Нейрофізіологічний аналіз сприйняття емоційно значущих стимулів у людини - Автореферат

Останнім часом відзначається збільшення числа досліджень, присвячених вивченню нейрофізіологічних основ емоційних реакцій людини [LEDOUX, 2000; Schupp, Junghofer, Weike et al., 2003; Olofsson, Polich, 2007; Holmes, Nielsen, Green, 2008; Hajcak, MACNAMARA, Olvet, 2010; Михайлова, Розенберг, 2006]. Згідно із сучасними психологічними та фізіологичними теоріями, що підкреслюють діференційовану структуру емоційних реакцій [Lang, Greenwald, Bradley et al., 1993; Cuthbert, Schupp, Bradley et. al., 2000; Афтанас, 2000; Cacioppo, Gardner, 1999], першим етапом у розвитку останніх є сприйняття емоціогенної інформації, що містить декодування зовнішніх (звукових, зорових, тактильних та ін.) і внутрішніх (когнітивних та інтероцептивних) емоційних сигналів, визначення знаку емоційної інформації, яка надходить, та оцінку її значущості для індивіда. Електрофізіологічні кореляти переживання емоцій і можливі нейрофізіологічні механізми емоційних реакцій вивчалися досить широко. Реєстрація ВП забезпечує високий часовий та просторовий дозвіл і дозволяє отримати докладну просторово-часову картину послідовності електричних подій, що виникають у мозку дo, під час і після виконання того або іншого психофізіологічного завдання. Не вивченими в достатній мірі залишаються вплив знаку (валентності) емоції на амплітудно-часові параметри більш ранніх компонентів ВП, а також топографічні особливості розвитку хвиль ВП у відповідь на предявлення афективних сигналів.Ранньолатентний компонент N1 у передньоскроневих, тімяних і потиличних зонах лівої півкулі (Т3, Р3, О1) та серединному відведенні центральної зони кори (Cz) при сприйнятті емоційно негативних стимулів, а також у центральних, передньо-і задньоскроневих і тімяних відведеннях лівої півкулі (С3, Т3, Т5, Р3) та у серединному відведенні тімяної зони (Pz) при сприйнятті емоційно позитивних стимулів виникав раніше (p <0,05) у порівнянні з нейтральними (рис. Так, ЛП компонента Р2 в умовах предявлення нейтральних стимулів знаходилися в діапазоні 206-212 мс, а в умовах дії емоційно негативних стимулів він був достовірно коротше (p <0,05) у потиличних відведеннях правого (О2: = 198 мс) і лівого (О1: = 200 мс) півкуль. Статистично достовірні відмінності величин ЛП N2, ініційованих стимулами обох емоційних валентностей, спостерігалися в тімяних зонах (Р3, Р4, Рzнег; p <0,05 и Рzпоз; p <0,01), а також в умовах предявлення негативних стимулів - у потиличній зоні правої півкулі (О2; p <0,05), при дії ж позитивних - у центральній та задньотімяній зонах лівої півкулі (С3, Т5; p <0,05) (рис. Амплітуда хвилі Р3 у відповідях на дію емоційних стимулів обох валентностей була достовірно більшою в порівнянні з амплітудою Р3, спостережуваною при предявленні нейтральних візуальних подразників (тобто ця хвиля була більш позитивною), однак ефекти були більш вираженими для негативних стимулів. До першого фактору, позначеного як «Тривожність», увійшли наступні показники: шкала "уникання шкоди" опитувача Клонінджера, фактор "нейротизм" опитувача Айзенка, фактор О опитувача Кеттелла "спокій/тривожність", фактор Q4 опитувача Кеттелла "розслабленість/емоційна напруженість", фактор С опитувача Кеттелла "емоційна нестабільність/емоційна стабільність" і фактор Н опитувача Кеттелла "боязкість/сміливість".Компоненти Р1 у випадках предявлення емоційно негативних стимулів, а N1, N2 і Р3 - стимулів обох валентностей виникали з більш короткими ЛП (0,007 <p <0,05), ніж в умовах впливу нейтральних стимулів. Амплітуда компонента N2 при сприйнятті позитивних стимулів була в середньому менше (0,03 <p <0,02), а амплітуда Р3 при сприйнятті всіх емоціогенних стимулів - більше, ніж у випадках впливу нейтральних (0 <p <0,02). На етапі категоризації стимулів (220-300 мс) поряд із загальною активацією всієї тімяної зони, негативні стимули раніше активували потиличну зону правої півкулі, тоді як позитивні стимули - центральну зону лівої півкулі. Основними особливостями кореляційних звязків особистісних рис, повязаних із тривожністю, в умовах дії нейтральних стимулів були негативні кореляції з амплітудою компонентів Р1, Р2 і Р3. Найбільш численні та високодостовірні кореляції були характерні для ЛП компонентів ВП: усі звязки були негативними (r = - 0,22…-0,29; 0,006 <p <0,05), відображаючи більш швидке виникнення всіх компонентів ВП у тривожних осіб.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ