Нейроаутоімунні реакції при дії малих доз опромінення на організм - Автореферат

бесплатно 0
4.5 122
Розвиток гуморальних нейроаутоімунних реакцій в експерименті при ураженні організму малими дозами внутрішнього та зовнішнього радіаційного опромінення. Їх патогенетичне та діагностичне значення при радіаційному пошкодженні центральної нервової системи.

Скачать работу Скачать уникальную работу

Чтобы скачать работу, Вы должны пройти проверку:


Аннотация к работе
Велика частота та тяжкість перебігу пострадіаційних уражень головного мозку, енцефалопатії, психічні та судинні розлади у ліквідаторів аварії на ЧАЕС та серед населення контрольованих територій вимагають вивчення механізмів розвитку цієї патології [Нягу А.И., 1994; Нягу А.И., Логановский К.Н., 1992;1997; Степаненко І.В., 1998]. Це зумовлює підвищену увагу широкого кола дослідників до питань патогенезу та клініки, діагностики i прогнозу радіаційних уражень ЦНС, лікування i реабілітації хворих, що зазнали дії іонізуючого опромінення [Винницький О.Р., 1993; Талько В.В., 1993; Самбур М.Б., 1994; Мельников О.Ф. і співавт., 1996;Чумак А.А., 1996;1998; Крижанівська Л.О. і співавт., 1997]. Значення нейроаутоімунних реакцій у розвитку променевого ушкодження мозку досить обгрунтоване в цілому [Лісяний М.І. і співавт., 1993; 1997; 1998], але трактовка окремої ролі аутоімунних реакцій в патогенезі нервових i психічних розладів, а особливо, їх звязок із мірою променевого ушкодження головного мозку залишається предметом дискусій. Безпосередньо визначити ступінь імунозалежних морфо-структурних порушень головного мозку в клінічних умовах неможливо, i лише за непрямими даними, зокрема, специфічністю антитіл до нейроантигенів i вираженістю аутоімунних реакцій, можна робити висновки про наявність пошкодження клітинних елементів головного мозку. Визначити частоту виникнення аутоімунних реакцій до НСБ у експериментальних тварин при внутрішньому та зовнішньому впливі іонізуючої радіації.З них 45 підлягали зовнішньому, 48 - внутрішньому опроміненню, 68 тварин були контрольними і не підлягали опроміненню. Дослідження проводились через 1,3,6,9 місяців від початку експерименту та через 3 місяці після припинення 6-ти місячного строку вживання тваринами радіонукліду (отримані тваринами дози опромінення наведено у табл.1). Модель зовнішнього радіаційного впливу вивчалась у 4-х групах тварин: 1 та 2 група були піддані одноразовому рентгенівському опроміненню у дозах 0,5 та 2 Гр відповідно з наступним дослідженням цих тварин через 7, 14 діб, 6 та 9 місяців після опромінення; В сироватці крові експериментальних тварин всіх серій вивчали гуморальні аутоімунні реакції за вмістом аутоантитіл до нейроспецифічних білків (НСБ): основного білка мієліну (ОБМ), маркера глії S-100 та нейронспецифічної єнолази (НСЄ) методом твердофазного ІФА [Черенько Т.М., 1989], а також наявність циркулюючого в крові основного білка мієліну [Черенько Т.М., 1989] та НСЄ (за допомогою набору реактивів для кількісного імуноферментного аналізу НСЄ ”NSE EIA ”виробництва концерну “Ф.Хоффман-Ля Рош і К”, Базель, Швейцарія), що дозволяло судити про направленість аутоімунних реакцій до різних структур клітин головного мозку. В сироватках зазначених хворих на ПЕП визначали аутоантитіла до нейроспецифічних білків ОБМ, НСЄ, S-100 [Черенько Т.М., 1989], рівень НСЄ (за допомогою набору реактивів для кількісного імуноферментного аналізу НСЄ ”NSE EIA ”), концентрацію і розмір циркулюючих імунних комплексів (ІК) [Стручков Г.В.і співавт., 1985; Косик О.Г., 1991], кількість НСЄ у складі ІК, рівень природного інгібуючого фактору [Журавлева Н.В., Родосская Н.К., 1988], цитотоксичну активність фактору некрозу пухлин (ФНП) [Рахмилевич А.Л. та ін., 1989], титри антипротейних, антилептоспірозних та антикірьових антитіл [Назарчук Л.В., 1994].При експериментальному внутрішньому опроміненні в малих дозах в крові більшості тварин в усі терміни спостереження (1-9 міс) виявляються аутоантитіла, спрямовані проти антигенів глії, нейронів та мієліну, що свідчить про розвиток аутоімунних реакцій проти антигенів нервової системи. Під дією іонізуючого внутрішнього опромінення в кровяному руслі визначаються нейроантигени ОБМ та НСЄ у високих концентраціях в усі терміни спостереження, як ознака деструктивних процесів у мозку та як причина аутоімунної реакції організму. Встановлено етапність розвитку аутоімунного процесу в ЦНС при внутрішньому хронічному опроміненні: більш ранній розвиток аутоімунних реакцій до білків S-100 і НСЄ, і поступове нарощування аутоімунних реакцій до основного білка мієліну.

План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность
своей работы


Новые загруженные работы

Дисциплины научных работ





Хотите, перезвоним вам?