Немедикаметозна терапія і профілактика вегето-судинної дисфункції у дітей та підлітків - Автореферат

Матеріали його наради носять символічну назву: "Профілактика в дитячому і юнацькому віці серцево-судинних захворювань, які виявляються в зрілі роки: час діяти" (ВООЗ, 1992). Незважаючи на те, що даній проблемі присвячена значна кількість публікацій, багато питань епідеміології, етіопатогенезу, лікування і профілактики ВСД залишаються актуальними і вимагають подальшого вивчення й осмислення з позицій останніх досягнень сучасної науки (В.Г. До цього часу у багатьох дітей та підлітків з ВСД лікування обмежується перебуванням у стаціонарі і, як правило, не продовжується в поліклінічних умовах, що сприяє виникненню рецидиву захворювання, повторній госпіталізації, а також істотно погіршує прогноз. У Всесвітній декларації по охороні здоровя (1998) у сформульованих політиці і цілях програми "Здоровя для усіх у ХХІ сторіччі" майже половина з висунутих задач стосується зміцнення здоровя дітей, підлітків і молоді як єдино розумної альтернативи й основи державної політики в галузі суспільної охорони здоровя на довгострокову перспективу (K.J. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри педіатрії факультету післядипломної освіти Донецького державного медичного університету і є фрагментом слідуючих НДР: "Розробити комплексну немедикаментозну профілактику і терапію нейроциркуляторної дистонії у дітей зі спадкоємною обтяженістю по гіпертонічній хворобі і ІХС" (№ держ. реєстрації 0193U024933), "Психосоматичні співвідношення у дітей з патологією серцево-судинної системи і методи їхньої немедикаментозної корекції" (№ держ. реєстрації 0198U00705).Контрольну групу склали 267 хворих з різними типами ВСД (96 пацієнтів з гіпертензивним, 96 хворих з гіпотензивним, 75 школярів з кардіальним). Методом випадкового вибору вони були розподілені на 3 групи: І - контрольною групою - стали 82 хворих з ВСД (27 чол. з гіпертензивним, 28 чол. з гіпотензивним і 27 чол. з кардіальним типом ВСД), що були під традиційним диспансерним наглядом. ІІІ групу - впливу в умовах сімї - склали 42 пацієнта (12 чол. з гіпертензивним, 16 чол. з гіпотензивним і 14 чол. з кардіальним типом ВСД), що поряд із традиційним диспансерним наглядом одержували регулярні 12-денні курси немедикаментозного впливу через кожні 2,5 місяці в домашніх умовах разом з одним або кількома членами сімї. При цьому у 53,4±2,9% школярів кардіалгії були обумовлені ВСД кардіального типу, у 28,2±2,6% осіб болі в серці були одним із проявів ВСД інших типів, у 8,2±1,7%, констатована органічна патологія серця та судин, у 5,4±1,4% патологія вертеброгенного та мязового генезу, а у 4,8±1,3% захворювання органів грудної клітки і середостіння. Найбільш часто хворі скаржилися на головний біль (89,6±2,2% пацієнтів з ВСД гіпертензивного, 39,6±3,5% гіпотензивного і 36,8±3,% кардіального типів), запаморочення (78,6±2,9% осіб з гіпотензивним, 32,6±3,4% з гіпертензивним та 24,3±3,5% з кардіальним типами), почуття важкості в голові (56,8±3,6% школярів з гіпотензивним, 51,8±3,6% з гіпертензивним і 35,5±3,9% з кардіальним типами), біль або неприємні відчуття в серці (95,4±1,7% хворих з ВСД кардіального, 30,1±3,3% гіпертензивного, 17,7±2,8% - гіпотензивного типа) та ін.Донецька коливається від 3,4±1,1% у 7-річних дітей до 13,9±2,1% у підлітків 17 років, при цьому в 81,9±2,8% школярів має місце ВСД гіпертензивного типу. Поширеність зниженого рівня АТ у популяції школярів коливається від 6,5±1,5% у 7-річних дітей до 22,9±2,6% у підлітків 17 років, при цьому 76,9±3,0% осіб шкільного віку мають ВСД гіпотензивного типу. При цьому 53,4±2,9% школярів мають ВСД кардіального типу, у 28,2±2,6% осіб болі в серці є одним із проявів вегетативної дисфункції інших типів, а у останніх обумовлені: органічною патологією серця та судин (8,2±1,7%), патологією вертеброгенного та мязового генезу (5,4±1,4%), захворюваннями органів грудної клітки і середостіння (4,8±1,3%). Найбільш істотними психологічними факторами, що сприяють прогресуванню ВСД у дітей та підлітків, є підвищений рівень особистісної тривожності й нейротизму (гіпертензивний тип), фобічні розлади (гіпотензивний тип), екстра-і інтроверсія (кардіальний тип). Систематичне превентивне проведення хворим на ВСД запропонованих курсів немедикаментозного впливу при диспансерному спостереженні приводить до видужання в групі індивідуального впливу в 1,9 раза частіше, а при сімейних впливах - в 2,4 раза частіше, ніж у школярів на традиційному диспансерному нагляді; зменшує частоту прогресування ВСД при індивідуальних курсах в 3,8, а при сімейному - в 7,6 раза, ніж при традиційному спостереженні.

Основний зміст роботи