Поняття нейтралітету у міжнародному праві та його форми. Нейтралітет як вид статусу держави в міжнародно-правових відносинах, а також стратегія зовнішньополітичної діяльності України. Вибір кращої моделі забезпечення національної безпеки України.
Вступ Актуальність теми. Нейтралітет - феномен міжнародних відносин, що є відповіддю елемента системи міжнародних відносин (держави) на виклики та загрози існування самої системи загалом та цього її елемента зокрема. Нейтралітет - це похідна від певного типу взаємодії суб’єктів міжнародних відносин - конфлікту або війни. Спочатку під нейтралітетом розумівся нейтралітет тієї або іншої держави під час війни, проте надалі виникли такі його різновиди, як позитивний і постійний нейтралітет. Сьогодні нейтралітет, як інститут міжнародного гуманітарного права, є, передусім, інструментом, покликаним захистити населення держави від лихоліть, пов’язаних зі збройним конфліктом та його наслідками. Окремі аспекти постійного нейтралітету висвітлені у роботах таких відомих юристів-міжнародників, як В.П. Даневський, П.Є. Казанський, Л.О. Камаровський, Д.І. Каченовський, Б.Е. Нольде, Ф.Ф. Мартенс, В.А. Уляницький та інші. Мета дослідження зумовлює необхідність вирішення таких завдань: - визначити сутність нейтралітету в міжнародно-правовому аспекті, його принципи та форми; - розглянути нейтралітет як вид статусу держави та особливості постійного нейтралітету в міжнародному праві; - дослідити практичний досвід застосування нейтралітету країнами як особливого статусу в міжнародному праві; - проаналізувати нейтралітет як стратегію зовнішньополітичної діяльності України та розгляд шляхів вирішення цього питання. Поняття і характеристика нейтралітету в сучасному міжнародному праві 1.1 Поняття нейтралітету у міжнародному праві та його форми Нейтралітет у міжнародному праві Статут ООН визначає як один з інститутів міжнародного права, побудований на визнанні прав нейтральної держави [1, с. 144]: - на територіальну недоторканність і цілісність держави; - на власні збройні сили, чисельність яких не перевищує потреб самооборони; - на надання нею притулку біженцям і постраждалим внаслідок конфліктів; - на економічну допомогу інших держав, якщо це не порушує її нейтралітету; а також її юридичних обов’язків: - здійснювати миролюбну зовнішню політику, розвивати дружні взаємини з усіма без винятку державами, сприяти зміцненню загальних миру та безпеки; - на практиці доводити готовність здійснювати міжнародне співробітництво з вирішення економічних, соціальних, культурних і гуманітарних проблем, сприяти та розвивати повагу до прав і основних свобод усіх без винятку людей, незалежно від раси, статі, мови та релігії; - вирішувати міжнародні спори мирними засобами, спрямованими на зміцнення миру, безпеки і справедливості, утримуватися в міжнародних відносинах від погроз силою і від її застосування. 207]: 1) воєнний (евентуальний) нейтралітет - неучасть у воєнному конфлікті; цей статус визначає позицію держави стосовно конкретного конфлікту, але стосовно іншого - ця позиція може змінюватися без порушення норм міжнародного права; 2) постійний нейтралітет - неучасть у будь-яких воєнних конфліктах (єдиним дозволеним для держави з постійним нейтралітетом видом воєнного конфлікту є оборонна війна ? коли вона збігається з індивідуальною самообороною), у воєнних блоках і союзах, діяльність яких спрямована проти інших держав; постійний нейтралітет передбачає також протидію втягуванню у війну, недопущення іноземного втручання у внутрішні справи, створення на власній території іноземних військових баз і формування загонів воюючих сторін, передачі воюючим сторонам техніки та боєприпасів; у випадку порушення цих правил воюючі сторони вправі вважати територію нейтральної держави театром воєнних дій; 3) неприєднання (позаблоковість) ? відмова від вступу до воєнних союзів без будь-яких гарантій або міжнародного визнання такого статусу іншими державами. 34]: - «деідеологізація» міжнародного права; - зникнення біполярного світу; - поява нової сторони воєнних конфліктів - міжнародного тероризму; - потреба активної участі у процесах економічної і політичної глобалізації, миротворчих операціях ООН, усуненні джерел напруженості у світі. В даний час до числа нейтральних держав Європи відносяться Швейцарія, Австрія, Швеція, Фінляндія та Ірландія. Австрія ж стала постійно нейтральною державою відповідно до Московського меморандуму від 15 квітня 1955 року, в якому була зафіксована домовленість, що австрійський уряд візьме на себе міжнародне зобовязання про нейтралітет «такого роду, якого дотримується Швейцарія». 26 жовтня 1955 Австрійська Республіка, прийнявши Федеральний конституційний закон про постійний нейтралітет, зобов’язалася підтримувати і захищати свій новий міжнародно-правовий статус «всіма наявними в її розпорядженні засобами» (ст. 1). Швеція, усвідомивши в минулому столітті безперспективність збройного протистояння з Росією, вийшла на політику нейтралітету поступово. Її зовнішня політика характеризувалася добросусідськими відносинами з СРСР, з яким вона в 1948 році уклала Договір про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу. У заявах уряду Ірландії сутність її нейтралітету визначається як «військовий нейтралітет», що припускає «неучасть у військових союзах» і на
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
