Невротичні розлади, пов’язані зі стресом, у жертв насильства в сім’ї (діагностика, клініка, психокорекція) - Автореферат

Насильство в сімї останнім часом стало обєктом уваги всіх верств населення України, державних установ, засобів масової інформації та багатьох громадських організацій. 15 листопада 2001 року Верховною Радою України було прийнято Закон «Про попередження насильства в сімї», в якому визначені правові та організаційні основи запобігання насильству, органи та установи, на які покладається здійснення запобіжних заходів, а також обсяг допомоги жертвам. Роком по тому актуальність проблеми насильства в сімї була задекларована в Міжгалузевій комплексній програмі «Здоровя нації» на 2002-2011 роки, а «психіатричну віктимологію» визнано одним з пріоритетних напрямів науково-практичних досліджень з соціальної психіатрії (С. І. Насильство в сімї є розповсюдженим соціальним явищем, яке спостерігається в усіх країнах, незалежно від їх соціального та економічного розвитку, релігійних чи культуральних устоїв і спричиняє негативні медичні, соціальні, економічні та демографічні втрати у цивілізованому суспільстві (Б. Г. Робота з такими особами має певні складності та специфіку, які виникають при виявленні випадків насильства, при спілкуванні з жертвою в процесі надання їй допомоги, проведення реабілітаційних заходів, при необхідності співпраці з правоохоронними органами, соціальними службами, іншими фахівцями як медичного, так і немедичного профілю (Ю. В.Нозологічний розподіл досліджених жінок з невротичними розладами за критеріями МКХ-10 охоплював рубрики, присвячені тривожно-фобічним розладам (F 40.0, F 40.1, F 40.8) - 38 випадків основної групи, іншим тривожним розладам (F 41.0, F 41.1, F41.2) - 44 випадки порівняльної групи, обсесивно-компульсивним розладам (F 42.0, F 42.2) - 11 випадків, з них 5 жінок основної групи, 6 - порівняльної, реакції на тяжкий стрес та адаптаційні розлади (F 43.1, F 43.2) - 29 випадків, з них 22 жінки основної групи, 7 - порівняльної, соматоформну вегетативну дисфункцію (F 45.3) - 38 випадків, з них 8 жінок основної та 30 порівняльної групи. В залежності від превалюючого виду насильства жінок основної групи було умовно розділено на дві підгрупи: І підгрупу склали 50 осіб, що зазнали ФН (фізичного та психологічного); до ІІ підгрупи включені 24 жінки - жертви психологічного насильства (ЖПН) без ФН. Безпосередньо прояви ФН розподілялись наступним чином: 58,0 % жінок повідомляли про побиття, нерідко із застосуванням брутальної фізичної сили; у 38,0 % жінок внаслідок ФН відмічались легкі тілесні ушкодження; в 2,0 % випадків - тілесні ушкодження середньої важкості та ще в 2,0 % випадку - тяжкі тілесні ушкодження. Чоловіки, які вчиняли ПН, були дещо старшими своїх дружин, їх середній вік становив 43,6±6,4 роки, тобто вони були старшими за свої жінок у середньому на 7,9±2,7 років. Сексуальні травми дитячого віку в анамнезі мали тільки жінки основної групи (10,4 %), з них свідками сексуального насильства були 6,7 % жінок, ще 4,0 % жінок з підгрупи ФН повідомили, що в дитинстві вони самі стали жертвами сексуального насильства з боку дорослих.У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення актуальної наукової задачі, що полягає у розробці моделі психолого-психіатричної допомоги жертвам насильства в сімї з невротичними розладами, повязаними зі стресом. У жертв насильства в сімї виділені чотири клінічні форми (варіанти) невротичних розладів: тривожно-фобічний (51,4 % випадків), тривожно-депресивний (29,7 % випадків), сомато-вегетативний (10,8 % випадків) та обсесивно-компульсивний (8,1 % випадків). Жінки, що страждають від фізичної агресії з боку сімейного партнера, мають тенденцію до розвитку тривожно-фобічного варіанту невротичних розладів, на відміну від ЖПН, в яких найчастіше спостерігаються тривожно-депресивні форми невротичного реагування. Синдромальна структура невротичних розладів у ЖСН відрізняється полісимптоматичністю, поєднанням астенічних, тривожно-депресивних, фобічних, обсесивних, панічних, вегето-соматичних, диссомнічних порушень, з тенденцією до динамічної трансформації виразності клінічних проявів, на відміну від жінок групи порівняння, в яких невротичні порушення мають тенденцію до сталих, глибоких моносиндромальних проявів.

2. Основний зміст