Природа неоромантизму як складової модерністського типу мистецтва у прозі, специфіка іронії. Присутність етики гріха в екзистенційному наративі Д. Конрада та творчість в ранній прозі Ю. Яновського, аналіз ідеальних типів героїв в творах письменників.
Проте до цього часу існують тільки спорадичні дослідження, автори яких у загальному огляді літературної спадщини Ю.Яновського відзначають англомовний контекст у його художньому наративі. Літературознавці до порівняльних студій творчості письменника звертались нечасто тому, що наратив його творів, як і естетичні експерименти, не завжди належним чином розуміли, а частіше з ідеологічних міркувань заперечували. Оскільки література належить до духовної спадщини народу, то безперечним знаменником інтерпретаційних можливостей щодо неї в українському контексті є християнська антропологія, побудована на засадах християнства, сформульованих у Святому Письмі та працях святих отців Церкви. Мета дослідження полягає в тому, щоби проаналізувати форми присутності Святого Письма у творах Д.Конрада і Ю.Яновського, зясувати загальні закономірності поетики і художньої картини світу неоромантичної прози митців, визначити специфіку діалогу та інтертекстуального звязку між ними. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українському літературознавстві здійснюються порівняльні студії неоромантичної прози Д.Конрада і Ю.Яновського; уточнено і верифіковано поняття про неоромантизм як стильову течію модернізму; проведено зіставний аналіз світоглядної трагічної іронії та риторичної іронії, які покладені в основу структуротворчих пошуків у тексті відповідно Д.Конрада і Ю.Яновського; вперше проаналізовано художній наратив прози англійського автора через призму категорій невіри, відчаю, страху та гріха у світлі релігійно-антропологічної діалектики С.Кєркегора; порушено проблему соборності як авторського ідеалу в літературі «романтики вітаїзму», зокрема Ю.Яновського; визначено наративні особливості творів Д.Конрада і Ю.Яновського; по-новому в компаративному вимірі розглянуто образну систему творів українського та англійського авторів, трисубєктну структуру ідеальних образів генія - героя - святого; вперше в українському літературознавстві проаналізовано присутність Святого Письма в художньому наративі прози Ю.Яновського і Д.Конрада, яка стала підґрунтям для творчого діалогу між літературами різних епох.(на матеріалі творчих шукань Д.Конрада, Лесі Українки, В.Винниченка та Ю.Яновського)» окреслюється парадоксальність неоромантичних площин українських та англійського письменників у контексті релігійно-антропологічної та іронічної парадигм рецепції екзистенційної дійсності початку ХХ ст. «Соборність української нації у творчості Ю.Яновського» означує специфіку християнського прагнення до соборності як засадничого руху до націєтворення в художній картині світу автора. Більшість з них відбиті у творах Ю.Яновського: Благовіщення Діві Марії (Ліза з «Байгорода» роздумує про «всевічну матір, що пізнала любов на темній сухій вулиці Назарета»); Хрещення (народження і хрещення Богдана як образу народу в «Майстрові корабля», коли його «поклали у ночви - обмити гріхи»); розмова зі самарянкою про «живу воду», тобто Святого Духа (роздуми Остюка («Чотири шаблі») про «струмені живучої, холодної води»); Пятидесятниця (клечальна субота у «Вершниках») та ін. «Наратив про повернення на Батьківщину в інтерпретації письменників» характеризується образний світ та ідейне вирішення наративу про повернення на Батьківщину у творах Ю.Яновського та Д.Конрада. У творі Україна - народ, який успадкує Царство Боже через віру в Христа, через прийняття Його у своє життя.
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
