Непсихотичні психічні розлади у пацієнтів, які перенесли черепно-мозкову травму (клініка, діагностика, лікування) - Автореферат

Мета - на підставі комплексного аналізу соціально-демографічних, психологічних та клініко-психопатологічних особливостей формування непсихотичних психічних розладів (далі - НПР) у хворих, які перенесли ЧМТ, розробити та впровадити комплекс діагностичних, лікувальних і профілактичних заходів, спрямованих на покращення ефективності психіатричної допомоги цим пацієнтам, й оцінити їх ефективність. Оцінити вплив преморбідних рис особистості, особливостей та кратності травмування, перебігу церебротравматичної хвороби, а також психогенно травмуючих чинників (що не повязані з наявністю черепномозкової травми) на характер прояву непсихотичних психічних розладів у пацієнтів, які перенесли ЧМТ. Розробити, оцінити медичну ефективність та впровадити адекватну й патогенетично обґрунтовану систему діагностики, комплексної диференційованої терапії та профілактики психічних порушень непсихотичного рівня у пацієнтів, які перенесли черепно-мозкову травму. Соціально-демографічний метод (розподіл за сімейним станом, рівнем освіти, професійною діяльністю, рівнем трудової адаптації, житлово-побутовими умовами) було використано для аналізу впливу цих чинників на формування непсихотичних психічних розладів у пацієнтів, які перенесли ЧМТ, а також для розробки критеріїв профілактики як НПР, так і нейротравматизму в цілому. Вперше на підставі вивчення особливостей клініки непсихотичних психічних порушень в осіб з церебротравматичною хворобою залежно від виду травми, віку, статі, соціального статусу хворого, типу ставлення до хвороби розроблено, патогенетично обґрунтовано систему діагностики, комплексного диференційованого лікування та профілактики психічних порушень непсихотичного рівня у цієї категорії хворих й проведено оцінювання її ефективності.За соціальним станом: пацієнти, які працюють, - 57 осіб (63,3±5,1%), студенти - 14 осіб (15,6±3,8%) (потенційно працездатне населення), інваліди 2-ї і 3-ї груп (за основним неврологічним захворюванням) - 15 пацієнтів (16,7±3,9%), з них 7 хворих (7,8±2,8%) мали інвалідність, але продовжували працювати. За ступенем тяжкості перенесеної ЧМТ переважали хворі з ЧМТ легкого ступеня - 56 пацієнтів (62,2±5,1%; р <0,01); пацієнти із ЧМТ середнього ступеня тяжкості становили 20 осіб (22,2±4,4%); із тяжкою ЧМТ - 14 осіб (15,6±3,8%). У клінічній картині межових психічних розладів у хворих, які перенесли ЧМТ, найчастіше траплялись астенічні розлади - 83 особи (92,2±2,8%); емоційна лабільність - 75 пацієнтів (83,3±3,9%); роздратованість - 72 пацієнти (83,3±3,9%); нетерпимість та нестриманість - 64 пацієнти (71,1±4,8%); 34 хворих (37,7±5,1%) відзначали головний біль у поєднанні зі зниженням настрою, неуважністю, гіперестезією. Провідними синдромами окреслених межових психічних розладів пацієнтів, які перенесли ЧМТ, у рамках класифікованих МКХ - 10, як органічні психічні розлади внаслідок перенесеної ЧМТ (F 06.32, F 06.42, F 06.52, F 06.62, F 07.8) були: астенічний (а також його поєднання - астено-субдепресивний, астено-іпохондричний) - 32 особи (35,5±5,0%), неврастеноподібний - 33 особи (36,7±5,1%), істероформний - 10 пацієнтів (11,1±3,3%), депресивний - 3 особи (3,4±1,9%), іпохондричний (у тому числі депресивно-іпохондричний) - 4 синдроми (4,4±2,2%), синдроми тривожного регістру (тривожно-астенічний, тривожно-фобічний, тривожно-субдепресивний) - у 5 осіб (5,5±2,4%), психопатоподібний - у 2 осіб (2,2±1,5%) та психоорганічний - в 1 особи (1,1±1,0%). Аналіз формування НПР, що виникли внаслідок ЧМТ, залежно від віку та статі показав певні відмінності: НПР у вигляді астенічного синдрому частіше виникає у чоловіків вікової категорії 31-40 років (28,3±5,8% - чоловіки та 3,3±3,3% - жінки (р <0,05) тієї самої вікової категорії); істероформний синдром частіше виникає у жінок, ніж у чоловіків, особливо у віковій категорії 21-30 років (16,7±6,8% - жінки та 1,7±1,7% - чоловіки (р <0,05) тієї самої вікової категорії); депресивний синдром діагностувався у двох осіб (6,7±4,6%) жіночої статі вікової групи 51-60 років, тоді як серед чоловіків цієї вікової групи депресивного синдрому виявлено не було, а в чотирьох осіб (5,0±2,8%) спостерігався іпохондричний синдром; неврастеноподібний синдром спостерігався у чоловіків віком 21-30 років частіше, ніж у жінок (відповідно, 25,0±5,6% та 3,3±3,3%; р <0,05), тоді як у віковій категорії 41-50 років спостерігалась протилежна картина (8,3±3,6% - серед чоловіків та 20,0±7,3% - серед жінок; р <0,05).Рідше зустрічаються істероформний синдром - 11,1% пацієнтів, депресивний - 3,4% хворих, іпохондричний - 2,2% пацієнтів, депресивно-іпохондричний - 2,2%, тривожно-субдепресивний - 2,2% пацієнтів. Порівняння структурно-динамічних особливостей клінічних проявів НПР виявило певні відмінності: в основній групі пацієнтів домінували астенічний синдром - 35,5% хворих, неврастеноподібний - 36,7% хворих, тоді як у групі порівняння астенічний синдром ізольовано не зустрічався (спостерігались поодинокі випадки астено-субдепресивного та астено-іпохондричного синдромів), неврастеноподібни

2. Основний зміст