Уявлення про осіб, що не досягли повнолітнього віку як суб’єктів права у правосвідомості людей часів Київської Русі. Тілесне покарання - вид відповідальності неповнолітнього за гріх та правопорушення непослуху згідно з доктриною канонічного права.
При низкой оригинальности работы "Неповнолітній правопорушник у Київській Русі: його статус та засоби впливу на нього", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Виняток, на її думку, можуть становити деякі положення, наприклад, не ставлення у вину вбивства, вчиненого малолітнім у віці до 7 років за правовими джерелами, які називали «Книги законні» - це були компіляції візантійських правових актів різного часу та походження, що використовувались у судовій та адміністративній практиці Київської Русі. Арьєса цей період позначено як такий, коли дитинство ще не сприймалося суспільством як цінність, а діти вважалися лише приналежністю сімї, що не мали власної субєктності. Саме цим невизнанням цінності дітей та дитинства пояснюється фрагментарність правового регулювання щодо захисту дітей і нібито мовчання у правових джерелах щодо особливості відповідальності дітей. Весь вік дитинства проходив у межах родини, яка у ставленні до дитини та порушень дитиною нормативно-ціннісних устоїв родини керувалась виключно звичаями, а подекуди й забобонами, про що свідчать хоча би чарівні казки, що дійшли до наших днів. Пропп доводив, що значний шар казкових сюжетів у чарівному або містичному вигляді передають обряди та звичаї, повязані з дітьми, дитинством та регулюванням їх становища в родині.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
