Неврозогенез невротичних розладів (чинники, механізми, лікування) - Автореферат

Однак, сучасні дослідження свідчать про частий розвиток негативних явищ при застосуванні психофармакологічних препаратів (поліпрагмазія, побічні токсичні ефекти, фармакофілія), тому в останнє десятиріччя значного поширення набули методи немедикаментозного впливу (голкорефлексотерапія та її модифікації, електросудомна терапія, латеральна світлотерапія, фототерапія, методи сорбційної детоксикації, інші) в комплексному лікуванні невротичних розладів (Ю.Й. Розробити методику застосування ентеросорбційної детоксикації на моделі ентеросорбента «Силлард П» в комплексному лікуванні невротичних розладів. Вивчити особливості динаміки клінічної картини невротичних станів під впливом ентеросорбції та дослідити закономірності лікувального ефекту ентеросорбенту «Силлард П» в комплексному лікуванні хворих на неврози. Вперше запропонований та використаний в лікуванні невротичних станів метод ентеросорбційної детоксикації дозволяє підвищити терапевтичну ефективність лікувального впливу, скоротити терміни лікування хворих на невротичні розлади, зменшити обсяг традиційної медикаментозної терапії. Розроблена методика диференційованого застосування ентеросорбційної детоксикації на моделі ентеросорбенту «Силлард П» в комплексному лікуванні невротичних станів, проведено лікування хворих на різні форми неврозів.Їхня нерівнозначна роль визначає розвиток різних провідних невротичних симптомокомплексів. За нашими даними, гострі психогенії імовірно передують розвитку тривожно-фобічних невротичних розладів, підгострі - астено-агрипнічних, пролонговані - астенодепресивних та астеноіпохондричних; високий рівень особистісної тривожності притаманний хворим з провідним тривожно-фобічним, астенодепресивним, астеноіпохондричним синдромами; середній рівень стресостійкості більш характерний для пацієнтів з астено-агрипнічними невротичними розладами, низький - з астеноіпохондричними; пороговий рівень соціальної адаптації імовірно передує розвитку астеноіпохондричного синдрому, низький рівень соціальної адаптації обумовлює високу імовірність розвитку тривожно-фобічного та астено-агрипнічного синдромів. Серед чинників конституціонально-біологічної предиспозиції, що обумовлюють формування невротичних розладів, найбільш значущими є: вік першої невротичної декомпенсації, загальна кількість невротичних декомпенсацій, наявність та тип акцентуацій характеру, наявність соматичних хвороб в преморбіді. При цьому невротичний тривожно-фобічний та астеноіпохондричний симптомокомплекси імовірно частіше формуються у пацієнтів з дебютом захворювання у віці 21-30 років, астено-агрипнічний та астенодепресивний синдроми - 31-40 років; при першій невротичній декомпенсації частіше виявляється астено-агрипнічний невротичний синдром, при повторній - астенодепресивний та астеноіпохондричний; гармонійний тип особистості більш характерний для хворих з астено-агрипнічними невротичними розладами, астеноневротична акцентуація - для хворих з астенодепресивним синдромом; соматичні хвороби в преморбіді частіше виявляються у пацієнтів з астенодепресивним та астеноіпохондричним невротичними симптомокомплексами. При діагностиці межових невротичних розладів слід враховувати наступні чинники неврозогенезу: інтенсивність актуальної індивідуально-значущої психічної травми, рівень особистісної тривожності, рівень індивідуальної стресостійкості, рівень соціальної адаптації, наявність та тип акцентуації характеру, вік першої невротичної декомпенсації, загальну кількість невротичних декомпенсацій, наявність соматогеній та екзогенно-органічних впливів в преморбіді, рівень активації процесів перекисного окислення ліпідів.