Недержавне пенсійне забезпечення, як один із напрямів реалізації соціальної функції держави - Автореферат

Інститут загальнообовязкового державного пенсійного забезпечення, як механізм реалізації права на пенсію, був предметом дослідження вчених, чого не можна із упевненістю сказати про правовідносини інституту права соціального забезпечення - недержавного пенсійного забезпечення. Зміст ч.2 ст.46 Конституції України обумовлює правове підґрунтя процесу становлення та розвитку права на недержавне пенсійне забезпечення. Саме тому, вимагає наукового осмислення відповідь на запитання: чи може недержавне пенсійне забезпечення, як новий інститут права соціального забезпечення та механізм реалізації права на соціальний захист, вважатися тим самим «…іншим джерелом соціального забезпечення…». Право на недержавне пенсійне забезпечення, як форма соціального захисту в Україні, має розглядатися виключно із позиції взаємодії двох таких теоретико-правових категорій, як «соціальна функція держави» та «недержавне пенсійне забезпечення». У роботі використовувалися формально-логічний метод - під час визначення ролі соціальної функції держави у регулюванні пенсійних правовідносин (підрозділи 1.1-1.2), порівняльно-правовий метод - при зясуванні спільного та відмінного між загальнообовязковим та недержавним пенсійним забезпеченням (підрозділи 1.3, 2.1), техніко-юридичний - підрозділи 1.2, 2.1), узагальнення - під час визначення субєктного складу правовідносин із недержавного пенсійного забезпечення (підрозділи 2.1-2.2), системного аналізу - при зясуванні правової природи таких категорій, як «соціальний захист», «недержавне пенсійне забезпечення», «соціальна держава» (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2).Соціальна держава - це держава, яка регламентує та гарантує забезпечення, за відповідних умов та порядку, кожному громадянинові гідні умови існування, соціальну захищеність, можливості для самореалізації особистості в суспільстві. Зокрема здобувачем у дисертаційному дослідженні виділяються наступні ознаки моделі універсальної соціальної функції держави: а) забезпечення з боку публічно-владних структур гарантій оптимального рівня «гідного життя», що відповідає міжнародним соціальним стандартам; б) існування механізму для реалізації соціальної функції держави; в) нормативне (законодавче) управління соціальною діяльністю і контроль за нею, здійснюваний як публічно-владними структурами, так і громадськими обєднаннями; г) субсидіарне фінансування соціальної діяльності (насамперед його здійснюють органи держави, але також разом з ними й недержавні пенсійні структури та приватні особи). Дійшовши висновку відносно того, що недержавне пенсійне забезпечення безумовно є формою (або напрямом) вияву соціальної функції держави, яка в свою чергу спрямована на реалізацію політики соціального захисту населення України, автор акцентує увагу на понятійному апараті категорії «соціальний захист» та його змісті. Обговорюються питання сучасного стану системи та заходів щодо поліпшення її діяльності; питання галузевої належності недержавного пенсійного забезпечення, яке (питання) епізодично було предметом дослідження деяких українських правників; питання дефініційного апарату інституту недержавного пенсійного забезпечення, зокрема: «право на недержавне пенсійне забезпечення» (в той час, як на сьогодні є легальне визначення тільки системи недержавного пенсійного забезпечення), недержавне пенсійне забезпечення», «субєкти відносин» у згадуваній сфері тощо Дисертант доводить, що різні погляди на недержавне пенсійне забезпечення як новий інститут права соціального забезпечення, є результатом його (цього інституту) багатогранності та невизначеності чітких правових меж у регулюванні відносин між його субєктами. На підставі дослідження категорій «право на пенсію», «субєкти відносин з недержавного пенсійного забезпечення», «принципи недержавного пенсійного забезпечення» наведено авторське визначення однієї із найбільш головних категорій інституту недержавного пенсійного забезпечення - права на недержавне пенсійне забезпечення, під яким слід розуміти встановлену нормами права та гарантовану державою можливість за наявності відповідних підстав і умов, передбачених законом та/або пенсійним контрактом, отримувати додаткові до солідарної пенсійної системи - пенсійні виплати.Визначено, що недержавне пенсійне забезпечення є структурною частиною галузі права соціального забезпечення України за таких підстав: 1) відносини з недержавного пенсійного забезпечення виникають між його учасниками під час прояву негативного наслідку соціального ризику; 2) недержавне пенсійне забезпечення як явище правове, та як вимога сучасності, покликане підтримати та доповнити рівень соціальної захищеності суспільства, надати можливість громадянам (частково) самим відповідати за свій добробут, будучи на пенсії; 3) цей вид забезпечення все ж таки є пенсійним, а тому входить до галузі «Право соціального забезпечення України». Доведено, що соціальна функція держави по відношенню до недержавного пенсійного забезпечення, виступає в якості першоджерела, тобто реалізація державою своєї соціальної функції була поштов

Основний зміст роботи