Дидактичні основи індивідуалізації навчального процесу на етапі закріплення навчального матеріалу. Закріплення навчального матеріалу як один із етапів процесу засвоєння знань. Індивідуалізація навчання школярів на етапі закріплення навчального матеріалу.
Аннотация к работе
ДИПЛОМНА РОБОТА Індивідуалізація навчання на етапі закріплення навчального матеріалу Зміст Вступ Розділ І. Теоретико-дидактичні основи індивідуалізації навчального процесу на етапі закріплення навчального матеріалу І.1. Закріплення навчального матеріалу як один із етапів процесу засвоєння знань І.3. Питання індивідуалізації навчального процесу молодших школярів у масовому педагогічному досвіді І.4. Психологічні особливості молодших школярів та їх врахування на етапі закріплення навчального матеріалу Розділ ІІ. Теоретико-дидактичні основи індивідуалізації навчального процесу на етапі закріплення навчального матеріалу І.1 Суть індивідуалізації навчання як категорії дидактики Проблема індивідуалізації навчально-виховного процесу цікавила і сьогодні цікавить багатьох учених і практиків. Зважаючи на це, викладемо свої міркування щодо розкриття змісту таких понять, як індивід, індивідуальність, індивідуалізація, індивідуальний підхід, особистісний підхід, індивідуалізація навчання, індивідуалізоване навчання. Термін індивідуалізація навчання різні автори означують по-різном залежно від того, яку мету і засоби мають на увазі. В Українському педагогічному словнику поняття індивідуалізація процесу навчання означується як організація навчально-виховного процесу, при якій вибір способів, прийомів, темпу навчання враховує індивідуальні відмінності учнів, рівень розвитку їх здібностей до навчання [3, 142]. О.Кірсанов розглядає індивідуалізацію навчальної роботи як систему виховних і дидактичних засобів, що відповідають цілям діяльності і реальним пізнавальним можливостям колективу класу, окремих учнів і груп учнів, що дозволяють забезпечити навчальну діяльність учня на рівні його потенціальних можливостей з врахуванням цілей навчання.[23, 138]. Перший рівень - це врахування загальних особливостей учнів на різних етапах їх навчання і розвитку; другий - здійснюється засобами диференційованого підходу (використання різноманітних навчальних програм і планів, навчальних завдань з різним ступенем трудності для різних груп учнів); а третій - індивідуального підходу, який здійснюється з врахуванням індивідуальних відмінностей учнів і вчителя і створює сприятливі умови для їх спільної продуктивної діяльності [4, 103]. Індивідуальний підхід - це принцип педагогіки, згідно з яким у навчально-виховній роботі з колективом дітей досягається педагогічний вплив на кожну дитину, який ґрунтується на знанні її особливих рис і умов життя [3, 143]. Індивідуалізацію навчання деякі автори (Є.Рабунський, І.Унт) розглядають як реалізацію принципу індивідуального підходу. Якщо індивідуалізація навчання спрямована на врахування специфічних індивідуальних особливостей кожного учня всередині групи, класу, то диференціація передбачає врахування й подібних типових особливостей груп учнів. К.Д.Ушинський одним із перших конструював навчальну систему на основі врахування закономірностей психолого-фізіологічного розвитку людини в онтогенезі, відстоював думку, щоб психологічні закономірності опиралися на фізіологічні, а вивчення анатомії і фізіології людини повинно передувати вивченню психології. Як стверджує І. Унт, індивідуалізацію можна розглядати з точки зору процесу навчання, змісту освіти і побудови шкільної системи. Індивідуалізація має відносний характер з таких причин: - як правило, враховуються індивідуальні особливості не кожного окремого учня, а групи учнів, які мають приблизно схожі особливості; - враховуються лише відомі особливості, найбільш важливі з точки зору навчання (наприклад, загальні розумові здібності); - іноді враховуються тільки деякі властивості, які важливі для даного учня (наприклад, талановитість у певній галузі); - індивідуалізація реалізується епізодично або в деяких видах навчальної роботи та інтегрується з груповими формами роботи. Аналіз наукових підходів до розгляду понять індивідуалізації та диференціації дає можливість підсумувати: - диференційоване навчання здебільшого розглядається як конкретна організаційна форма, яка створює сприятливі умови для реалізації принципу індивідуального підходу, тобто спричинює глибоке вивчення індивідуальних особливостей учнів і на цій основі формування типологічних навчальних груп; - диференціація навчання передбачає оптимальне поєднання групових, індивідуально-групових та індивідуальних форм навчання; - поняття диференційований підхід, індивідуалізація, диференціація часто ототожнюються, вживаються як синоніми; - індивідуалізація трактується дуже спрощено, як статичне поняття, що передбачає лише врахування індивідуальних особливостей учнів. Використовуються такі прийоми під час індивідуально-групового навчання: - індивідуальна допомога вчителя, кращих учнів слабшим, які відстають у навчанні; - багаторазове повторення теоретичних знань вчителями; - використання індивідуальних завдань однакового рівня складності для відпрацювання головних навичок, у тому числі і в процесі самостійних і контрольних робіт; - індивідуальні домашні завдання. По-перше, група учнів, у якій навчається школяр