Немедикаментозні методи в комплексній терапії хворих на епілепсію - Автореферат

Епілепсія належить до числа найбільш поширених неврологічних захворювань, що мають тенденцію до хронічно-прогредієнтного перебігу. Мінімальні показники поширеності епілепсій, що виявляються при популяційних дослідженнях складають 0,3 - 0,5% [Мостовая О.П. Дисертація виконана в рамках комплексних НДР «Розробити нові лікувально-реабілітаційні технології для дітей з різними клінко-патогенетичними формами пароксизмальних станів при органічних ураженнях головного мозку і психолого-логопедичній корекції затримок психічного та мовного розвитку дітей» шифр 3.32.98 та «Вивчити клінічну ефективність застосування ембріональних і плодових тканин, а також дериватів вагітності при деяких нервових, психічних і наркологічних захворюваннях» (номер держреєстрації 0197U018422). За даними МРТ оцінити стан лікворних просторів і структур головного мозку до і після лікування КД та ТТ в хворих з різними формами епілепсії. Визначено, що лікувальні ефекти КД та ТТ по різному розвиваються з плином часу - КД поліпшує стан хворого повільно та поступово і з часом цей ефект наростає, ТТ швидко поліпшує стан хворого, а з часом лікувальний ефект має тенденцію до зменшення.При неврологічному обстеженні хворих до лікування виявлялася (таблиця 1) розсіяна органічна симптоматика у вигляді не грубої анізорефлексії, пірамідної недостатності і недостатності черепно-мозкових нервів, атактичного синдрому, часті були клінічні ознаки лікворної гіпертензії. Епілептичні напади, згідно з критеріями відбору, мали місце не рідше одного разу на місяць, в усіх випадках були присутні напади з повною втратою свідомості і значною постіктальною дезадаптацією та погіршенням самопочуття (амнезія, дезорієнтація у місці і часі, сильний головний біль, біль у м?язах, ушкодження частин тіла, язика та ін.), частина хворих (24%) мала часті і/або тривалі епізоди з різким погіршенням емоційного (відчуття страху, туги, дратівливості) та соматичного стану (поява головного болю, серцебиття, важкості та дискомфорту в животі та ін.). При аналізі даних МРТ було виявлено, що в 28,6% хворих показники стану лікворних просторів були в границях норми, або перевищували її не більш ніж на 10%, але, в більшості випадків (71,4%), мало місце збільшення розмірів лікворних просторів пропорційне важкості перебігу хвороби. Функціональні навантаження призводили до збільшення відсотка просторових кореляцій у всіх відведеннях як у хворих, так і в групі осіб без епілепсії (в 1,4±0,3 рази), однак відношення ступінь кореляції після навантаження / початкова ступінь кореляції було максимальним в групі хворих на епілепсію (1,7±0,4 рази). При імунологічному дослідженні до лікування виявлялася дуже велика індивідуальна розбіжність показників, але середньовибіркові значення в усіх групах були подібні і їх відмінність по критерію Ст?юдента не була достовірною навіть при р<0,1, їх усереднені показники представлені в таблиці 2.У дисертації проведені оцінка, порівняння та теоретичне узагальнення, щодо ефективності та показів до застосування немедикаментозних методів лікування - кетогенною дієтою та тканинною терапією, при резистентних до терапії антиепілептичними фармацевтичними препаратами формах епілепсії. Включення КД та ТТ в медикаментозні схеми терапії підвищувало ефективність лікування хворих резистентною епілепсією в порівнянні з лікуванням, яке включало тільки медикаментозні підходи, що виражалось в зменшенні частоти та важкості припадків, а так само в поліпшенні між-і постприступного самопочуття. В ході лікування КД більш ніж у половини хворих (61,3%) протягом перших 6-8 міс мало місце збільшення потужності низькочастотного альфа-ритму (7-9 Гц) до 46,3±5,9%, потім спостерігалось поступове зменшення цього показника до рівня 42,4±8,0%, що було краще ніж перед лікуванням (38,9±9,2%). На першому короткочасному етапі, тривалістю 1-2 тижні, відмічалось погіршення показників кореляції між відділами головного мозку у вигляді їх збільшення. Але на другому, більш тривалому, етапі (4-7 міс) спостерігалася позитивна динаміка поступового збільшення індексу альфа-активності (24,5±3,1% до лікування) до 27,2±4,6% і підвищення порогу судомної готовності.

Основний зміст роботи