Індустріалізація в Україні (20—30-ті роки XX ст.) - Реферат

Актуальність даного дослідження. посідає щільне місце в структурі сучасної історичної науки. На сьогодні різноманітність ракурсів під якими розглядається індустріалізація є дуже великою. Однак, в українському контексті ця проблематика має особливе значення з огляду на цілий комплекс проблем, які вирізняються фундаментальним значенням для відтворення загальної історії України. Враховуючи той факт, що існуюча українська державність повстала менш ніж 17 років тому, стають очевидними значення, масштаб та роль (політична, етнонаціональна, соціокультурна, конфесійна, економічна та ін.) обєктивного чинника у новітній національній історії. Отже, актуальність теми дослідження визначається кількома групами взаємоповязаних чинників: - зростаючою роллю України у сучасному світі;Індустріалізація України, як і всього Радянського Союзу, проходила за рахунок крайнього перенапруження трудових і промислових ресурсів. Індустріалізація супроводжувалася активним інформаційним забезпеченням. Одним із аспектів такої політики стало «соціалістичне змагання» у всіх галузях народного господарства. Також разом з будівництвом нових промислових підприємств була істотно реформована система освіти: збільшена технічна письменність кадрів, розширена номенклатура професій. З кінця 1920-х років до 1941 р. в Україні були побудовані сотні нових промислових підприємств.У роки довоєнних пятирічок у надто тяжких умовах тоталітарного режиму трудящі України створили могутню індустріальну базу, що за окремими показниками вивела Україну на рівень економічно розвинутих країн світу. Почали давати промислову продукцію гіганти металургії: «Запоріжсталь», «Азовсталь» і «Криворіжсталь». Кількість промислових підприємств за роки довоєнних пятирічок зросла в 11 разів. У 1930-х pp. в Україні змінилася структура господарства: зросла частка промисловості у порівняні з часткою сільського господарства в загальному обсязі валової продукції республіки; у валовій продукції промисловості зросло виробництво засобів виробництва; велика індустрія стала витісняти дрібну промисловість. індустріалізація соціалістичне змаганняЕкономічна могутність держави була спрямована не на задоволення насущних потреб людей, а на зміцнення тоталітарного режиму і затвердження у свідомості людей ідеологічних норм більшовизму, створення військово-економічних ресурсів для «експорту революції». Індустріалізація здійснювалася за рахунок селян, супроводжувалася масовими репресіями. У ході індустріалізації посилилася централізація управління промисловістю, утвердилися командно-адміністративні методи управління; було взято курс на мілітаризацію промисловості.В результаті «соціалістичної колективізації» радянська влада досягла багатьох цілей. Заможне і здатне до продуктивної праці селянство (куркулі, значна частина середняків) було винищено. Інша частина селян, насамперед найбідніших була загнана до колгоспів, унаслідок чого сталося розселянювання українських хліборобів. Через масові репресії значною мірою був підірваний генофонд українського народу в цілому і українського селянства зокрема. Не зуміла радянська влада досягти лише того, заради чого офіційно й була запроваджена «соціалістична колективізація», - створення високопродуктивного сільського господарства, піднесення життєвого рівня населення.

Зміст

Вступ

Розділ І Сутність індустріалізації в Україні (20-30-ті роки ХХ ст.)

1. Поняття «індустріалізація» та причини виникнення в Україні

2.Хід і методи індустріалізації

Розділ ІІ Наслідки індустріалізації

1. Позитивні наслідки

2. Негативні наслідки

Висновки

Список використаної літератури

В результаті «соціалістичної колективізації» радянська влада досягла багатьох цілей. Заможне і здатне до продуктивної праці селянство (куркулі, значна частина середняків) було винищено. Інша частина селян, насамперед найбідніших була загнана до колгоспів, унаслідок чого сталося розселянювання українських хліборобів. Через масові репресії значною мірою був підірваний генофонд українського народу в цілому і українського селянства зокрема. Не зуміла радянська влада досягти лише того, заради чого офіційно й була запроваджена «соціалістична колективізація», - створення високопродуктивного сільського господарства, піднесення життєвого рівня населення. У 1932-1933 рр. український народ, особливо селянство, відчули на собі, мабуть, один з найтрагічніших результатів колективізації - голодомор. Його витоки, як уже зазначалося, слід шукати в аграрній політиці радянської влади. Плани хлібозаготівель, зокрема, ніколи не були економічно обгрунтованими, вони по суті означали продовольчу диктатуру. В українських хліборобів вилучали майже дві третини валового збору зерна, переважну більшість тваринницької продукції. Крім того, колгоспи власними силами утримували машинно-тракторні станції, і продукції для достатньої оплати праці хліборобів у них уже не залишалося.

У 1931 р. майже третина урожаю була втрачена під час жнив. Плани хлібозаготівель, однак, залишилися без змін. У 1932 р. площа посівів в Україні зменшилась на одну п"яту. План же хлібозаготівель був піднятий на 44%. В 1932 р. була прийнята постанова «Про охорону соціалістичної власності», згідно з якою за «присвоєння» навіть жмені зерна з колгоспного поля селяни каралися розстрілом або концтабором. У засіки держави тоді забирали навіть насіннєвий фонд, не видаючи колгоспникам ані зернини. В республіці почався голод. У березні 1933 р. ним було охоплено 103 з 400 районів. Однак навіть за цих умов значна кількість зерна йшла на експорт. Центральна влада спромоглася виділити Україні лише 3 млн пудів хліба. Яка його частина потрапила голодуючим, і сьогодні залишається невідомим. Відоме інше: втрати України становили 5-7 млн люду. Цей голодомор був безсумнівно штучним і класифікується як радянсько-більшовицький геноцид протии українського народу.

1. Даниленко В., Касьянов Г., Кульчицький С. Сталінізм на Україні 20-

30-ті рр. -К: Либідь, 1991.

2. Історія України: Курс лекцій: У 2 кн. Кн. 2- 1-90 XX століття: Навч. посібник/Мельник Л. Г., Верстюк В. Ф., Демченко М. В. та ін.- К.: Либідь, 1992. - 385 - С. 232- 255.

3. Лановик Б. Д., Матисякевич 3. М., Матейко Р. М. Економічна історія

України і світу: Підручник/ За ред. Б. Д. Лановика. - К.: Вікар, 2004.

- С. 620 - 629.

4. Новітня історія України (1900-2000): Підручник / А. Г. Слюсаренко, В. І. Гусєв, В. П. Дрожжин та ін. - К.: Вища шк., 2000. -С.267 - 276.

5.Кравченко В.І., Красноносов Ю.М., Панченко П.П.,Перепелиця А.І.

України у 20-30 роки ХХ ст.. Мовою документів та очевидців. -

Донецьк, 2002

Размещено на .ru