Розвиток гуморальних нейроаутоімунних реакцій в експерименті при ураженні організму малими дозами внутрішнього та зовнішнього радіаційного опромінення. Їх патогенетичне та діагностичне значення при радіаційному пошкодженні центральної нервової системи.
Аннотация к работе
Велика частота та тяжкість перебігу пострадіаційних уражень головного мозку, енцефалопатії, психічні та судинні розлади у ліквідаторів аварії на ЧАЕС та серед населення контрольованих територій вимагають вивчення механізмів розвитку цієї патології [Нягу А.И., 1994; Нягу А.И., Логановский К.Н., 1992;1997; Степаненко І.В., 1998]. Це зумовлює підвищену увагу широкого кола дослідників до питань патогенезу та клініки, діагностики i прогнозу радіаційних уражень ЦНС, лікування i реабілітації хворих, що зазнали дії іонізуючого опромінення [Винницький О.Р., 1993; Талько В.В., 1993; Самбур М.Б., 1994; Мельников О.Ф. і співавт., 1996;Чумак А.А., 1996;1998; Крижанівська Л.О. і співавт., 1997]. Значення нейроаутоімунних реакцій у розвитку променевого ушкодження мозку досить обгрунтоване в цілому [Лісяний М.І. і співавт., 1993; 1997; 1998], але трактовка окремої ролі аутоімунних реакцій в патогенезі нервових i психічних розладів, а особливо, їх звязок із мірою променевого ушкодження головного мозку залишається предметом дискусій. Безпосередньо визначити ступінь імунозалежних морфо-структурних порушень головного мозку в клінічних умовах неможливо, i лише за непрямими даними, зокрема, специфічністю антитіл до нейроантигенів i вираженістю аутоімунних реакцій, можна робити висновки про наявність пошкодження клітинних елементів головного мозку. Визначити частоту виникнення аутоімунних реакцій до НСБ у експериментальних тварин при внутрішньому та зовнішньому впливі іонізуючої радіації.З них 45 підлягали зовнішньому, 48 - внутрішньому опроміненню, 68 тварин були контрольними і не підлягали опроміненню. Дослідження проводились через 1,3,6,9 місяців від початку експерименту та через 3 місяці після припинення 6-ти місячного строку вживання тваринами радіонукліду (отримані тваринами дози опромінення наведено у табл.1). Модель зовнішнього радіаційного впливу вивчалась у 4-х групах тварин: 1 та 2 група були піддані одноразовому рентгенівському опроміненню у дозах 0,5 та 2 Гр відповідно з наступним дослідженням цих тварин через 7, 14 діб, 6 та 9 місяців після опромінення; В сироватці крові експериментальних тварин всіх серій вивчали гуморальні аутоімунні реакції за вмістом аутоантитіл до нейроспецифічних білків (НСБ): основного білка мієліну (ОБМ), маркера глії S-100 та нейронспецифічної єнолази (НСЄ) методом твердофазного ІФА [Черенько Т.М., 1989], а також наявність циркулюючого в крові основного білка мієліну [Черенько Т.М., 1989] та НСЄ (за допомогою набору реактивів для кількісного імуноферментного аналізу НСЄ ”NSE EIA ”виробництва концерну “Ф.Хоффман-Ля Рош і К”, Базель, Швейцарія), що дозволяло судити про направленість аутоімунних реакцій до різних структур клітин головного мозку. В сироватках зазначених хворих на ПЕП визначали аутоантитіла до нейроспецифічних білків ОБМ, НСЄ, S-100 [Черенько Т.М., 1989], рівень НСЄ (за допомогою набору реактивів для кількісного імуноферментного аналізу НСЄ ”NSE EIA ”), концентрацію і розмір циркулюючих імунних комплексів (ІК) [Стручков Г.В.і співавт., 1985; Косик О.Г., 1991], кількість НСЄ у складі ІК, рівень природного інгібуючого фактору [Журавлева Н.В., Родосская Н.К., 1988], цитотоксичну активність фактору некрозу пухлин (ФНП) [Рахмилевич А.Л. та ін., 1989], титри антипротейних, антилептоспірозних та антикірьових антитіл [Назарчук Л.В., 1994].При експериментальному внутрішньому опроміненні в малих дозах в крові більшості тварин в усі терміни спостереження (1-9 міс) виявляються аутоантитіла, спрямовані проти антигенів глії, нейронів та мієліну, що свідчить про розвиток аутоімунних реакцій проти антигенів нервової системи. Під дією іонізуючого внутрішнього опромінення в кровяному руслі визначаються нейроантигени ОБМ та НСЄ у високих концентраціях в усі терміни спостереження, як ознака деструктивних процесів у мозку та як причина аутоімунної реакції організму. Встановлено етапність розвитку аутоімунного процесу в ЦНС при внутрішньому хронічному опроміненні: більш ранній розвиток аутоімунних реакцій до білків S-100 і НСЄ, і поступове нарощування аутоімунних реакцій до основного білка мієліну.