Витоки та розвиток уявлень про негативні обставини та їх значення в розслідуванні злочинів. Негативны обставини як відображення супутніх вчиненню злочину ситуаційних та побічних процесів і визначення їх поняття. Основні форми їх встановлення в справах.
Негативні обставини при розслідуванні злочинів 7.060101 Правознавство Дипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” Зміст Вступ Розділ І. Аналіз негативних обставин як відображень супутніх вчиненню злочину ситуаційних та побічних процесів і визначення їх поняття 2.1. Класифікація негативних обставин Розділ ІІІ. Основні форми встановлення негативних обставин при провадженні в кримінальних справах 3.1.Місце негативних обставин в процесі доказування 3.2. Форми процесуальної діяльності, спрямовані на виявлення негативних обставин Висновки Список використаної літератури Додатки ВСТУП Побудова України, як правової держави, про що зазначено у статті 1 Конституції України, безпосередньо пов’язана з подальшою результативною діяльністю її правоохоронних органів і суду на шляху протидії злочинності та її ліквідації. У світлі цього завдання науки кримінального процесу і криміналістики та інші суміжні галузі юридичних знань виконують основну задачу по виробленню кардинальних проблем щодо процесуального врегулювання і запровадження в практику судочинства досягнень криміналістичної техніки, тактики і методики розслідування різноманітних видів злочинів. Здійснення поставленого реаліями сучасного суспільного і державного життя завдання пов’язано з подальшим вдосконаленням діяльності органів дізнання та попереднього слідства, підвищенням оперативності і якості розслідування злочинів, а також належним розглядом судами кримінальних справ. Необхідною умовою ефективного виконання правоохоронними органами своїх функцій, пов’язаних зі здійсненням кримінального судочинства, виступає організація їх діяльності на виключно науковій основі, яка передбачає поглиблене вивчення цілого ряду питань кримінального процесу та криміналістики, що стосуються проведення різних слідчих дій і розслідування окремих видів злочинів з врахуванням використання негативних обставин. Саме з таких або схожих позицій, здебільшого, пояснювалась суть негативних обставин, такими вченими -криміналістами як Г.Гросс, А.Вайнгарт, Б.П.Бразоль, І.М.Якімов, В.І.Громов, М.Лаговієр, М.Д.Вороновський, П.І.Тарасов-Радіонов, О.Р.Ратінов, Г.А.Глассон, Б.М.Комаринець, С.І.Тихенко, М.О.Селіванов, В.І.Теребилов, В.И.Колмаков, О.М.Васильєв, М.П.Шаламов, В.О.Коновалова, Р.С.Белкін, А.І.Вінберг, С.І.Медведєв, В.А.Овечкін, В.С.Бурданова та інші. Не розглянуті різновиди негативних обставин і необхідність та законодавче врегулювання можливостей й засобів їх фіксації і засвідчення в фокусі розуміння суті негативних обставин як реальних явищ у вигляді матеріальних і ідеальних ( нематеріальних ) слідів зі специфічною формою зв’язку з розслідуваною подією. У даній та інших працях Г.Гросс виділяв три групи обставин, які мають вирішальне значення у викритті як неправдивої картини злочину (інсценування), так і неправдивих показань: протиріччя, прогалини та недоречності, які виявляються під час огляду місця події і допиту. Дещо по-іншому розглядав ці питання А.Вайнгарт. Він не визначив поняття “негативні обставини”, але відносив їх до непрямих (побічних) доказів. До непрямих доказів, що викривають злочинця, він відносив: предмети, які залишені на місці злочину, можуть також свідчити про намір злочинця спрямувати слідство по хибному шляху; невідповідність слідів, які підтверджують алібі та інші матеріали справи; невідповідність слідів уявному способу проникнення: ”Сліди, утворені особою, яка знаходиться всередині, повинні безсумнівно бути іншими ніж ті, які утворені особою, яка знаходиться ззовні”; “фізичні наслідки діянь у винної особи” у вигляді подряпин, порізів, плям на одязі і т.д.; психічні наслідки діянь у вигляді визнання вини (хвилювання, острах, збентеження і т.д.), а також обізнаності про обставини справи [20, с.76]. Разом з тим в конкретних умовах всі вони в процесі доказування можуть виступати непрямими (побічними) доказами. Наприклад, В.Громов і М.Лаговієр називали їх “симулятивним фактором” [40, с.87], “недоречностями” [32, с.98] ; С.Г. До останніх можна віднести, так звані, “негативні або заперечливі обставини”, тобто такі, які за певних умов і за звичним рухом події завжди повинні бути наявними, але в даному випадку чомусь не спостерігались. Пізніше І.М.Якімов використовував цей термін для позначення всієї сукупності “раптових” обставин, вказавши, що негативні обставини “порушують нашу звичайну уяву про щось, що незмінно і завжди у схожих випадках спостерігається” [65, с.87]. До середини 60-х років в криміналістичній літературі була розповсюджена точка зору, яка отримала назву “традиційної”, відповідно до якої негативні обставини визначались як “відсутність фактів, які за природнім рухом речей повинні б бути у наявності” [55,с.64]. Найпослідовнішим у визначенні негативних обставин як обставин “відсутності” був О.М.Васільєв. він вказував на те, що під час розслідування кримінальної справи зустрічаються обставини, які суперечать версії, однак, на його думку, негативною є лише така обставина, яка відсутня, але повинна б бути, якщо дотримуватись певної
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
