Неправомірна поведінка - Курсовая работа

Вчинок - головний елемент людських взаємостосунків, в якому виявляються різні якості особи, як хороші, так і погані, відношення до проблем дійсності, до навколишніх людей. Будь-який вчинок спричиняє за собою неминучі результати: зміни у відносинах людей, в їх свідомості, він також вабить наслідки і для самої дійової особи. У сфері правових відносин вчинок може мати подвійне значення. Основну частину актів поведінки особи складають вчинки правомірні, тобто відповідні нормам права, вимогам законів. Неправомірна поведінка виражається в правопорушеннях, як це витікає з самого терміну, актах, що порушують право, протилежні йому.2) правопорушення вносить незначні зміни у спілкування людей, але загальна кількість подібних фактів, здійснюваних у певний проміжок часу, унеможливлює нормальне функціонування суспільства; 3) правопорушення заподіює невідновлювалювані збитки суспільству чи людині.[10;с. Правопорушення (протиправна поведінка) як форма прояву правової поведінки має такі основні ознаки: a) правопорушення - це поведінка, що має протиправний характер,тобто суперечить приписам правових норм. Думка, наміри, переконання, навіть такі, що не відповідають положенням норм права, якщо вони не знайшли свого зовнішнього вираження у відповідній поведінці (діяннях) субєкта, правопорушеннями невизнаються; Відсутність усвідомлення особи про те, що вона вчиняє правопорушення (вчинення дій духовнохворим), або відсутність власної вольової спрямованості на його вчинення (вчинення дій під впливом безпосередньо застосованого фізичного або психологічного насилля) приводить до невизнання діяння правопорушенням;Правопорушення є діями, що суперечать нормам права. Оскільки кожна норма права закріплює не тільки обовязки, але і права, те всяке порушення норми права є посяганнями на права інших осіб і, отже, є соціально-шкідливим, небезпечним.[2, c.20] Діяння, яке не порушує яких-небудь норм права, може бути аморальним, порушенням норм суспільних організацій, але не правопорушенням.[2, c.23] Якщо будь-яке правопорушення є протиправним діянням, то не будь-яка протиправна дія неодмінно є правопорушенням. Сучасне законодавство послідовно виходить з принципу, що тільки людина, що володіє вільною волею і здатний передбачати результати своїх дій, може нести відповідальність за свої протиправні діяння, вчинені їм винне. правопорушення юриспруденція злочинПравопорушення - явища для суспільства украй небажані. Для успішної боротьби з правопорушеннями необхідно знати їх причини - ті обставини, наявність яких обумовлює існування правопорушень.[4;с.427] Проте існує тільки одна наука, що вивчає самий суспільно-небезпечний вид правопорушень, злочину: кримінологія. Що ж до аналізу всієї сукупності правопорушень в суспільстві, то немає не тільки спеціальної науки (хоча є окремі роботи), але і терміну, що позначає цю сукупність, подібного поняттю «злочинність», позначаючого сукупність скоювшихся в даному суспільстві злочинів. Так, наприклад, прихильники теорії «диференціальної асоціації» (або різноманіття звязків) затверджують, що злочин - процес і результат «навчання» особи в мікрогрупах: в сімї, на вулиці, в трудовому колективі і т.д., якщо в контактах з урахуванням їх частоти і тривалості переважають антигромадські погляди або види поведінки.Протиправна поведінка, оскільки вона має антиправову природу, входить до механізму правового регулювання тільки як юридичний факт, тобто як конкретна обставина, що є однією з причин виникнення охоронних правовідносин. Правопорушення являє собою суспільно-шкідливе, винне, протиправне діяння, здійснення якого передбачає юридичну відповідальність. В теорії права правопорушення прийнято поділяти на види за різними критеріями. Загальне поняття складу правопорушення має теоретичне і практичне значення в юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ.

План

Вступ

1. Поняття та види неправомірної поведінки

2. Склад правопорушення: поняття та характеристика його елементів

3. Причини правопорушень

Висновок

Список літератури