Філософсько-семантичний аналіз феномену неототалітаризму як світоглядної установки на негацію "Іншого". Краху проекту мультикультуралізму. Пошук нових шляхів розвитку суспільства, що послужили б "протиотрутою" в ситуації симуляції і релятивації цінностей.
При низкой оригинальности работы "Неототалітаризм як світоглядний феномен: культурологічний дискурс", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Класичні принципи нового тоталітаризму виявляються через аналітичну психологію, вони є похідними від культурних архетипів та спираються на досвід першої (етнічний націоналізм) та другої (імперіалізм) хвиль: цілісність як архетип оргії, бінарність як архетип "Ми-Вони", ксенофобія як архетип Чужого, квазірелігійність як архетип Золотого віку, патерналізм як архетип Батька/Матері/влади/держави, романтична концепція культури як гештальту. Некласичні риси неототалітаризму виявляються через структурний психоаналіз мовних практик ("розшивання") і методики деконструкцій, формуються в третій хвилі на основі інформатизації і передбачають використання постмодерних механізмів "рідинної сучасності" (глобальне село, віртуальний тероризм, самоцензура, ідеологічний кітч, популістський елітаризм, Синоптикон як суспільство горизонтального кіберконтролю). Implementation objective defines the following research objectives: to identify the classic signs of a new totalitarianism, which brings him to the totalitarian tendencies of past eras based on previous cultural reflection of the totalitarian regimes of the twentieth century; to identify and disclose non-classical features of the neototalitarianism through our own experience based on postmodern culture; to demonstrate, how the semantic identifying aspects of classical and non-classical features of neo-totalitarian ideology do in the radical rightwing version of the new totalitarianism (nationalist, chauvinist, Nazi). Радикалізм, що кладеться в основу такої тоталітарності, претендує на надання чіткої несуперечливої картини світу й синкретично поєднує світоглядні риси трьох цивілізаційних моделей («хвиль»): аграрної (премодерн) з її романтичним етноцентризмом (націоналізм); індустріальної (модерн) з її імперіалістичними пенітенціарними претензіями дисциплінарних суспільств (панамериканізм, панславізм) та постіндустріальної (власне постмодерн), механізми якої: плюральність, релятивність, розсіяність, фрагментація, автономізація - використовуються «новим середньовіччям» як стратегії завоювання розгубленого апокаліптичного світу «рідинної сучасності» (liquid modernity, З. У кожному випадку новий тоталітаризм передбачає редукцію загальнолюдських цінностей до корпоративних; «асиметричну взаємозалежність» та несправедливий розподіл ресурсів через кредити міжнародних валютних фондів, за допомогою яких утримуються в залежності країни третього світу; розпалювання реваншистських етнічних рухів у колишніх колоніях з метою їх контролювання; помноження поп-культури і симуляцію; створення гібридних культурних форм та кордонів країн, розмивання й дифузію (феномен так званих «сірих зон»); маніпулювання масами через ЗМІ при збереженні зовнішньо демократичного порядку; збільшення впливу будь-яких умонастроїв домінації («ур-фашизм» У.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
