Дослідження проблеми співвідношення здійснення політики українізації і нової економічної політики. Вплив суб"єктивних чинників на хід апаратної українізації. Впровадження політики суцільної колективізації в країні, її наслідки та особливості проведення.
При низкой оригинальности работы "НЕП і українізація в сільській місцевості Правобережної Украіни (20-30-і роки ХХ ст.)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
НЕП і українізація в сільській місцевості Правобережної Украіни (20 - 30-і роки ХХ ст.) Занік Я. М. На сучасному етапі розвитку України постають та вирішуються різні проблеми суспільно-політичного та соціально-економічного значення. По суті, це була національна реформа, яка вписувалася у контекст реформістських заходів нової економічної політики. Разом з тим, сучасним науковцям належить визначити, скільки у цьому повороті було реалізму і тверезого політичного розрахунку, а скільки політичної гри - адже доля тих, чиїми руками здійснювалася українізація, здебільшого виявилася трагічною. Питання здійснення українізації привертають увагу дослідників, зокрема Блінди Л., Нечипоренка З., Шамари С. тощо [1]. Революція 1917 року та наступні події, що відбувались в Україні, не виправдали очікувань українського селянства у вирішенні їх проблем, а саме у наданні їм «землі і волі». Щоб мати уявлення про розмах селянського антибільшовицького руху, зазначимо, що на кінець 1920 року, застосовуючи тактику партизанської боротьби, повстанці тримали під своїм контролем практично всю сільську місцевість. Х зїзді партії В.І. Ленін відверто визнав, що ми «виявилися втягнутими в нову форму війни, новий вид її» [3,9]. Проте його рішення не поширилося на територію УСРР, а були застосовані репресивні заходи щодо селян. Так, наприклад, Г.Петровський, аналізуючи положення про домінуючу роль у житті суспільства робітничого класу, заявив: «На Україні 5 млн. робітників, а селян - 20 млн. Селяни будуть заперечувати (при прийнятті запропонованих авторами змін в конституції, які стосувались визначення ролі робітничого класу, влади, державних органів). Найбільш активними провідниками політики більшовиків у цьому були комітети незаможних селян (КНС), які швидко були проголошенні «органами державного значення», що й перетворювало їх, а не сільради, на дійсні органи влади села.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
