Неоад’ювантна терапія в комбінованому лікуванні раку шийки матки t1b стадії - Автореферат

За даними національного канцер-реєстру Інституту онкології АМН України тільки за період 1997 - 2001 роки захворюваність на РШМ збільшилась у жінок віком від 20 до 24 років на 70%, від 30 до 34 років - на 30 % (Шалімов С.О., Федоренко З.П., 2003). Застосування ПХТ у якості неоадювантної терапії призводить до пошкодження клітин не тільки первинної пухлини, але і метастазів у реґіонарних лімфатичних вузлах, що підвищує радикальність оперативного втручання та сприяє покращенню результатів лікування (Вінницька А.Б., 2006; Omura G., 1994). Застосування ІФН важливе з позицій його впливу на механізми стабільності клітинної популяції в умовах ВПЛ інфікування, яке за даними літератури виявляється у 90-100 % хворих на РШМ. лікування рак матка терапія Мета роботи - підвищити ефективність комбінованого методу лікування та покращити якість життя хворих на РШМ Т1b стадії шляхом застосування комплексу неоадювантних терапевтичних заходів. Оцінити якість життя хворих на РШМ Т1b стадії на підставі аналізу показників психоемоційного стану і статевої функції до лікування та в різні терміни після його завершення.Із загальної кількості обстежених методом ретроспективної рандомізації було сформовано 3 групи хворих: І-а група включала 45 хворих, яким проводили неоадювантну лімфотропну ПХТ, лаферонотерапію та передопераційну кріодеструкцію пухлин з подальшим оперативним лікуванням в обємі операції Вертгейма; ІІІ-а група включала 49 хворих, яким на першому етапі проведено хірургічне лікування в обємі операції Вертгейма, на другому етапі - післяопераційний курс ПТ. У хворих І-ої групи після лімфотропної ПХТ виявляли ознаки гематологічної токсичності у вигляді анемії у 14 (31,1%) хворих та лейкопенії 1-2 ступеня у 15 (33,3%) хворих, загалом у 29 (64,4%) хворих. Аналіз показників токсичності після неоадювантної ПТ виявив аналогічні ознаки - анемія у 13 (29,5 %) хворих, лейкопенія 1-2 ступеня - у 15 (34,1 %) хворих, загалом у 28 (63,6 %) хворих. Поряд з цим відзначено загострення хронічного аднекситу у 5 (11,3 %) хворих, а також гострі променеві ускладнення - цистити у 11 (25 %) хворих, ректити - у 6 (13,6 %) хворих, що загалом спостерігалось у 29 (65,9 %) хворих.У дисертаційній роботі вирішено актуальне завдання онкогінекології - підвищення ефективності лікування хворих на РШМ Т1b стадії шляхом застосування комплексу неоадювантних терапевтичних заходів. Запропоновано новий метод комбінованого лікування хворих на РШМ Т1b стадії, який ґрунтується на застосуванні у якості неоадювантних засобів поряд з ПХТ, лаферонотерапії і кріодеструкції пухлин. Встановлено, що лікування хворих на РШМ Т1b стадії із застосуванням у неоадювантному режимі ПХТ, лаферонотерапії і кріодеструкції пухлини шийки матки дозволяє скоротити термін передопераційного лікування до 10-14 днів, забезпечує абластику оперативного втручання та не погіршує його технічне виконання на відміну від ПТ, зменшує кількість післяопераційних ускладнень з 47 % до 20 % і дає змогу зберегти яєчники у жінок репродуктивного віку. Показано, що застосування комплексу неоадювантних терапевтичних заходів у хворих на РШМ Т1b стадії не впливає на збільшення частоти рецидивів і метастазів порівняно з такими після передопераційної ПТ, відповідно 9,1% і 11,4%. Якість життя хворих на РШМ Т1b стадії (за опитувальником EORTC QLQ-C30) після неоадювантної ПХТ, лаферонотерапії, кріодеструкції пухлин з наступним хірургічним втручанням вище порівняно із такою у хворих після неоадювантної ПТ з наступною операцією.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ