Неоліберальні моделі модернізації у суспільствах перехідного типу - Автореферат

У посттоталітарних країнах, що характеризуються як суспільства перехідного типу, перед науковцями постала проблема більш докладного вивчення характеру і змісту явищ модернізації і постмодернізації, зокрема необхідності теоретично обґрунтованого вибору найбільш оптимальної та ефективної стратегії системної трансформації суспільства. Тому ринкова соціальна стратифікація та ріст потенціалу соціального протесту, зумовлені спробами проведення системних перетворень у пострадянських країнах, постали як фактори соціальної атомізації цих суспільств. Важливим є аналіз проведення модернізаційних процесів у сталих демократичних та перехідних суспільствах, який дозволить обґрунтувати доцільність і необхідність формування базових інституцій соціальної держави та механізмів її функціонування у пострадянських країнах. Метою дисертації є аналіз і узагальнення теорії з дослідження неоліберальних модернізаційних і постмодернізаційних процесів, які відбуваються у розвинутих та перехідних суспільствах, та виокремлення основних ліберальних (або псевдоліберальних) моделей, притаманних суспільствам з різним рівнем соціально-економічного, політичного і культурного розвитку. Наукова новизна дисертації полягає у комплексному аналізі сутності, змісту, механізмів дії і напрямків практичної реалізації модернізаційних і постмодернізаційних проектів у розвинутих та перехідних суспільствах; визначенні напрямків здійснення системної модернізації у пострадянських країнах з метою забезпечення їх органічного входження у соціокультурне, політико-ідеологічне та економіко-технологічне середовище постмодерної цивілізації; систематизації в ієрархічну систему макро-і мікрофакторів, які зумовили гальмування модернізаційних процесів, що відбувалися в останнє десятиріччя в Україні та Росії.У першому розділі “Еволюція західної неоліберальної свідомості в умовах “другої хвилі” модернізації” запропонований аналіз науково-теоретичних джерел в контексті розгляду зародження та розвитку неоліберальної теорії, висвітлено основні етапи інверсії ідей класичного лібералізму у бік неоліберальної теорії і практики. Проблеми демократизації пострадянських суспільств та визначення оптимальної модернізаційної стратегії їх розвитку з урахуванням наукових розробок західних вчених та досвіду здійснення реформ в інших країнах плідно розробляють В.В. Аналіз зародження і розвитку концепції “держави загального добробуту” та її практичного втілення, а також здійснення реформ “Нового курсу” у США дає змогу окреслити основні напрямки еволюції неоліберального світогляду впродовж ХХ століття, зясувати проблеми становлення неолібералізму як однієї з провідних ідеологічних систем сучасності. На основі аналізу політико-ідеологічного, економічного та соціокультурного стану ліберальної теорії і практики на зламі ХІХ-ХХ століть дисертант доходить висновку: якщо спочатку ідея вільного ринку та принцип “laissez-faire” несли позитивний соціальний потенціал, то згодом вони почали уособлювати вимоги найбільш консервативних кіл, виконувати функцію консервації суспільства. Неоліберальні реформи “Нового курсу” сприяли стабілізації соціально-економічного становища у США, значному розширенню впливу держави на економічні і соціальні процеси у суспільстві.Неолібералізм як одна з панівних ідеологічних систем ХХ століття є синкретичним типом політичної свідомості, органічно поєднуючи у собі риси класичного лібералізму та нові, модерністські концепції і погляди. Особливість дослідження еволюції неоліберальної доктринальної думки у роботі полягає в тому, що дисертант розглядає як специфічні фактори теоретичного становлення цієї ідеологічної системи, так і зразки практичного втілення неоліберальних реформ на прикладі аналізу “Нового курсу” Ф.Д. Розширення сфери діяльності “держави загального добробуту” створило передумови для формування міцного середнього класу у західних суспільствах, для наближення цих соціумів до ідеалів соціальної солідарності та справедливості. Саме діяльність “держави загального добробуту” з її орієнтацією на досягнення соціального компромісу в суспільстві забезпечила створення умов для становлення і розвитку цінностей та ідеалів постмодерну у розвинутих країнах світу. На основі аналізу модернізаційних проектів проведення системних перетворень у пострадянських країнах дисертант зробила висновок про те, що в Україні та Росії відбулося становлення гібридної економічної системи, яка поєднує риси ліберальної ринкової моделі зі значним залученням адміністративних важелів управління національним господарським механізмом, а місце базових інституцій сучасної соціальної держави неоліберального чи соціал-демократичного зразка заступили відносини патерналізму східного типу або частково залишилися деградуючі архаїчні соціальні відносини, успадковані від радянської системи.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ