Характеристика дослідження процесу входження України у світове господарство у форматі реалізації Індустрії 4.0. Розгляд основних перспектив спеціалізації держави в напрямі аутсорсингу ІТ-послуг. Особливість розвитку сектору офшорного програмування.
Глобальний розподіл праці - це найвищий ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці, який спирається на спеціалізацію виробництва окремих країн на певних видах продукції та послуг. Для досягнення мети в робот поставлені такі завдання: дослідити передумови спеціалізації та місце України в міждержавній кооперації і спеціалізація; дослідити роль українського сектору ІТ-послуг та надання аутсорсингових послуг, як потенційного учасника глобального ринку та визначити місце ІТ у структурі експорту послуг України; висвітлити перспективи спеціалізації України в напрямі аутсорсингу ІТ-послуг. У сучасному розумінні міжнародна кооперація міжнародний поділ праці - це спеціалізація окремих країн на певних видах діяльності: товарах, послугах, технологічних процесах, які реалізуються на світовому ринку. Конкретну предметну спеціалізацію тієї чи іншої країни на окремих товарах (сировина, продовольство, обладнання, наукові розробки, інформаційні програми, патенти і ліцензії, деталі та вузли і т.п.) і послуги (туризм, морський транспорт, банківські операції, інжинірингові послуги і т.д.) визначають поєднанням національних і міжнародних чинників [1, с. З урахуванням економічних умов, у яких сформувалася сучасна міжнародна спеціалізація України, а також беручи до уваги тенденції і пріоритети розвитку лідерів світової економіки (ЄС, США, нові індустріальні країни), очевидні перспективи для нашої країни має розвиток ІТ-послуг.У світлі наведеного аналізу можна стверджувати, що ІТ-аутсорсинг - лише один із сегментів у загальній структурі національної ІТ-індустрії і немає особливих підстав робити його пріоритетним щодо інших. Безумовно, ІТ-аутсорсинг і офшорне програмування є дуже цікавий, можливо навіть - єдиний прагматичний шлях для країн, які починають створення індустрії з нуля. З якоїсь точки зору можна стверджувати, що увагу до сектору офшорного програмування в Україні є результатом інерційного розвитку ряду концепцій, які сформувалися в 1990-і рр. в умовах слабкого внутрішнього попиту і нестачі компетенцій у створенні продуктів, конкурентоспроможних на світовому ринку. Отже, розвиток спеціалізації України в напрямі ІТ-аутсорсингу неповинен ставитися як самостійне завдання поза контекстом загальних можливостей і ризиків національної ІТ-індустрії.
Вывод
У світлі наведеного аналізу можна стверджувати, що ІТ-аутсорсинг - лише один із сегментів у загальній структурі національної ІТ-індустрії і немає особливих підстав робити його пріоритетним щодо інших. До того ж, гіпер розвиток такого сегменту може призводити до серйозних ризиків, як демонструє приклад Індії. Безумовно, ІТ-аутсорсинг і офшорне програмування є дуже цікавий, можливо навіть - єдиний прагматичний шлях для країн, які починають створення індустрії з нуля. Але з цієї причини цей шлях мало прийнятний для України з її історичними традиціями самостійного опрацювання ІТ-систем усіх рівнів складності. З якоїсь точки зору можна стверджувати, що увагу до сектору офшорного програмування в Україні є результатом інерційного розвитку ряду концепцій, які сформувалися в 1990-і рр. в умовах слабкого внутрішнього попиту і нестачі компетенцій у створенні продуктів, конкурентоспроможних на світовому ринку.
Отже, розвиток спеціалізації України в напрямі ІТ-аутсорсингу неповинен ставитися як самостійне завдання поза контекстом загальних можливостей і ризиків національної ІТ-індустрії. У будь-якому з варіантів розвитку в новому світовому і внутрішньому контексті, галузь безпосередньо аутсорсингу буде грати, швидше, допоміжну роль. Перед Україною не стоїть завдання прискореного створення національної школи в галузі інформаційних технологій, набагато актуальніше питання інтеграції існуючої школи у світовий ринок та успішної комерціалізації результатів її роботи. На тлі глобальних спостережень, які говорять про те, що бізнес аутсорсингу перейшов у фазу зрілості. Україна повинна, швидше, прагнути до створення індустрії більш високого рівня, націленої на розробку готових продуктів, ефективних як на внутрішньому ринку (де частка вітчизняного програмного забезпечення поки що не перевищує 25%), так і у світовому масштабі. Серйозні глобальні перспективи відкриває переорієнтація з західних ринків на країни, які ще розвиваються, і перехід в ідеологію розробки, засновану на створенні масових і доступних рішень, які можна застосувати в країнах із невисоким рівнем відносного доходу, але швидким економічним зростанням. Цей шлях може дозволити українським компаніям переміститися з периферійних позицій на світовому ринку програмного забезпечення на ролі концептуальних лідерів глобальної цифрової трансформації.
Список литературы
1. Бєліков В. С. Науково-технічне спрямування міжнародної кооперації України / В. С. Бєліков // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2012. - № 110 (ІІ), - С. 14-22.
2. Грущинська Н. М. Передумови формування спеціалізації України в умовах первинного географічного поділу праці / Н. М. Грущинська // Молодий вчений. - 2015. - № 4 (19). - С. 57-61.
3. Златкина Е. Д. Место научно-технологической специализации и кооперации в системе международных экономических отношений / Е. Д. Златкина // Современные проблемы науки и образования. - 2014. - № 4. - С. 12-30.
4. Экономическая и технологическая кооперация в разрезе секторов ЕЭП и Украины. - ЦИИ ЕАБР, 2013. - 96 с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
