Ялту. Відзначимо при цьому, що Штабквартира Парламентської Асамблеї Організації ЧЕС знаходиться в Туреччині - м. Стамбул - і що основний вектор діяльності ОЧЕС, швидше за все, буде перебувати на осі Київ-Анкара. А всесвітня популярність Ялти - після Ялтинської, лютого 1945 року, конференції - робить її шанси в боротьбі за право стати Штабквартирою РМЗС ОЧЕС досить високими. створити при Штаб-квартирі Організації ЧЕС на базі Національного Центру Управління й Випробувань Космічних Засобів НКАУ Причорноморський Регіональний Інформаційний Центр - ПРІНЦ. заснувати друкований орган (газету й/або журнал), редакція якого буде перебувати при Штаб-квартирі Ради міністрів закордонних справ ОЧЕС, видаваний на державних мовах країн-партнерів ОЧЕС, включаючи її електронну версію й подання в Internet. розробити Концепцію Кільцевої системи спеціальних економічних зон країн-партнерів ОЧЕС і типовий проект ВЕЗ для Кільцевої Системи ВЕЗ.
Виходячи з аналізу розглянутих у розділі матеріалів і враховуючи сучасний стан міжнародних відносин і ситуацію в Причорноморському регіоні в контексті проблем національної безпеки держави, зроблено наступні висновки: інтеграційні процеси, що охопили країни другого-третього світу, різко прискорилися до кінця ХХ століття;
однією з домінуючих світових тенденцією в розміщенні населення й продуктивних сил у післявоєнний період є субурбанізація й, пізніше, реурбанізація;
особливе місце як у політиці, так і в економіці країн Причорноморя займає їхній комунікаційний потенціал, який можна визначити як природний і потенційно "несподіваний”;
світовий досвід показує, що саме інтеграційні процеси - найбільш реальний шлях вирішення не тільки зовнішніх, але й внутрішніх проблем держав;
власні ініціативи є природним шляхом гармонічної інтеграції країн у регіональне й, імовірно, світове співтовариство.
Висновки
На початку третього тисячоліття в процесі розвитку людської цивілізації відбулися радикальні трансформації, які протягом наступного часу визначатимуть ключові напрями розвитку людства. Внаслідок наростання глобалізації формується і принципово новий формат світопорядку: як національні, так і регіональні і тим більш глобальні міжнародні процеси постають досить невизначеними і носять суперечливий характер, постійно виникають нові виклики і загрози глобальній стабільності. Головні напрями розвитку країн повязані з формуванням загальноцивілізаційного інформаційного простору - простору інформаційної уразливості і національної безпеки держав всіх країн світу.
Фактично завершилась ера Ялтинсько-Хельсінгських домовленостей, значно знизилася значимість Організації Обєднаних Націй. Інтернаціоналізація економічних і, як наслідок, політичних сфер буття людства призвела до появи нових могутніх і потужних міжнародних інституцій, які незважаючи на існуючі норми міжнародного права суттєвою мірою перебирають на себе вирішення долі будь-якої держави - практично руйнується традиційно визнане сприйняття національної держави як незалежної самостійної одиниці регіонального та глобального рівнів. Відповідно відбувається зміщення акцентів у значимості місця і ролі силових та несилових технологій досягнення цілей: в той час як тільки двадцять країн світу займається розробкою ядерної зброї, понад сто країн світу розробляє зброю інформаційну. Значно зросла і цей процес набуває глобального формату значимість засобів масової комунікації, як ключового фактору при застосуванні несилових методів вирішення конфліктних ситуацій: неперевершену у цих технологіях роль відіграють повідомлення світових ЗМК про будь-які загальносвітові події.
У сучасних умовах багатовекторність або нейтралітет країни вже не можуть бути певним захистом від яких би то не було дій акторів міжнародних відносин, так саме як і визнання нейтралітету залежить не від рішення самих країн, але впливових регіональних і глобальних наддержавних утворень. І, як свідчить практика, сучасні регіональні й глобальні системи безпеки в останні роки виявилися неспроможними якісно й ефективно реагувати на новітні виклики сучасності.
Відповідно: у контексті формування загальцивілізаційного інформаційного простору й поширення новітніх інформаційних технологій, традиційне сприйняття поняття "національна безпека" є досить обмеженим і тому має потребу в переосмисленні й новому тлумаченні;
сьогодні саме інформаційний вимір формату й інструментарію оцінки й континуального сканування й прогностичної трансформації стану національної безпеки держави є найбільш обєктивним критерієм;
сприйняття феномена інформації фахівцями гуманітарних і природничих наук істотно відрізняється, відповідно, існує певна невідповідність між такими поняттями як дані, відомості й саме інформація;
інформаційний вимір національної безпеки держави - це не тільки захист компютерних систем і телекомунікаційних мереж держави - частини системи національної безпеки, але й цілий комплекс проблем, які повязані з гуманітарною складовою національної безпеки - інформаційною уразливістю як окремого індивіда, так і проблеми керування суспільною свідомістю націй;
дослідження проблеми існування, трансформації й колапсу довільної системи через аналіз інформаційного впливу й реакцію на нього системи сьогодні є найбільш узагальненим методологічним підходом до виявлення й попередження відповідних проблем;
дослідження як складових, так і в цілому проблем національної безпеки держави доцільно здійснювати крізь призму структури інформаційних просторів біосфери, середовищ циркуляції інформації на засадах відповідної класифікації загальних ресурсів цивілізації.
Функціонування системи Echelon зачіпає й національні інтереси України: фактично Echelon порушує конституційні права й свободи громадянина, зачіпає інтереси державних і суспільних установ і є відкритою загрозою національної безпеки держави. У цьому контексті й з урахуванням украй низького рівня розвитку інформаційної інфраструктури України та використання компютерного устаткування й програмного забезпечення імпортного виробництва більш ніж проблематичним виглядає розгляд Верховною Радою України питання про надання електронним підписам юридичної сили. Контроль системою Echelon інформаційних потоків, у яких будуть представлені підписи державних чиновників, являє собою неминучу загрозу національної безпеки України. Відповідно: державна політика в сфері інформаційної безпеки країни, повинна формуватися й реалізовуватися з урахуванням етноконфесійних особливостей конкретного регіону;
розроблена й запропонована модель інформаційної інфраструктури Причорноморського регіону дозволить не тільки підняти рейтинг держави в регіоні, але й формувати позитивний імідж у сприйнятті світовим співтовариством як космічної держави демократичного устрою.
У сучасних умовах радикальної трансформації регіональних і глобальних структур безпеки Україна має реальні можливості активізувати свої зусилля на міждержавному рівні, де проблеми безпеки тісно повязані з рішенням економічних питань за допомогою створення транзитних транспортних коридорів.
Існуючий в Україні як космічній державі інтелектуальний і технічний потенціал, дає всі підстави: розробляти і впроваджувати вітчизняні програми інформатизації;
формувати і суттєво впливати не тільки на національний, але і регіональний інформаційний простір;
здійснювати не тільки захист національного інформаційного простору, але й проводити інформаційну експансію за його межи, з метою формування в очах міжнародного суспільства іміджу гідної європейської держави.
Список опублікованих автором праць за темою дисертації
Монографія: 1. Козубский В.А. Информационная безопасность государства: Крымский регион. - Симферополь: Таврия, 2005. - С. 200 (15,1 д. а.).
2. Статті в наукових збірниках і журналах: 3. Козубский В.А. Система управления в формате информационной среды регионального уровня // Вестник СЕВГТУ. - Политология № 62. - Севастополь, 2005. - С.153 - 156.
4. Козубский В.А. Проблемы информационной уязвимости государства на примере крымского региона // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Вип.48. - Част. ІІ. - К., ІМВ, 2004. - С.127-135.
6. Козубский В.А. Матричный подход как метод исследования информационного пространства // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Вип.42. - Част.І. - К., ІМВ, 2003. - С.67-72.
7. Козубский В.А. Некоторые аспекты региональной информационной политики масс-медийного рынка в Крыму // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Вип.36. - Част. ІІ. - К., ІМВ, 2002. - С.89-95.
Авторське свідоцтво: 8. Козубський В.О., Старіш О.Г. Науковий проект "Концепція ПРІНЦ країн-партнерів ЧЕС”. - Авторське свідоцтво ПА № 1581 від 08.12.1998 р.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы