Незалежність України як результат українського самовизначення - Реферат

Щоб розкрити питання українського самовизначення, яке в результаті призвело до Незалежності України, в першу чергу потрібно розглянути поняття «самовизначеність».У сучасній західній та вітчизняній науковій літературі використовуються різні терміни і по-різному зображуються процеси виникнення націй. Історики найчастіше застосовують термін «зростання націй» , стверджуючи, що нації, подібно до будь-яких живих організмів, народжуються, розвиваються, старіють і вмирають, після чого все повторюється знову. Звичайно, такі підходи і термінологія мають право на існування, але автор цієї роботи здебільшого користуватиметься терміном «національне самовизначення», вважаючи його своєрідною «парасолькою» або спільним знаменником всіх зазначених вище понять. Національне самовизначення в цьому разі вже полягає не в тому, щоб виокремитися серед інших націй чи сформувати цілісну внутрішню структуру, а в тому, щоб сформувати сприятливе середовище (лояльні норми, цінності, дискурси) для етнічних груп та інших меншин, які не повністю поділяють національну мобілізуючу доктрину Національні спільноти мають право користуватися досягненнями своєї культури, сповідувати свою релігію, а також користуватися своєю мовою у приватному житті та публічно вільно та без втручання чи дискримінації у будь-якій формі, мають право активної участі в культурному, релігійному, громадському, економічному та державному житті.Особливістю національного самовизначення українців було те, що воно відбувалося не стільки на основі етнонаціональної ідеї, скільки навколо певної соціальної групи - козацтва. Хоча полемічна література і просвітницька робота братств не ставили за мету відновити державність, вони будили національну свідомість, оскільки висували проблеми про захист українства на різних щаблях управління й самоврядування в Речі Посполитій, вимагали релігійних свобод, права участі українців у прийняття доленосних для них рішень, закликали до збереження української мови, культури, звичаїв і традицій народу. Під час Першої світової війни обидві імперії зіткнулися в непримиренному двобої, і кожна використовувала українців у своїх інтересах. Як складова мегаструктур-імперій Україна втрачала можливість розвивати власну культуру, захищати свої інтереси чи навіть чітко визначити свої кордони. Міхновського "Самостійна Україна" (1900 р.), в якому обстоюється гасло "Україна для українців".Українці - це народ, який в першу чергу характеризують прагненням до свободи. Саме тому питання національного самовизначення завжди було актуальним, а в останні роки надзвичайно гостро стоїть для українців. Дуже важливо для України - це визначити шлях виховання у громадян почуття національної свідомості та патріотизму, як запорука міцної суверенної держави. Словник говорить, що самовизначення - принцип, згідно з яким кожна спільнота має невідємне право на вільне облаштування свого громадського і політичного життя і сама визначає форму свого правління. Право на самовизначення не зводиться винятково до відділення і утворення самостійної держави, особливо в сучасних умовах, в період потужних інтеграційних процесів.Держава ніколи не втратить своє самовизначення, оскільки немає меж для саморозвитку і в загальному розвитку країни в політичному, культурному та інших сферах життя. Шевченко, наприклад, у своєму творі «І мертвим, і живим, і ненародженим…» дуже гостро підняв проблему українського самовизначення, зачепив головні проблеми тодішнього суспільства і народності. Для українців національне самовизначення являє собою певний духовно-практичний процес, результатом якого є розвиток національної самосвідомості і формування нації.

Зміст

Вступ

1. Національне самовизначення

2. Історія концепції українського самовизначення

3. Проблема національного самовизначення в сучасній Україні

Висновок

Використана література