Незаконні дії у разі банкрутства: проблеми кримінально-правової кваліфікації та вдосконалення законодавства - Автореферат

Злочини, повязані з банкрутством, мають високий ступінь суспільної небезпеки: вони підривають довіру в господарських взаємовідносинах, відштовхують потенційних інвесторів, внаслідок чого зменшується приплив капіталовкладень у вітчизняне виробництво, тощо. Саме тому кримінально-правова охорона відносин, повязаних із неспроможністю і банкрутством, виступає важливою складовою частиною механізму правового реґулювання цих суспільних відносин. Останнім часом в Україні було захищено кілька кандидатських дисертацій, у яких висвітлювалися кримінально-правові аспекти злочинів, повязаних з банкрутством, - це роботи Н.М. 221 КК України) у контексті зясування шляхів удосконалення законодавчого реґулювання кримінальної відповідальності за цей господарський злочин в Україні не здійснювалося. Відсутність монографічних робіт, присвячених проблематиці кримінальної відповідальності за незаконні дії у разі банкрутства, прогалини та суперечності в механізмі правого реґулювання відносин неспроможності, необхідність гармонізації кримінального та господарського законодавства у сфері банкрутства, наявність у доктрині низки неоднозначно вирішуваних дискусійних питань, повязаних із кримінально-правовою характеристикою "банкрутських" злочинів взагалі та незаконних дій у разі банкрутства зокрема, й зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.У підрозділі 1.1 "Поняття, загальна характеристика та механізм правового регулювання відносин неспроможності" автор, ґрунтуючись на теоретичних досягненнях у галузі господарського та цивільного права, арґументує належність відносин неспроможності (банкрутства) до господарських, а також робить висновок про те, що відносини неспроможності як предмет правового реґулювання та обєкт кримінально-правової охорони - це вся сукупність суспільних відносин, які складаються в процесі здійснення господарської діяльності при вреґулюванні проблеми відновлення платоспроможності субєкта господарювання (відносини щодо запобігання неплатоспроможності та банкрутству; відносини щодо ініціювання провадження у справі про банкрутство; відносини, що складаються в період провадження у справі про банкрутство). У підрозділі 1.2 "Розвиток законодавства України про кримінальну відповідальність за злочини, повязані з банкрутством" дисертантом здійснено історико-правовий аналіз норм, які встановлювали відповідальність за неповернення боргу. На думку дослідника, після входження частини українських земель до складу Російської імперії розвиток норм, повязаних із кримінальною відповідальністю за банкрутство, мав на цих територіях такі особливості: 1) встановлення в діях особи складу злочину (простого або зловмисного банкрутства) здійснювалось у межах конкурсного процесу; 2) започаткувалася законодавча традиція, втілена і в сучасному кримінальному праві України, іменувати банкрутством злочинні дії, повязані з неспроможністю; 3) банкрутство поділялося за формами вини на необережне та злісне (зловмисне); 4) субєктами зловмисного (злісного) банкрутства визнавались особи торгового і неторгового звання, а субєктами необережного банкрутства могли бути тільки торговці. 221 КК України, слід визнавати суспільні відносини: 1) які забезпечують встановлений законом порядок відправлення правосуддя в частині одержання господарським судом достовірної інформації про майновий стан субєкта господарювання, стосовно якого розглядається справа про банкрутство, а також у частині обовязкового виконання рішень господарського суду; 2) власності; 3) які забезпечують правомірну службову діяльність апарату управління субєкта господарювання, стосовно якого знаходиться у провадженні справа про банкрутство. У роботі обґрунтовується висновок про те, що потерпілими від незаконних дій у разі банкрутства можуть бути кредитори, держава, учасник (засновник) субєкта господарської діяльності, а також боржник - юридична особа, стосовно якої порушено справу про банкрутство.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ