Інфернальний герой в російській прозі XX століття. Витоки. Типологія. Трансформація - Автореферат

В російській літературі не існує єдиного типу інфернального героя. У цьому дослідженні поняття “інфернальний герой” означає героя, котрий генетично повязаний з архетипом персоніфікованого агресивного деструктивного начала. Генеза та типологія його західноєвропейського аналога в цілому досліджені, однак аналіз літературних джерел і типології інфернального героя російської літератури XX століття потребує уваги дослідників. Визначити попередників інфернального героя сучасної російської літератури, простежити їхню трансформацію, звязок з етапами духовного та культурного життя Західної Європи та Росії, оскільки інфернальний герой є значною мірою архетипізованим персонажем, який сформувався в результаті багатовікової еволюції. Виявити особливості інфернального героя новітньої масової літератури, його звязок з інфернальним героєм “високої” літератури.У першому розділі - “Історія виникнення, трансформації та розвитку інфернального героя у міфі, фольклорі та літературі Західної Європи та Росії” - досліджуються витоки російського літературного інфернального героя. Набули розвитку персонажі, які зберегли риси гіперболізовано зображених язичницьких героїв - найяскравішими літературними демонами цієї доби є інфернальні герої Д. Помітний вплив на формування інфернального героя, у тому числі й сучасної “літератури жахів” - масової літератури, центральним конфліктом якої є протистояння інфернального та неінфернального героїв, справила “готика жахів” - напрям готичного роману, автори якого активно розробляли демонічну тему. Лише в період романтизму інфернальні герої починають активно сприйматися російською культурою та літературою. До кінця XIX століття в російській літературі паралельно існувало кілька типів інфернальних героїв: Архаїчний демонічний герой-вбивця, котрий є персоніфікацією деструктивних сил і сформований у міфології первісних народів (зустрічається переважно у фольклорних творах та зразках паралітератури).Орієнтація на західноєвропейську культуру та літературу відіграла важливу роль у становленні російського літературного інфернального героя, оскільки західна демонологія виявилася більш розвинутою. Значний вплив на формування інфернального героя, в тому числі й сучасної “літератури жахів”, мала “готика жахів” - напрям готичного роману, автори якого активно розробляли демонічну тему. Типологія інфернального героя, що сформувалася до цього часу, може бути представлена таким чином: архаїчний демонічний герой, який є персоніфікацією деструктивних сил; антропоморфний інфернальний герой; травестований чорт; демон-викривач; Мефістофель; романтичний інфернальний герой; інфернальний герой-алегорія. Інфернальні герої, котрі діють у творах російської літератури кінця XIX - XX століття, зберігаючи звязок із світовою традицією, набули нового функціонального навантаження. Протистояння романтичного надприродного персонажа та приземленого “вульгарного чорта” - головна риса текстів сучасної російської прози, включаючи твори масової літератури, в яких важливу роль відіграє інфернальний герой.Грузин Ю. В. Тень маятника // Ренессанс.

Основний зміст роботи

У “Висновках” узагальнюються результати здійсненого дослідження.

Основні джерела інфернального героя російської прози такі: Передусім - література західноєвропейського преромантизму та романтизму. Орієнтація на західноєвропейську культуру та літературу відіграла важливу роль у становленні російського літературного інфернального героя, оскільки західна демонологія виявилася більш розвинутою.

Значний вплив на формування інфернального героя, в тому числі й сучасної “літератури жахів”, мала “готика жахів” - напрям готичного роману, автори якого активно розробляли демонічну тему. Далі - фольклор і міфологія Європи і меншою мірою Азії. Вплив словянського фольклору та православної схоластики у більшості випадків менш значущий. Тільки з середини XX століття можна говорити про остаточне формування оригінального російського літературного інфернального героя.

Типологія інфернального героя, що сформувалася до цього часу, може бути представлена таким чином: архаїчний демонічний герой, який є персоніфікацією деструктивних сил; антропоморфний інфернальний герой; травестований чорт; демон-викривач; Мефістофель; романтичний інфернальний герой; інфернальний герой-алегорія.

Інфернальні персонажі, які виникли в різні епохи, існують і дотепер. Різні функціональні типи впливають один на одного, корелюючи з новими напрямами громадської та філософської думки.

Інфернальні герої, котрі діють у творах російської літератури кінця XIX - XX століття, зберігаючи звязок із світовою традицією, набули нового функціонального навантаження. Головною рисою інфернального героя є звеличення романтичного надприродного начала в ньому. Демонічний персонаж, який є персоніфікацією деструктивних сил, трансформується в героя креативного (особливість демонів гностицизму), у каталізатора ініціаційних випробувань, завдяки яким головний герой твору переходить на вищий рівень духовного розвитку. Інфернальний герой наділений рисами Месії та Спасителя (Воланд М. Булгакова та Данилов В. Орлова). Джерелом світового зла, в баченні авторів, стають не надприродні персонажі, а соціальні процеси та егоїзм обивателя - “вульгарного чорта”. Цей оригінальний демонічний персонаж - духовно нерозвинута, недосформована істота, “мавпа Бога” (термін П. Флоренського). Прикмети особистості, нівельованої державною машиною, стають його головними психологічними характеристиками.

Протистояння романтичного надприродного персонажа та приземленого “вульгарного чорта” - головна риса текстів сучасної російської прози, включаючи твори масової літератури, в яких важливу роль відіграє інфернальний герой.

У наш час еволюція інфернального літературного героя триває.

За темою дослідження автором опубліковано такі праці

1. Грузин Ю. В. Интертекстуальные черты в именовании и особенностях облика инфернального героя. // Збірник праць студентів та аспірантів Київського університету імені Тараса Шевченка. Гуманітарні науки. Випуск 4. Частина 1. - Київ: “Міжнародна фін. агенція”, 1998. - С. 46-49.

2. Грузін Ю. В. Просторово-часовий континуум інфернального персонажа в сучасній масовій російській літературі. // Вісник Міжнародного інституту лінгвістики і права (Літературознавчі студії). - Вип. 1. - Київ: “Поліграфічна дільниця Міжнародного інституту лінгвістки і права”, 1999. - С. 80-84.

3. Грузін Ю. В. Еволюція демонічного персонажа у прозі Олекси Стороженка. // Вісник Міжнародного інституту лінгвістики і права (Літературознавчі студії). - Вип. 2. - Київ: “Поліграфічна дільниця Міжнародного інституту лінгвістики і права”, 2000. - С. 298-305.

4. Грузин Ю. В. Инфернальный герой в русской художественной прозе конца XIX - I половины XX веков. // Литературоведческий сборник. - Выпуск 2. - Донецк: “ДОНГУ”, 2000. - С. 178-188.