Формати співвіднесення формальних і неформальних інститутів. Можливості використання методології неоінституціоналізму з метою аналізу неформальних політичних інститутів. Визначення політичної корупції як одного із видів неформальних інститутів.
При низкой оригинальности работы "Неоінституціоналізм як методологічна підвалина вивчення неформальних інститутів: приклад політичної корупції", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Суший зауважує: «Погляди неоінституціалістів відрізняються більш широким тлумаченням поняття «інституція», виявленням «незалежних змінних», які визначають політику та адміністративну поведінку; значну увагу вони приділяють дослідженню неформальної структури політичних інституцій, результатам їхньої діяльності» [11, с. Якщо інституціоналізмом не ставилося питання про зворотний вплив політичних акторів на політичні інститути (він розглядав їх радше у статиці), то неоінституціоналізм аналізує політичні інститути в динаміці. У політичній науці було здійснено поворот від однобокого розгляду «інститутів лише як формальних правил і легальних організацій у системі державної влади» [9, с. У демократіях неформальні інститути підтримують формальні; у дефектних демократіях неформальні практики є недемократичними (корупція, клієнтизм тощо), а тому підривають діяльність демократичних інститутів. Безумовно, неформальний інститут політичної корупції залежить від типу політичного режиму: 1) при демократії неформальний інститут політичної корупції вступає у конфлікт із формальними інститутами; 2) в автократіях формальні інститути та неформальний інститут політичної корупції можуть взаємно доповнюватися; 3) за тоталітаризму політична корупція потужно протистоїть формальним інститутам або й зливається з ними.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
