Неповнозначні лексичні комплекси української мови (структурно-семантичний і функціонально-стилістичний аспекти) - Автореферат

Ці теоретичні пошуки віднайшли відбиття у лексикографічній діяльності: останнім часом укладено словники лише з реєстровими нарізнооформленими одиницями і словники, в яких таким комплексам належить вагоме місце. Мета дослідження полягає у зясуванні закономірностей формування неповнозначних лексичних комплексів, співвідносних із прийменниками і частками; здійсненні комплексного й різнобічного аналізу властивостей форми вираження, внутрішньої організації та функціонально-стилістичних особливостей зазначених елементів; виявленні спільних і відмінних рис досліджуваних одиниць на рівні форми вираження, семантичних та функціонально-стилістичних властивостей. Досягнення поставленої мети передбачає розвязання таких завдань: 1) проаналізувати особливості форми вираження неповнозначних лексичних комплексів прийменникового типу; 5) встановити функціонально-стилістичні особливості неповнозначних лексичних комплексів прийменникового типу; 9) встановити спільне й відмінне у функціонально-стилістичних особливостях неповнозначних лексичних комплексів, співвідносних із прийменниками та частками.У першому розділі "Лексичні комплекси як одиниці перехідних рівнів мовної системи" подано огляд наукових концепцій, присвячених одиницям перехідних рівнів мови; зясовано статус лексичних комплексів; наголошено на їхній подібності до слів; розглянуто питання лексико-граматичної належності нарізнооформлених елементів; окреслено особливості неповнозначних лексичних комплексів, співвідносних із прийменниками і частками; обґрунтовано підстави першочергового дослідження форми вираження цих одиниць. Окрім базових моделей і моделей із ланцюговим нанизуванням компонентів, структури НЛК формують моделі з віялоподібним розщепленням і віялоподібним згортанням. Наприклад, НЛК, співвідносні з прийменниками, з (із) нагоди і з (із) причини мають спільний початковий компонент - прийменник з (із), а компонентами розгортання структури є іменники жіночого роду однини у формі родового відмінка - нагоди, причини. Зі спостережень над формою вираження НЛК прийменникового типу випливає, що до цього класу можуть переходити переважно прийменниково-іменникові (за винятком, у (в) ролі), а також прислівниково-прийменникові (порівняно з (із, зі), услід (вслід) за), прийменниково-іменниково-прийменникові (з (із) огляду на, у (в) напрямі (напрямку) до), дієприслівниково-прийменникові (незважаючи (невважаючи) на, починаючи (почавши) з (із, зі)), дієприслівниково-прийменниково-прийменникові (починаючи від … до) та партикулярно-дієприслівниково-прийменникові (не кажучи про) сполучення. Досліджуваний матеріал виявив прийменникові ЛК наступних семантичних груп: темпорального значення (у (в) процесі, у (в) ході), просторової семантики (збоку від, у (в) глиб (глибочінь)), значення причини (з (із) нагоди, з (із) причини), мети (в (во) імя, на благо), умови (у випадку, у (в) разі), допустового значення (незалежно від, незважаючи (уважаючи) на), значення відповідності (у (в) дусі, у світлі), підстави (на основі, на підставі), зіставлення, протиставлення (на противагу, на відміну від), порівняння (на кшталт, подібно до), включення-виключення (за винятком), обмеження, уточнення, супровідних обставин (з (із) боку, у (в) справі), соціативного значення (у (в) супроводі, разом з (із, зі)).У дисертаційному дослідженні здійснено комплексне дослідження особливостей форми вираження, семантики і функціонально-стилістичних властивостей неповнозначних лексичних комплексів, співвідносних із прийменниками і частками; зясовано властивості нарізнооформлених структур, що належать до різних лексико-граматичних класів слів, у порівняльному аспекті. Хоча за цими ознаками аналізовані одиниці подібні до фразеологізмів, проте за семантикою і структурою вони ближчі до слів з огляду на те, що вживаються в мовленні як семантична цілісність, зазвичай мають незмінну форму, один словесний наголос, творяться за певними моделями. Обстеження НЛК, співвідносних із прийменниками і частками, дозволило зясувати, що вони мають певні схожі і відмінні риси стосовно форми вираження, внутрішньої організації і стилістичної природи. Таке структурування одиниць дало змогу простежити способи творення нарізнооформлених прийменників та партикул і виявити лексико-граматичні класи, що здатні формувати НЛК, співвідносні з прийменниками і частками. Дослідження форми вираження аналізованих одиниць дає підстави стверджувати, що прийменникові ЛК української мови характеризуються більшою застиглістю форми порівняно з нарізнооформленими частками і мають чітко виражений, більш відшліфований алгоритм лексикалізації певних обєднань слів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ