Поняття та види неправомірної поведінки. Дослідження характерних ознак і особливостей правопорушення, їх класифікація. Розгляд дисциплінарної відповідальності. Склад правопорушення: поняття та характеристика його елементів. Причини правопорушень.
На всіх стадіях історичного розвитку суспільства, починаючи з первісного ладу і закінчуючі сучасністю, людина завжди була в тісному взємозвязку одна з одним. Суспільство постає одночасно і як середовище, і як складний механізм задоволення життєвих потреб людини. Відповідно до цих потреб у будь-якому суспільстві існують певні структурні елементи - соціальні інститути, за допомогою яких функціонує і розвивається суспільство: інститут родини, економіки, освіти, духовності та інститут управління (влада, держава, право). Для того, щоб врегулювати відносини у цих сферах, необхідно було „розтлумачити” їх учасникам як саме потрібно вести себе в тих чи інших ситуаціях, так само і заборонити вчиняти певні дії, які загрожували чи були аморальними проти загальнолюдських цінностей, тобто створити так зване табу. В нашій країні, наприклад, санкції за порушення норм права (правопорушення) визначаються Кримінальним кодексом, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Цивільним кодексом, Кодексом законів про працю України тощо. неправомірний поведінка правопорушенняТаким чином, правопорушення в загальному вигляді, можна звести до того, що воно являє собою винне, протиправне діяння деліктоздатної особи, яке завдає шкоди чи небезпеки суспільству або державі, що тягне за собою юридичну відповідальність. Кожне правопорушення має ряд характерних ознак і особливостей, які виділяють його серед інших правових явищ. Воно полягає в тому, що особа хоч і порушує заборони, правові приписи, але в деяких випадках, при певних обставин, її протиправне діяння розглядається не як правопорушення, а як межі необхідної поведінки, тобто це така поведінка особи, яка вважається найбільш доцільною в даній ситуації, яка полягає в тому, що хоч і завдається шкода охоронюваним обєкт чи певним особам, але цим самим вона відвертає більшу небезпеку, яка загрожує суспільним інтересам чи навпаки, слугує профілактикою правопорушень (наприклад, затримання особи, що вчинила злочин). Правопорушення що вчиняється деліктоздатними особами, тобто такими особами, які здатні керувати своєю волею і поведінкою, усвідомлюють свої протиправні діяння і здатні нести відповідальність за їх наслідки. Водночас правопорушення може розцінюватися як юридичний факт, на основі якого: виникають процесуальні правовідносини у звязку з притягненням субєкта до відповідальності і, відповідно, виникають нові для субєкта процесуальні права й обовязки; змінюються або припиняються правовідносини, учасником яких був субєкт (наприклад, звільнення працівника у звязку з учиненням ним крадіжки; змінення умов договору однією стороною за невиконання чи неналежне виконання зобовязань другою стороною та ін).Категорія складу правопорушення найбільш детально й повно розроблена в науці кримінального права, що найбільш стосується складу злочину.Однак він має й загальноправове, загальнотеоретичне значення,використовується з певною специфікою в різних галузях права. Коли люди стикалися з різним родом шкідливих діянь, вони першочергово фіксували в своїй свідомості, а потім і в законі їх багатогранні ознаки: риси субєкта діяння, самого діяння, відношення субєкта щодо скоєного, предмет посягання, а також наслідки скоєного антисоціального діяння. Категорії „правопорушення” і „склад правопорушення” є одинаково науковими абстракціями, яке відображає реальне, життєво правову поведінку особи. До числа обовязкових елементів кожного складу правопорушення відносяться: обєкт, субєкт, обєктивна і субєктивна сторона правопорушення. В якості елементів, що складають обєктивну сторону правопорушення вважають: а) саме протиправне діяння чи бездіяльність; б) завдана шкода даним діянням чи бездіяльністю суспільним відносинам; в) наявність причинно-наслідкових взаємозвязків між вчиненим правопорушенням і наступившою шкодою; г) час, місце та інші обставини під час яких було вчинене протиправне діяння; д) способи й прийоми скоєння правопорушення.Таке соціальне явище як неправомірна поведінка завжди характерезується психічною діяльністю людини, тобто усвідомлення соціально значущих цінностей на тому рівні, на якому визначаються та контролюються свідомість і воля особистості. Поведінка людини, усі її вчинки, у тому числі й суспільно небезпечні, обумовлюються психічними функціями людини, які залежать в кінцевому результаті від умов матеріального і нематеріального життя суспільства, суспільним середовищем в якому знаходиться ця людина, рівнем її освідченості. Але, якщо людина обрала досягення цієї мети легшим шляхом, в супереч правовим приписам, заборонам це можуть бути не тільки внутрішні причини, але й зовнішні. До того ж слід розрізняти причини конкретного, індивідуального правопорушення; причини певного вида правопорушень; причини правопорушень як масового явища. Формування будь-якого (і правомірного, і не правомірного) вчинку протікає в певних стадіях (потреби - інтерес, як усвідомлена потреба - визначати цілі і способи їх досягнення - оцінка реальної ситуації - прийняття рішення - дії, щодо реалізації прийнятого ріше
План
Вступ
1. Поняття та види неправомірної поведінки
2. Склад правопорушення: поняття та характеристика його елементів
3. Причини правопорушень
Висновки
Література
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
