Проблема девіантного тіла у романі "Все ще Еліс" американської письменниці Л. Дженови. Комплексний аналіз авторської рефлексії хвороби Альцгеймера та її наслідків для людини. Переосмислення західними суспільствами засадничих основ людського буття.
Аннотация к работе
Ненормативне тіло стало предметом вивчення студій «дизабіліті», а однією з найвидатніших постатей цього напрямку є Ліза Дженова (Lisa Genova), авторка відомого роману «Все ще Еліс» (“Still Alice”). Мета статті - проаналізувати рефлексію хвороби Альцгеймера та її наслідки для сучасної людини, простежуючи іма-гологічні трансформації через поступову втрату Свого та набуття статусу Іншого на прикладі головної героїні твору Лізи Дженови «Все ще Еліс». Постмодерна теорія дизабіліті утверджувала в суспільній свідомості ідею, що люди, які внаслідок хвороби чи якихось несприятливих обставин мають ненормативне тіло і виступають в ролі «інших”» для здорової більшості, попри те НЕ є «інвалідами». Ліза Дженова (Lisa Genova) - американський невролог, доктор філософії Гарвардського університету (1998 рік) і молода письменниця. її творчий доробок складається всього з чотирьох романів, яких поєднує спільна проблематика - люди з неврологічними відхиленнями. її перший твір «Все ще Еліс» (“Still Alice”) вийшов у світ самвидавом 2007 року, а 2009 року був опублікований і одразу приніс автору світову славу. Автор, роблячи таку чітку структуру книги, практично нівелює час, адже з кожною наступною главою оповідь стає більш фрагментарною і повторюваною, представляючи поступову втрату Еліс своєї памяті.