Індивідуально-психологічні прояви навіюваності як властивості особистості - Автореферат

Різноманітність інформації, її джерела, а також способи інформаційно-психологічних впливів, які удосконалюються з кожним днем, висувають підвищені вимоги до особистості та її можливостей щодо відповідної переробки одержуваних відомостей. У звязку з цим актуальним є дослідження навіюваності як психологічного феномена, який проявляється при взаємодії особистості із соціальним середовищем і відображує ступінь піддатливості особистості цим впливам. Міждисциплінарні дослідження феномену навіюваності, що зосереджують увагу на його загальних і окремих аспектах, здійснюються в психології, педагогіці, соціології, медицині, криміналістиці, культурології. Гіпотеза дослідження: Навіюваність є складною і цілісною властивістю особистості, яка представлена показниками, що відображають психологічну сутність означеного феномену і визначають канал прийняття впливу: емоційна чулість, залежність, некритична відкритість новому, готовність додержуватися впливу. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в наступному: - вперше в контексті континуально-ієрархічного підходу надано системну характеристику навіюваності як складної властивості особистості, яка на якісному рівні представлена показниками, що розкривають психологічну сутність феномену: емоційною чулістю, залежністю, некритичною відкритістю новому, готовністю додержуватися впливу; теоретично обґрунтовані й емпірично виділені і описані типи навіюваності (диспозиції), які засновані на якісно-кількісному поєднані її показників; доведено, що особам, які розрізняються за індивідуально-психологічним типом навіюваності, властива певна специфіка властивостей особистості, закономірно повязаних з компонентами навіюваності; емпірично визначені переваги в виборі каналів прийняття впливу; описані психологічні портрети особистостей з різним типом навіюваності; - уточнено уявлення про навіюваність як властивість особистості, яка повязана із загальною чутливістю особистості й проявляється в сприйнятливості до діяння навіть слабких стимулів;У першому розділі "Теоретико-методологічний аналіз навіюваності як властивості особистості" здійснено огляд напрямків і підходів до вивчення навіюваності та розуміння її сутності, розкрито психологічний зміст феномену і окреслено його компоненти з позицій континуально - ієрархічного підходу до вивчення структури особистості та її властивостей, описано якісні показники навіюваності та проаналізовано спектр властивостей особистості, що гіпотетично повязані з нею. У контексті досліджень цього напрямку навіюваність розглядається як зворотна сторона процесу впливу, і тому головна увага в них приділяється виявленню загальних закономірностей, а також умов і способів психічного впливу, що сприяють його ефективності (О. Г. У контексті цих досліджень навіюваність розглядається як властивість, яка має внутрішні особистісні детермінанті, але остаточно встановлюється у процесі соціалізації особистості. Навіюваність з позицій цього підходу розглядається як складна і багатокомпонентна, але цілісна властивість, у складі якої виділяються три рівні: формально-динамічний (який включає форму, динаміку та модальнісні характеристики навіюваності); змістовно-особистісний (який визначає індивідуальну сприйнятливість до певних змістовних аспектів інформації); соціально-імперативний (який визначає сприйнятливість до ідей, що обумовлені нормами соціального середовища, які закладаються в особистості, минаючи індивідуальний досвід, через соціальний імператив). На даному етапі дослідження навіюваності увага зосереджена на її складових, що відносяться до базового рівня, а саме - на якісних показниках, які містять інформацію про психологічну сутність феномену.Перший повязаний із необхідністю концептуалізації феномену, що вивчається, та пошуком його структурних компонентів і внутрішніх детермінант, другий - із теоретичним обґрунтуванням вибору властивостей особистості, які аранжують прояви навіюваності, тобто, з розглядом навіюваності в системі властивостей особистості. У дослідженні навіюваність розглядається як повязана з певними стійкими та ситуаційними особливостями особистості властивість, яка характеризує індивідуальний ступінь сприйнятливості до зовнішнього психічного впливу, що здійснюється переважно вербальним способом. Теоретично обґрунтовано і емпірично доведено наявність звязків навіюваності з низкою властивостей особистості: додатній звязок із показником темпераменту «емоційна збудливість» та відємний - з показником «активність»; відємні звязки з адаптивністю та психологічною проникливістю; додатні - зі способами сприйняття й оцінки інформації («інтуїція») та прийняття рішення («почуття»), психологічний зміст яких полягає в емоційній залученості в процес сприйняття та в орієнтації на етичні моменти у прийнятті рішень; відємний звязок з інтернальним локусом контролю, який відображає субєктивну міру особистої відповідальності за здійснюваний вибір і включеність особистості в життєдіяльність; додатні звязки навіюваності з усіма механізмами психологічного за

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ