Неорелігійний мотив у мистецтві як естетичний концепт. Його становлення в категоріальному апараті естетики. Етапи та принципи утвердження в художній практиці кінця ХІХ – початку ХХ ст. Мотиви західноєвропейського, українського та російського мистецтва.
При низкой оригинальности работы "Неорелігійні мотиви в естетиці та мистецтві зламу ХІХ–ХХ століть", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Естетичне дослідження духовного спадку зламової епохи, якою постає рубіж ХІХ - ХХ століть, є перманентно актуальним, і не стільки в історичному чи мистецтвознавчому ракурсах (які вже достатньо опрацьовані), скільки з позицій перетину естетики і релігієзнавства, які набувають все більшого світоглядного і соціокультурного значення. У звязку з цим постає проблема пошуку закономірностей взаємовпливу таких сфер духовності, як філософія, естетика, мистецтво, мораль, релігія. Із оригінальними філософсько-естетичними відкриттями у контексті неорелігійності виступили західноєвропейські, українські, російські мислителі та митці ХІХ-ХХ століть, особливо на зламі епох, в кінці доби Модерну. Релігійна ідентифікація духовної еліти нації взагалі випадала з кола наукових інтересів дослідників, у тому числі в естетиці та філософії мистецтва. В естетиці та мистецтві на зламі епох виокремлюється феномен неорелігійності, що поєднує в собі спроби реформізму і зацікавленість витоками релігії, синтезуючи соціальне і метафізичне, реальне і містичне, а також окультне, демонічне, які стають провідними світоглядними принципами у мотивації декадансу і модерну.У першому розділі - „Методологічні засади естетичного аналізу неорелігійних мотивів у мистецтві”, що складається з трьох підрозділів, розглядаються філософські, релігійно-світоглядні та поетико-структурні підвалини естетичної інтерпретації мотиву. У підрозділі 1.3 - „Понятійний статус неорелігійного мотиву в естетиці та мистецтві” - відстоюється думка про доцільність екстраполяції мистецтвознавчої категорії мотиву в царину естетики, де „мотив” - це наскрізна домінанта певного комплексу міфологем, філософем та теологем (підготовлених гуманітарним дискурсом доби), які образно втілюються у мистецтві і слугують єдиній художній меті. Натомість неорелігійний мотив у мистецтві - це синкретичний художньо-образний засіб, що системно організовує змістовно-формальне втілення нових або реактуалізованих релігійно-світоглядних принципів у мистецькій практиці. Підрозділ 2.1 - „Злам класичної парадигми філософії мистецтва в унітарних мотивах „Маски”, „Сакрального танцю”, „Аркадії”-присвячений розгляду естетичної саморефлексії „зламової генерації”, що втілилася у теоретичних роботах таких митців, як М. У підрозділі 3.1 - „Апокаліптичні візії як інваріант естетичного богопізнання в мотивах „Аполона - Діоніса”, „Христа - антихриста”, „Нареченої - Femina Fatale ” - досліджено, що фундаментом для функціонування цих мотивів стала естетична концепція Ф.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
